Сторінка
6

Шляхи і засоби естетичного виховання молодших школярів

Маючи такі активні педагогічні засоби виховання й навчання, як усну народну творчість, народне мистецтво, розвинену мову, свої трудові традиції, народну агрономію, медицину, кулінарію, народне осмислення військової справи й дипломатії та народної політика, етнопедагогіка вже давно вийшла зі сфери емпіристики.

Виховні засади української етнопедагогіки грунтуються на стійких національних ідеалах життя. Які б соціальні й національні катаклізми не перетрушували суспільне життя, зміст, педагогічна сила народних ідеалів залишалися стійкими й непорушними. Звичайно, змінювалися форми вирішення й упровадження ідеалів у практичне життя, але ідеал вільної праці кожної людини, ідеал непокореної волі кожного громадянина, його свободи, ідеал рідного краю й рідної землі, ідеал доброти, людяності, бережливого ставлення до природи й до всього сущого на землі буди такими сильними, що давали можливість жити й виживати нашому народу, нашій нації за дуже складних життєвих обставин.

Ідеали української етнопедагогіки відбилися в першу чергу в народному фольклорі, казках, приказках та прислів’ях, загадках, народних оповіданнях і, зокрема, в такому надзвичайно сильному педагогічному жанрі, як притчі.

Дидактичні форми і методи етнопедагогіки спрямовані на те, щоб діти ознайомлювалися з природою в ігровій ситуації, щоб у рухах, жестах, міміці імітували предмети і явища, трудові процеси, щоб ілюстрували пейзажні твори, придумували мелодії на тексти віршів, робили екранізацію прозових творів, складали інсценівки, шукали еквіваленти поетичних образів у навколишньому світі.

Ознайомлення з творами про природу часто відбувається не в класі, а в парку, сквері, в лісі, в лузі тощо. Вивчаючи веснянки, гаївки, діти йдуть на пагорб чи горбочок, де найраніше розтає сніг, водять хороводи, викликають весну.

У хороводно-драматичних та інших іграх малята оспівують красу природи, відтворюють окремі трудові процеси в ній. Так поступово етнопедагогіка навчає їх сприймати й усвідомлювати природу як матеріальну й духовну цінність, скарбницю здоров’я, радості й краси.

Завдяки магічній силі впливу засобів етнопедагогіки діти прилучаються до праці на рідній землі, до народної обрядовості, свят, звичаїв, ритуалів. У юних серцях зміцнюється любов до природи, а в свідомості формується її поетичний образ, зігрітий світлими почуттями, благородними помислами.

Естетичне виховання школярів засобами музичного мистецтва

Відомо, що музична культура людини невід'ємна від культури народу, до якого вона належить або серед якого живе. Тому особлива увага приділяється українській народній музиці, що повинна розкритися дітям як частина життя народу, цілісне явище його духовної культури.

З багатьох питань, що постають перед учителем у зв'язку з використанням народної спадщини, важливим є питання про те, якою мірою нині музичний фольклор може бути джерелом виховання, формування естетичної свідомості дітей. Адже склалися нові умови життя, змінилась ладотональна і ритмічна основа сучасної музики, розвинулося музичне мислення композиторів. Це, безумовно, не могло не позначитися на такому оцінному ставленні частини дітей до народної пісні, що не завжди збігається із загальноприйнятою оцінкою.

Педагогічну доцільність використання народних пісень у вихованні дітей справедливо обґрунтовують їх красою і художньою довершеністю.

У цьому випадку актуальними є думки Б. Асаф'єва, який ще 1926 р. з тривогою писав: "Тепер пісня відходить. її інтонація втрачається . Вимирають носії одвічних пісенних традицій . Не можна розраховувати у сучасній трудовій школі ні на інстинктивну любов до народної пісні (в її "неприкрашеній" суті), ні на інтелектуальне осягнення її естетико-художньої краси".

У наш час проблема використання фольклору в музичному вихованні дітей постала досить гостро. Народна пісня майже зникла з побуту, особливо міського, її пропаганда звелася здебільшого до сценічних форм, багатовікові народні традиції у деяких регіонах України призабулися. Така ситуація характерна і для школи, де народна музика у програмах тривалий час була репрезентована лише епізодично.

Тож не дивно, що удосконалення системи музичного виховання школярів в Україні торкнулося насамперед питань використання фольклору: виховання любові до народної музики, виховання народною піснею стало одним із провідних завдань учителя музики. І педагоги, і музиканти одностайні в тому, що віковічні духовні традиції народу мають стати надбанням дітей.

У праці "Серце віддаю дітям" В. Сухомлинський розповідає про той добродійний вплив, який справило на його вихованців виконання українських народних пісень. Рідна пісня, визначаючи поетичне бачення навколишнього світу, допомогла виховати в дітей естетичне ставлення до природи, тонкість сприймання, емоційну чуйність. Крім того, пісня розкрила перед дітьми рідне слово як величезне духовне багатство українського народу.

Водночас важливо не упустити сензитивний період - молодший шкільний вік, коли діти особливо сприйнятливі до педагогічного впливу. їхній художній смак розвинений ще недостатньо, він тільки формується. І якщо з раннього віку дитина слухає і виконує народні пісні, слух поступово засвоює їхні мелодичні й ритмічні особливості, вони запам'ятовуються, стають звичними, близькими.

Побутують різні жанри української літературно-музичної народної творчості: пісні, частівки, забавлянки, заклички тощо. Так, у простих і ласкавих колискових піснях виражено щиру любов до дитини. Колискова пісня, народжена реальними потребами дитячого віку, коли тривалий і міцний сон - умова нормального розвитку, є першим художньо оформленим зверненням до дитини.

Колискові пісні мають неабияке педагогічне значення. З перших днів життя дитина слухає мелодію, що сприяє розвиткові її музичних здібностей. Під впливом материнського голосу в неї розвиваються естетичні почуття, емоційність: адже вона не тільки слухає голос матері, а й бачить її обличчя, усмішку. Колискові пісні приваблюють своєю простотою, безпосередністю, ніжністю, співучістю. На їхній основі можна виховати любов до тварин, птахів, комах, естетичне ставлення до природи, що може вплинути на виховання таких важливих моральних рис, як доброта, чуйність.

Розучування колискових пісень корисне і для формування співацьких навичок кантиленного звучання. Крім того, пісні цього жанру, мабуть, більше, ніж інші, можуть бути використані в побуті: дитина проспівує їх, заколисуючи молодшого братика або сестричку. Виховне значення мають також жартівливі пісеньки. Вони допомагають дитині уважніше засвоювати правила хорошої поведінки, бути терплячою, відучитися вередувати.

Жартівливі пісні, як й інші жанри дитячого літературно-музичного фольклору, є незамінним засобом розвитку мовлення дітей. Вони допомагають сформувати естетичний смак, виховати любов до української мови, сприяють розвиткові дитячої творчості.

Естетичне виховання молодших школярів у позакласній роботі

У загальному процесі естетичного виховання молодого покоління провідну роль відіграє мистецтво, зокрема музичне — завдяки своїй емоційній насиченості і різноманітності, безпосередньому зверненню до внутрішнього світу людини, її найінтимніших сподівань, очікувань, багатству своїх виявів у житті тощо.