Сторінка
12
Поширеною серед дітей стала гра “Відгадай”. Ведучий (учень або вчитель) починає: “Це ягода, на ж починається, на а кінчається» (Малина)”. Учень, який відгадав, веде гру далі: “Це навчальне приладдя, відповідає на питання щ о?, на п починається, на ль кінчається. (Портфель)” і т. д. Такі ігри вчать дітей узагальнювати, розвивають логічне мислення.
Перші кроки звуко-буквеного аналізу діти також починають з гри — “Сигнальники”. У кожного — сигнальні картки-схеми. Вчитель називає звуки. Учні за домовленістю показують картку—сигналізують: голосний — картка з кружечком, приголосний — картка з рисочкою. Кращий сигнальник той, хто жодного разу не помилився.
Цю гру доцільно проводити, вивчаючи м’які й тверді приголосні, слова, що відповідають на питання х т о? щ о?, позначають дію предмета тощо — але тоді замість схем використовуються картки тонованого паперу (про значення кожного кольору треба попередньо домовитися). Такі ігри дають змогу вчителеві щоденно, щоуроку фіксувати рівень засвоєння знань, планувати повторення й індивідуальну роботу.
Кожна гра водночас привчає дітей до самостійного прийняття рішень, формує впевненість.
Ось гра “Ч а р і в н й к”. Спочатку роль “чарівника” виконує вчитель — включає кодоскоп чи діапроектор, і на екрані з’являються склади си, со, си, ис, лі, об, ди і т. д. Тепер до роботи беруться діти. Відкриті склади вони “закривають”, а закриті доповнюють, щоб вийшли слова: си(н), со(м), си(р), (р)ис, лі(с), (л)об, ди(м) і т. д. Так, граючись, готуємось до читання слів з закритими складами. А через деякий час “чарівники” перетворять двоскладові слова в односкладові (сини— син, дуби — дуб), трискладові в двоскладові і навпаки (трактори — трактор, футболіст — футбол, космос — космонавт), зробити з одного предмета багато і навпаки тощо.
Добре сприяє розвиткові зорової і слухової пам’яті гра “Потренуємо пам’ять”. Через кодоскоп проектую на екран слова: бетон, весло, депо, ешелон, зерно, океан. Прочитуємо вголос і мовчки. Після виключення кодоскопа учні “друкують” їх з пам’яті або називають. Виграє той, хто назве чи надрукує слова без помилок і в тому ж порядку, як у кодограмі. Для самоперевірки знову включаю кодоскоп. Часто застосовуємо взаємоперевірку. Обов’язково пояснюємо значення слів.
Діти люблять “шифрувати”, давати відповіді на завдання у “зашифрованому” вигляді. Скажімо, на дошці ряд слів: 1. Ліля. 2. Льон. 3. Терен. 4. Дядя. 5. Сіль. 6. Перо. 7. Сине. 8. Рак. 9. Мило. 10. Яблуня. Діти дають «шифровану» відповідь на запитання, у яких словах є тільки м'які приголосні (1, 4, 5); у яких лише тверді приголосні (3, 6, 8, 9), у яких — і м'які, і тверді (2, 7, 10).
Навчаючи першокласників ділити слова на склади, правильно вживати сполучення букв йо, ьо, м’який знак, апостроф тощо, проводимо гру “Естафета”. Готуємо 6 карток (за кількістю варіантів) і вписую в них по 5—6 слів (залежно від кількості учнів у ряду). За командою перший чи останній учень виконує необхідну роботу в першому слові, наступний — у другому і швидко передає картку далі, поки останній учень у ряду не поверне виконану роботу вчителеві. Тут же робота перевіряється, визначаються переможці. Діти радіють спільному успіхові — так зміцнюються почуття співпраці.
Шість варіантів дають змогу проводити гру кілька разів. Ось, наприклад, картки на правопис ьо, йо: 1 — л н, ра н, д, лікт вий, прац -витий; 2 — міль н, .сип, Ст па, го, л х; 3 — Л ня, ма р, бо вий, с годні, пол ва; 4 — Вороб в, л тчик, ржі, пен к, трет го; 5 — зна мий, пол ти, Солов в, ма рить, син го; 6 — га к, с мий, д гогь, баталь н, сер зний.
