Сторінка
6

Стан і розвиток пізнавальних процесів дітей молодшого шкільного віку

Вправи на розвиток образної пам’яті.

В процесi навчання учнi повиннi використовувати можливостi власної уяви та фантазій, знову ж таки з метою пiдвищення рiвня вiдтворення та й взагалi покращення успiшностi. Про реальнiсть цього може пiдтвердити досвiд вiдомої «Школи ейдетики», та застосування нею методiв розвитку пам’ятi, образного мислення, уяви.

Як відомо, майже всi люди мають ейдетичну здатнiсть (здатнiсть уявляти яскравi образи). Бiльше того, деякi вченi вважають, що ейдетизм – закономiрна стадiя розвитку дитини, пiк ейдетизму припадає на 7 – 11 рокiв. Вважається, що у дорослих вiн виражений набагато слабше, i лише у деяких ця здатнiсть зберiгається упродовж життя. Таким чином використання ейдетичного запам’ятовування є, на нашу думку, цiлком доцiльним у навчаннi молодших школярiв.

Кожен iз нас знає, що коли ми повертаємось на якесь мiсце, то згадуємо (уявляємо) те, що, здавалось, забули. Ми в такому випадку можемо пригадати багато подробиць (свiй настрiй, запах повiтря, думки) i т.д.

Отже, природно, iнформацiя пов’язується з мiсцем її виникнення.

За допомогою цього методу наші учнi запам’ятовували iнформацiю рiзного характеру, як змiст так i дати певних подiй. Учням лише потрiбно пояснити суть такого запам'ятовування. Вони мають зрозумiти, що їхнє завдання у тому, щоб створити асоцiативний зв’язок мiж зрозумiлим їм текстом та тим предметом, який вони бачили в момент аналiзу даного тексту. Даний предмет (чи то стiна, чи стiл, чи крiсло) в свою чергу може послужити опорою в пригадуванні

Такий спосiб дає можливiсть школярам запам’ятовувати i вiдтворювати значно бiльший обсяг iнформацiї нiж ранiше. В процесi запам’ятовування учнi можуть використовувати як реальнi мiсця, предмети власного будинку так i уявнi їх образи.

Таким чином, знову можна наголосити на тому, що вчитель має подбати про те, щоб учнi чiтко зрозумiли, що змiст тексту має бути в асоцiативному зв’язку з уявним образом предмета чи певного мiсця. Ефективнiсть використання методу буде помiтна тодi, коли учнi зможуть легко пригадувати iнформацiю уявляючи лише звичайнi предмети своєї кiмнати.

Цей метод дає можливiсть розмiстити ефективнiше бiльшу кiлькiсть iнформацiї в довготривалiй пам’ятi, причому зберiгаючи послiдовнiсть цiєї iнформацiї.

В процесі своєї роботи ми часто пропонували учням навмисне залишати уявнi слiди iнформацiї на стiнах класу, власної оселi, добре знайомої мiсцевостi тощо, заповнюючи цю уявну дiю елементами фантазiї.

Оскiльки учням, доводиться запам’ятовувати чимало цифр, то ми, на основi вивченого досвiду науковцiв, пропонуємо легке фіксування їх в пам’ятi також за цим цiкавим методом.

Отже, при запам'ятовуванні чисел можна подати учням зразок такого запам’ятовування, тобто представити можливий варiант уявлень та фантазувань. Вчителi можуть пропонувати такий спосiб запам’ятовування завжди, при необхiдностi запам’ятати велику кiлькiсть дат, чисел i т.д. Наприклад, учням потрiбно запам’ятати числа – 3, 14, 15, 92, 38. Таким чином пропонуємо уявити власну оселю i наявнiсть в ній вiдерця синьої фарби. Кожен уявно бере великий пензель i цiєю фарбою на власних дверях малює велику трiйку.

Змiнюємо фарбу на червону та широким пензлем поруч на стiнi намалюємо число чотирнадцять.

