Сторінка
3

Особливості підтримки обдарованої дитини в європейських країнах

Раннє виявлення, навчання та виховання обдарованих дітей є одним із головних завдань удосконалення системи освіти. На сьогоднішній день в Україні вже напрацьовано значний фонд досліджень, пов’язаних з виявленням обдарованих дітей, розробляються програми допомоги їм у реалізації здібностей. Обдарованими вважалися, передусім, діти в яких у ранньому віці виявлявся випереджальний розвиток інтелекту. Тому першим із видів обдарованості, котрі набули детального вивчення, стала саме інтелектуально обдарованість. Однією з основних сфер прояву обдарованості залишається інтелектуальна сфера. На думку М. Холодної, інтелектуальна обдарованість – це результат тривалого внутрішнього процесу побудови і зростання індивідуальних когнітивних ресурсів особистості, напрям якого визначається специфічними формами організації пізнавального досвіду людини, які характеризують унікальність її розуму.

За даними американського психолога М. Карне, в дошкільному віці виявляється 3-5 % обдарованих дітей. Звичайно, що їх більше але за неправильного навчання та виховання здібностей дітей згасають. Тому часто ті, кого в ранньому дитинстві вважали «вундеркіндами» з віком стають звичайними прагматичними людьми і не створюють нічого оригінального та корисного для суспільства.

Дітей з надзвичайними можливостями дуже легко виявити серед звичайних дітей. Обдаровані діти починають проявляти свої можливості ще з трьох рочків. Вже в такому віці вони вражають своїми здібності, починають рано читати, висловлювати свої власні погляди щодо світу, людських відносин та почуттів. В шкільному віці діти опереджають своїх однолітків. Якщо звичайні школярі лише починають засвоювати нову інформацію, то обдаровані діти вже потребують нової інформації, більш складної, читають багато наукових книжок аби далі розвиватися та не відчувати «інформаційного голоду». Під час навчання обдарованих дітей в звичайних школах, їх оточують як позитивні так і негативні чинники, які по різному впливають на їх розвиток. Через це, обдаровані діти можуть як вдосконалити свої здібності, або взагалі можуть дати їм згаснути. Перші труднощі виникають коли вчитель самостійно намагається виявити серед звичайних дітей обдарованих, які мають прихований потенціал. Але вчителі мають певні суперечності щодо визначення «обдарованість». Тому, вчителі потребують допомоги з боку науковців, котрі займаються дослідженням обдарованості на високому рівні.

Виявити обдарованість дитини на рівні опанування шкільної програми, наприклад, з математики, непросто. Відомо, що славетний український вчений М. М. Боголюбов, який здобув світове визнання в галузі математики, в дитинстві вчився на всі п’ятірки, крім математики. З арифметики він мав не більше четвірки, і вчитель говорив йому, що з нього ніколи не вийде відомого математика.

В наш час в Україні існує мережа інтелектуальних змагань, яка має за мету вдосконалення та демократизацію схем виявлення та раннього діагностування творчої обдарованості.

З метою виявлення і підтримки обдарованої учнівської молоді, примноження інтелектуального потенціалу держави, підготовки майбутнього наукової зміни у 1995 році у Миколаєві створено і функціонує територіальне відділення Малої академії наук України з науково технічного напрямку, до складу якого входить і секція математики.

Для будь якого вчителя, педагога, психолога, директора школи так само і для батьків, не існує необдарованої дитини. Адже кожна дитина має здібності в якомусь напрямку. Тому головним завдання для кожного з них, перш за все, є виявлення цих напрямків, допомогти дитині зрозуміти, повірити у свої можливості – це є мистецтво педагогіки.

Обдарованість закладена в дитині з самого народження. Але потрібен час для того, аби ця обдарованість почала проявлятися. Одній дитині достатньо декількох років аби її відкрити, а іншій може знадобитися, навіть, десять років, а можливо що навіть й більше. Все це залежить від дитячої індивідуальності (рівня розвитку тієї чи іншої біопсихічної особливості), та від підходу батьків та вчителів до такої дитини. Можна, навіть, привести приклади з історії того, що обдарованість та особливість може відкритися вже досить в зрілому віці. Ось, хоч наприклад, Чарльз Дарвін, людина про яку в дитинстві розповідали кумедні історії, як про нетямущого хлопця, став великим, відомим на весь світ науковцем. А творець періодичної системи Дмитро Мендєлєєв взагалі декілька разів складав вступні іспити до університету, і кожного разу «провалювався» в хімії. Ісака Ньютона. Образливого, плаксивого та маленького росту хлопчика, у школі та коледжі вважали невстигаючим. Говорячи про відомого вченого Альберта Ейнштейна, котрий почав говорити в дев’ять років, виключили з Мюнхенської гімназії за неуспішність. Батько Альберта запитав директора гімназії, яка професія підійшла б його сини, на що директор відповів, що несуттєво, чим він буде займатися, оскільки ні в чому не досягне успіху.

За останні 20 років у роботах таких вчених як Ф. Ганьє, Х. Гарднер, М. Лейтес, розглядають різні концепції, які покладено в основу індивідуального підходу щодо освіти обдарованих дітей. Спільними для цих концепцій обдарованості є такі характеристики:

Обдаровані діти мають потенціал, що дозволяє досягати вагомих результатів, щонайменше, в одній галузі.

Здібності до чіткого, аналітичного і критичного мислення є передумовою для досягнення високих результатів.

Обдаровані діти не завжди є успішними про опануванні всіх предметів шкільної програми; у них рано формується певна область інтересів, а тому на шкільні предмети, що лежать поза межами цієї сфери, у них не залишається ні часу, ні бажання

Тому, говорячи про індивідуальний підхід до обдарованих дітей, велику роль відіграє підготовленість вчителів до роботи з такими дітьми. Одним із головних завдань розвитку нашого суспільства є пошук обдарованих дітей, їх підтримка, мотивація та забезпечення всебічного розвитку індивідуальності людини як особистості та вищої цінності суспільства. Індивідуальний розвиток обдарованих дітей потребує нового, гарно підготовленого вчителя, здатного успішно вести пошук, розвиток та реалізацію творчих обдарувань підростаючого покоління.

Підготовка вчителя – одна з важливих соціальних програм суспільства. Тому що, велику роль в розвитку обдарованої дитини несе підготовка вчителя до педагогічної взаємодії з обдарованими дітьми в умовах сучасної школи. Підготовка кадрів до роботи з обдарованими учнями є справою не новою, але залишається без належного теоретичного обґрунтування та практичної реалізації для вищої педагогічної освіти.

Але, в нашому суспільстві не так легко підготувати досить висококваліфікованого вчителя для роботи з обдарованими дітьми, через те, що в рамках існуючої системи педагогічної освіти неможливо ефективно забезпечити вимоги до рівня професійної підготовки вчителів, які працюють з обдарованими дітьми з боку суспільства та їх батьків.

В. Демченко, проректор Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, зазначає: «виникає проблема підготовки педагогічних кадрів для роботи з обдарованими учнями, яку частково можуть вирішити заклади післядипломної педагогічної освіти, що опікуються навчанням дорослих з вищою освітою та досвідом професійної діяльності. Завдяки неперервному характеру післядипломної освіти, її здатності оперативно реагувати на зміни в суспільстві. Вчителі можуть в стислі терміни здобути базового рівня якісні знання, вміння та навички, необхідні для навчання та виховання обдарованих школярів».