Або — “Встав потрібний прийменник”. На дошці — два варіанти тексту. Речення понумеровані. Учні читають їх, а на картці записують пропущений прийменник. Вчитель має два зразки відповідей, за ними перевіряє клас.
Варіант 1.
1. Діти щодня ходять . школи. 2. Сяє полями сонце золоте. 3 Катрусі дві ляльки. 4. Учні пишуть . зошитах. 5. Пес сидить . будки. (Відповідь: 1. до; 2. над; 3. У; 4. в; 5. біля).
Варіант 2.
1 яблуні буяє рожевий цвіт. 2. Пили воду . чистої криниці. 3 кущем виріс боровик. 4. Оля і Леся чергують . класі. 5. Стоїть тополя . дорозі., (Відповідь: 1. На; 2. з; 3. під 4. в; 5. при).
“X то зайвий? (Щ о з а й в е)?”.
У кожного учня — набір цифр або планшет. На дошці надруковані слова: 1. Щука. 2. Карась. 3. Лини. 4. Диня. 5. Йоржі. 6. Лижі. 7. Сом. Діти читають (варіант: читає вчитель або замість слів виставляються малюнки) і визначають, хто тут зайвий. Відповідь подається набором цифр: 4, 6. Обов’язково пояснюємо, чому.
Щоб уникнути помилок на велику букву у кличках тварин (їх у букварі дуже мало), проводимо гру “Придумай кличку”. Добираю 5 — 6 зображень коней, телят, корів, кіз, собак та ін. і виставляю їх на дошці. Дітям пояснюю, що клички тваринам дають за певними їх ознаками, особливостями зовнішнього вигляду чи повадки: Білолобий, Пушок, Злюка, Ряба, Пружок. Виграє той, хто перший придумає клички для 5—6 тварин. У процесі виконання цієї вправи закріплюються і від-треновуються вміння виділяти ознаки предметів.
Закріплюючи знання про слова — ознаки предметів, можна провести гру “Хто це?”. Учень стає обличчям до класної дошки. Решті дітей учитель показує малюнок або предмет. Вони називають ознаки за формою, кольором, вагою, смаком, матеріалом і т. д. Викликаний учень намагається згадати, який це предмет. Наприклад: Невеликий, довгастий, жовтий, пахучий, кислий — лимон. Прудкий, білий (або сірий), полохливий, довговухий, косоокий — заєць і т. д.
Ігри допомагають розвивати зв’язне мовлення дітей, збагачувати лексичний запас, ставлять учня в такі ситуації, де йому доводиться метикувати, шукати вихід. Поступово виховується впевненість, наполегливість. Так, гра “Ланцюжок”. Діти складають ланцюжок слів, де кожне наступне починається з останньої літери попереднього. Перемагає той, хто не дав ланцюжкові урватися або сам за 1—2 хвилини склав найдовший ланцюжок. (Клас — син — небо — орел — липа — акація . і т. д.). Гру можна ускладнювати, ставлячи умову, щоб ланцюжок складався тільки з власних чи загальних назв; назв живих чи неживих предметів, тварин чи рослин тощо.
Ігри, як і кожен вид роботи, вимагають попередньої підготовки вчителя. Йдеться не тільки про добір лічильних паличок, карток цифр чи планшетів (їх, зрештою, можна замінити просто сплесками). Основна підготовка полягає в обдуманому доборі й доцільному використанні гри, підвищенні за її допомогою ефективності уроку, у поглибенні знань учнів.
Тут слід серйозно продумувати, на якому етапі уроку її подавати: коли вивчається новий матеріал чи в ході повторення, закріплення і т. д. Правильне рішення вчитель добере, глибоко ознайомившись з методичною літературою.
До вподоби дітям і робота з загадками. Розгадування їх знімає втому, заохочує до роботи, привчає мислити. Допомагають у роботі збірники “Народ скаже, як зав’яже”, “Народна мудрість”, користуємося і добірками з періодики. Розгадавши в класі загадки, ділимо відгадки на склади, аналізуємо, класифікуємо, перевіряємо правопис слів за словником.