А от нове число п’ятнадцять нашкрябаємо великим цвяхом поруч (звичайно, стiну таким чином нiвечити не треба – це уявна дiя). Потiм фарбою на пiдлозi зобразимо число дев’яносто два.

При цьом потрібно наголошувати, що уявно пересуватись по кiмнатi потрiбно у певному напрямку.

Далi брали посудину з цукром i розсипати його тонким шаром на пiдлогу, а потiм пальцем по цукру написати тридцять вiсiм.

Після цього вiдтворення запропонувати уявно пройтись цим маршрутом i побачити написанi цифри. Звичайно з першого разу не всiм вдасться вiдтворити усi цифри, але надалi учнi будуть робити таких вправ побiльше i проявляти максимум власної уяви та вигадливості.

Процес запам’ятовування при активiзованій уяві є дуже ефективним, оскiльки при цьому iнформацiя легше, надiйнiше i в бiльшiй кiлькостi закрiплюється, так як вона пов’язується мiж собою асоцiативними зв’язками. Кожне слово має опору – образ, який в свою чергу викликає в уявi наступни i т.д. На такiй основi учнi зможуть краще запам’ятовувати тексти. Яскравi уявлення подiй допоможуть їм не тiльки краще запам’ятати їх, але й вiдтворити. Звичайно, бiльшiсть учнiв цього вiку одразу будуть зосереджуватись на словесно-логiчному сприйняттi змiсту, але вони не повиннi нехтувати використанням уявного прийняття того, що вивчають. Таке поєднання даєть лише мiцнiшi слiди в їхнiй пам’ятi.

Розвиток уваги в молодшій школі.

Під час організації учбової діяльності задля запобігання неуважності необхідно враховувати особливості усіх видів та властивостей уваги молодших школярів. Найбільш поширена причина нестійкості уваги дітей - їх недостатня розумова активність. Якщо учень пасивно слухає товаришів або тривалі пояснення вчителя, стійкість його уваги швидко спадає, він легко відвертає свою увагу. Коли ж діти в класі зайняті цікавою справою, коли в процесі роботи треба не тільки слухати, а й розв’язувати якісь задачі, якщо вони на уроці активно спостерігають і виконують практичні дії з навчальним матеріалом, то їх увага дістає величезну підтримку. Лічачи палички і складаючи візерунки, конструюючи моделі, малюючи ілюстрації до прослуханого оповідання, порівнюючи закінчення іменників у різних відмінках, знаходячи спільні і відмінні ознаки в трикутниках різного виду, дитина думає. Її розумова активність, підтримувана практичними діями, є основою стійкої уваги.

Неуважність, звичайно, найчастіше характерна для маленьких дітей, ніж для старших. Проте це зовсім не означає, що нестійкість уваги є такою віковою особливістю, яка визначає безумовну неможливість тривалого зосередження молодших школярів: 6-8-річні діти можуть довго слухати цікаве оповідання, тривалий час конструювати модель. Досвід експериментального навчання в молодших класах показує, що навіть діти 1 класу здатні до сильної, тобто концентрованої і стійкої уваги протягом усього уроку. Але для цього з метою запобігання неуважності треба додержуватись певних умов організації навчальної діяльності дітей:

- добрий темп уроку;

- чіткість і стислість пояснень;

- максимальна опора на активну мислительну діяльність дітей;

- бережливе ставлення вчителя до уваги дітей;

- різноманітність форм і видів роботи, підпорядкованих основному завданню і темі уроку;

- залучення до учбової діяльності всіх учнів під час виконання не тільки письмових завдань, а й звичайних усних вправ;

- використання для першокласників деяких спеціальних вправ та дидактичних ігор на спостережливість .

Основними чинниками, що породжують неуважність в учнів початкових класів, можемо виокремити наступні:

- неправильна структура організації учбової діяльності (об’єкти, які сприймаються, не об’єднані, що утруднює їх сприйняття);

- недосконала організація навчального заняття (відсутній чіткий початок і чітке закінчення уроку; не створені необхідні умови для роботи і т. ін.);