Сторінка
3

Особливості організації роботи педагога-дефектолога з батьками дитини з порушеннями психофізичного розвитку

соціальні педагоги разом із педіатрами мають стати першими вчителями, з якими зустрічаються молоді батьки і які покликані надати їм кваліфіковану допомогу в нелегких питаннях виховання дитини;

між батьками та соціальним педагогом повинен встановитися міцний двосторонній зв'язок, який має ґрунтуватися на постійному спілкуванні, знанні внутрішнього світу дитини, її потреб.

Робота соціального педагога з батьками потребує знань про кожну сім'ю. Лише за такої умови спеціаліст може забезпечити диференційований підхід. Він повинен уміти спостерігати й аналізувати сімейні взаємини, зокрема батьків і дітей. Нині вже існує ряд рекомендацій щодо вивчення сім'ї, запропоновані спеціальні карти-схеми, документація, що допомагає більш детально вивчити сім'ю, правильно продіагностувати сімейні умови виховання дитини, встановити соціальний діагноз.

За існуючими програмами взаємини у системі "дорослий - дитина" доцільно аналізувати по двох напрямках: загальний характер ставлення до малюка і розуміння завдань виховання.

Вивчення сім'ї можна розпочати зі спостережень характеру спілкування рідних з дитиною. Соціальний педагог чимало візьме для себе, з'ясувавши такі моменти:

наявність уваги до дитячих розмов;

уміння батьків будувати стосунки з дітьми, враховуючи їхній вік;

об'єктивність в оцінці поведінки дитини, її особистісних якостей;

система заохочень і покарань, які використовуються в сім'ї.

З таких спостережень складається перше уявлення про загальний стиль взаємин батьків і дитини, встановлюється його схожість з одним із тих, які зустрічаються в сімейному вихованні найчастіше: надмірно м'який, демократичний, авторитарний, байдужий. Початкові припущення уточнюються у бесідах з рідними. Будуються вони диференційовано, залежно від попередніх висновків. Загальне ставлення батьків до виховання дітей можна оцінити за такими параметрами:

прояв уваги та цікавості до життя дитини;

реакція батьків на зауваження соціального педагога, їх результативність;

прагнення підвищити свій педагогічний рівень за допомогою матеріалів батьківських куточків, педагогічної літератури;

частота звернень за педагогічними порадами;

прояв бажання поділитися своїми спостереженнями за розвитком дитини, її поведінкою;

зовнішній вигляд дитини.

Дані, одержані в ході спостережень і бесід, уточнюються в подальшій роботі з сім'єю. Поширені сьогодні методи - анкетування, розмови з батьками у поліклініці і вдома - мають використовуватися для встановлення тісних контактів з ними. Основна мета - не лише одержати знання про певну родину, а й збудити у батьків інтерес до дитини, до її внутрішнього світу.

Робота соціального педагога з батьками має здійснюватися в двох напрямах: з колективом батьків та індивідуально.

Так, Л. Гурнік зазначає, що в арсеналі соціальних педагогів багато традиційних форм роботи, які наповнені новим змістом: збори батьків, колективні та групові консультації, бесіди, лекції, конференції, батьківський всеобуч [2]. До того ж соціальний педагог має забезпечити диференційований підхід до принципу формування педагогічної культури батьків, врахування їх освітнього рівня, життєвого досвіду та вікових особливостей їхніх дітей.

Соціальний педагог повинен вивчити також рівень обізнаності батьків з родинною педагогікою, її принципами, змістом, основними напрямами. З цією метою можна запропонувати батькам анкети, що спрямовані на виявлення рівня педагогічної культури батьків.

Анкетування слугує попередньому знайомству з сім'єю чи з особливостями однієї з сторін виховання дітей у ній.

Аналіз анкет дає можливість визначити проблеми, які варто обговорити з батьками на колективних консультаціях, батьківських зборах і які, зрештою, збільшать обсяг знань батьків щодо родинного виховання на засадах народної педагогіки.

Аналітичні матеріали заносять до батьківської картотеки. Вони дають змогу соціальному педагогу ґрунтовно вивчити родину, підготувати базу для виховання кожної дитини, скорегувати проекти програм батьківського всеобучу і підпорядкувати їх вирішенню таких завдань: систематичне одержання слухачами педагогічних знань; озброєння батьків методикою застосування педагогічних знань на практиці, у своїй виховній діяльності; збір і поширення кращого досвіду родинного виховання; формування такого рівня свідомості, за якого з'являється прагнення до постійної самоосвіти.

Організовуючи роботу з батьками в системі педагогічного всеобучу, соціальний педагог повинен ставити за мету не тільки озброїти батьків знаннями, але й підвищити їхню педагогічну культуру, прискорити процес родинного виховання.

Практика свідчить, що одними з найефективніших форм роботи з батьками є нетрадиційні форми і методи роботи. Серед них - функціонування консультпунктів з проблем родинного виховання, конференції батьків з обміну досвідом щодо організації раціонального дозвілля дітей [5]. Вони поєднуються з традиційними, такими, як: університети педагогічних знань для батьків, батьківський всеобуч, вечори запитань та відповідей, збори-практикуми, бесіди, дискусійні клуби, клуби батьківського спілкування.

Цікавими формами роботи з батьками є проведення конференцій з проблем родинного виховання на засадах народної педагогіки, читацькі конференції за книгами з родинного виховання, огляди новинок літератури.

У сучасній педагогічній науці традиційні форми роботи з батьківською громадськістю вдало доповнюються нетрадиційними формами, такими, як:

дерево родоводу (зустріч поколінь, роздуми над проблемами родинного виховання, звернення до народної педагогіки);

у родинному колі (анкетування батьків, індивідуальна допомога родинам через консультації, практичний показ, зустрічі з лікарями психологами, юристами);

родинний міст (зустрічі з батьками та обговорення проблем виховання дітей);

народна світлиця (звернення до народних традицій, формування особистості дитини через природу, спілкування батьків з вихованцями через природу, спільну діяльність батьків, дітей, педагогів);

альбом-естафета „Як ми відпочиваємо?" (Досвід організації відпочинку в родині);

дискусійний клуб (обговорення проблем виховання дітей);

родинна скарбниця (добірка матеріалів з досвіду родинного виховання);

азбука родинного виховання (обговорення проблем, труднощів виховання дітей у неповних сім'ях, виступи лікарів, юристів, психологів, педагогів, надання батькам індивідуальної допомоги);

дні довіри (у визначені дні педагоги, лікарі, психологи ведуть прийоми батьків і консультують їх з проблем виховання).

На думку дослідників Г. Зубової та Е. Арнаутової, для підвищення педагогічної компетентності батьків дітей раннього віку необхідно використовувати сучасні методи спілкування з ними (рольове програвання проблемних задач сімейного виховання, моделювання способів батьківської поведінки, обмін досвідом сімейного виховання) [5]. Вони дають можливість батькам стати активними дослідниками власної поведінки, отримати досвід нового бачення звичних способів впливу на дитину. На противагу суто вербальній інформації, яка традиційно складає зміст зустрічей з батьками, важливим змістовним компонентом спілкування з батьками мають стати практичні дії з ігровими завданнями чи ситуаціями, ігровим предметом чи образом, малюнком. Сучасні дослідження доводять, що ігрове спілкування з батьками - ефективний засіб оволодіння ними "мовою гри" і є засобом профілактики батьківської авторитарності. Тому саме ігровий метод спілкування соціального педагога з батьками має стати пріоритетним.