Сторінка
3

Особливості взаємодії вчителя та учнів на уроках іноземної мови

Одним з важливих дидактичних принципів є виховний принцип навчання. Очевидно, мова може йти не стільки про переорієнтацію цілей навчання, скільки розкриття самого поняття виховання в школі, яким воно повинно бути, що розвивати та виховувати в учнів.

Розвиток самодіяльності і самоорганізації учнів у навчальному процесі припускає таку організацію, при якій учні почували б себе повноправними суб'єктами цього процесу, уміли б організовувати свою діяльність по вивченню іноземної мови й оволодінню нею.

Приймаючи в увагу практичну мету навчання іноземній мові – навчати її як засобу спілкування, варто назвати принцип комунікативної спрямованості. Це означає, що навчання повинне будуватися таким чином, щоб залучати учнів до усної і письмової комунікації, тобто спілкування досліджуваною мовою протягом усього курсу. Цей принцип тією чи іншою мірою знайшов відображення у всіх сучасних роботах по методиці, підручниках і навчальних посібниках з іноземних мов.

Принцип комунікативної спрямованості визначає добір і організацію навчального матеріалу: тематику, сфери спілкування, ситуації спілкування, можливі в заданих умовах.

До важливих методичних принципів варто віднести принцип диференційованого та інтегрованого навчання, які є специфічними для цього предмету. Суть його зводиться до наступного. З одного боку, для кожного виду мовної діяльності характерний свій «набір» дій і навіть своє лексико-граматичне оформлення. Отже, необхідно проводити розмежування в навчанні усної та письмової мови; аудіюванню і говорінню; читанню і письму; підготовленої і непідготовленої мови і т.д., оскільки в навчанні кожному з зазначених видів мови, форм мови вирішуються свої методичні задачі і використовуються вправи, адекватні формуючій діяльності, виконання яких повинно вести до оволодіння необхідними навичками й уміннями [20, c.44].

У навчальному процесі при навчанні іноземній мові можна акцент робити або на диференційованому, або на інтегрованому навчанні. Це стосується головним чином стартового моменту.

У навчанні іноземній мові велику роль відіграє принцип врахування рідної мови. Рідна мова повинна враховуватися при доборі змісту навчання – навчального матеріалу і його організації в самому навчальному процесі. У лінгвістичному плані – для прогнозування труднощів при навчанні вимовної, граматичної і лексичної сторони іноземної мови; при навчанні графіки і орфографії; при семантизації. У психологічному плані – для визначення структури мовних дій, які дії і скільки їх потрібно зробити, щоб виробити навички, необхідні для формування мовних умінь; де можливий перенос, де тільки коректування, а де формування заново. Усе це безумовно відбиває на кількості і характері вправ. І нарешті, при навчанні іноземній мові необхідно враховувати мовний досвід учнів у рідній мові.

Принцип свідомості в навчанні іноземним мовам визнається в вітчизняній методиці в якості одного з провідних, оскільки свідомість відіграє важливу роль в оволодінні предметом; вона дає можливість підвищувати інтелектуальний потенціал цього навчального предмета, суть якого полягає в навчанні розумінню думок і їх вираженню на новому для учнів мові.

У навчанні іноземній мові особлива роль належить також принципові активності, оскільки оволодіння іноземною мовою можливе в тому випадку, якщо інтенсифіковано навчальну діяльність кожного учня, якщо кожний є активним учасником навчального процесу, якщо він залучений у мовну діяльність протягом усього курсу навчання цьому предмету і вона виконується ним з бажанням і інтересом, а для цього сама діяльність повинна бути мотивована у навчальному процесі і мати особистісний зміст.

Особливе місце у вивченні іноземних мов займає принцип наочності. Наочність у методиці навчання мовам створює умови для почуттєвого сприйняття, привносить другу дійсність у навчально-виховний процес.

Принцип наочності широко використовується при роботі над мовним матеріалом.

При обов'язковій середній освіті особливу роль належить принципу доступності. Його дія виявляється в тому, щоб навчання будувалося на рівних можливостях школярів, щоб вони не випробовували нездоланних труднощів. Однак це не означає відсутність труднощів. Труднощі повинні бути, тому що тільки переборені труднощі доставляють учневі почуття задоволення від витраченої праці.

Принцип надійності здобуває особливе значення в навчанні іноземній мові, оскільки вивчення мови сполучене з постійним ростом знання одиниць мови і мови.

Надійність забезпечується, по-перше, змістовністю самого досліджуваного матеріалу, відчуттям важливості і необхідності його для спілкування в усному мовленні, читанні; по-друге, яскравістю представлення його при ознайомленні з ним учнів, коли створюються живі образи, встановлюються відповідні асоціації, коли в момент ознайомлення порушені почуття (сприйняття зробило емоційний вплив на учнів) і мислення – вони були поставлені перед необхідністю здійснювати такі розумові операції, як аналіз, синтез, порівняння, міркування; по-третє, досить великим тренуванням у сприйнятті і відтворенні засвоюваного матеріалу відразу ж після ознайомлення і на наступних уроках із включенням зорового, слухового і моторного аналізаторів; по-четверте, самостійним творчим застосуванням при вирішенні комунікативних задач в усному мовленні, читанні і письмі; по-п'яте, систематичним контролем за засвоєнням матеріалу, що робить сприятливий вплив на запам’ятовування матеріалу.

Принцип індивідуалізації відіграє особливу роль. Виховання активної, всебічно розвитої особистості, оволодіння комунікативною функцією іноземної мови неодмінно припускає облік індивідуальних особливостей учня: які його природні дані, що він знає і вміє, до чого в нього виявляється особливий інтерес. Індивідуалізація в навчанні, таким чином, можлива при гарному знанні вчителем учнів.

Сказане показує, що вчителеві потрібні психологічні знання для реалізації принципу індивідуального підходу, щоб успішно організувати навчально-виховний процес і керувати ним.

Зі сказаного можна сформулювати для вчителя наступні рекомендації:

У процесі навчання іноземній мові показувати учням, як можна використовувати наявні в них знання, навички й уміння в рідній мові при вивченні іноземного.

Підходити по-різному до роботи над навчальним матеріалом і до формування навичок; не навчати тому, що вони знають і вміють з рідної мови. Це дозволить більше приділити уваги і часу новому.

Організуючи спілкування на основі засвоєного матеріалу, потрібно створити сприятливі умови, що спонукають до спілкування, щоб учням було приємно слухати, говорити, читати і писати іноземною мовою. Не показувати свого роздратування невмінням учня виконати завдання, вселяти в них впевненість у тім, що вони просуваються в оволодінні мовою, більше підкреслювати їхні успіхи, ніж невдачі.

При читанні головна увага учня звертається на змістову сторону що читається, а для цього ширше потрібно використовувати завдання комунікативного характеру: про що довідався, що прочитав, як до цього відносишся. Не давати повторного читання тексту, не змінюючи завдання. У старших класах ширше варто користуватися при читанні суспільно-політичних, публіцистичних, науково-популярних текстів, завданнями по реферуванню, анотуванню, при роботі з книгою, газетою, як найбільш відповідним потребам учнів цього віку.