Сторінка
4

Методичні аспекти вивчення зі школярами технології виготовлення панно із соломки

Нижче розташовані друге і третє колінця. Вони набагато коротше першого, стінки набагато грубіші, але в основному їх використовують так само, як і соломку першого сорту.

Самі товсті колінця, розташовані ближче до кореня, звичайно в кілька разів коротше верхніх і середніх. Вони мають тверді стінки, тому найчастіше використовуються в плетиві для виготовлення каркасних стійок, а також у тих виробах, де необхідні деталі з трубочок, наприклад при виготовленні підвісних прикрас, пищиків для жалейки і бурульок.

Висушену під навісом солому поділяють на дві частини. Одну частину зберігають на горищі чи в сухому приміщенні, зв'язавши в снопи. Іншу частину попередньо обробляють. У кожної соломини відрізають ножицями колосся чи мітелку, видаляють покривні листи, а потім розрізають на окремі колінця, видаляючи вузли. Нарізані колінця сортують, розділивши їх на три частини з урахуванням довжини і товщини. Щоб частина соломин придбала рівномірне і насичене золотаве фарбування, їх витримують приблизно два-три дня на сонці. Це єдиний спосіб фарбування соломки, з яким баритися не можна, оскільки для успіху необхідні гарячі і яскраві промені літнього сонця.

Пофарбувати ж чи, навпаки, відбілити соломку іншими способами можна в будь-який час року, причому безпосередньо перед роботою. Розсортовані соломини зберігають у пучках чи в окремих коробках.

Відбілювання соломи. Заготовлену і розсортовану солому відбілюють у двох випадках: коли хочуть одержати матеріал, що має сріблистий відтінок, і коли бажають домогтися більш яскравий і чистий кольори при фарбуванні, наприклад аніліновими (тобто синтетичними) барвниками. При відбілюванні на руки вдягають гумові рукавички і намагаються працювати дуже акуратно, щоб відбілюючий розчин не потрапив в очі. Відбілюють солому розчином перекису водню. Соломку кладуть на дно емальованого чи скляного посуду і притискають дерев'яною ре-щіткою, а зверху ще і досить важким гнітом. Потім солому заливають гарячим 5-10%-им розчином перекису водню і витримують у ньому близько 6 годин. Вибілену солому кілька разів промивають чистою водою, щоб видалити дрібні частки відбілювача, що остались на поверхні.

Фарбування соломи. Вибілену солому при бажанні можна офарбити в будь-який колір аніліновими чи ж рослинними барвниками. За допомогою рослинних барвників соломка офарблюється в зелений, бурий, коричневий, червоний і близькі до них тону, що відрізняються різним ступенем насиченості. Хоча рослинні фарби мають м'які, приглушені тони, вони відрізняються природною красою і високою світлостійкістю. Солома, пофарбована аніліновими фарбами, має яскравий, насичений колір, що як би підсилює переливчастий блиск природного матеріалу. Але варто пам'ятати, що на відміну від рослинних анілінові барвники швидко вигорають на світлі, особливо на сонце. Тому пофарбовані ними виробу не слід ставити надовго в чи вікна ж тримати на відкритому повітрі. Способи фарбування аніліновими барвниками зазначені на упакуванні, у якій вони продаються. Після будь-якого фарбування солому ретельно промивають у холодній воді, а потім підсушують.

Методичні засади підготовки учня до роботи із соломкою

Від шкільного педагога – художника вимагається високий професіоналізм і педагогічна майстерність. Від таланту і знань педагога залежить успішний розвиток у дітей художніх задатків і здібностей. Формування їх у дітей відбувається поетапно, з урахуванням складності різних учбових і творчих завдань, вікових особливостей в фізичному і психічному розвитку дітей а також загальноосвітніх знань, здобутих на різних етапах навчання в школі.

В світлі цих важливих задач потрібно розвивати і поглиблювати зв'язок творчості школярів в області декоративно-прикладного мистецтва з учбовим процесом.

Вчитель повинний знати прийоми декорування, властивості соломки, уміти вибрати матеріал, вивчати найбагатший досвід старших поколінь і наших сучасників.У художніх гуртках діти багато в чому повинні почувати себе першопрохідниками, людьми по-справжньому творчого пошуку.

Для виконання інкрустації панно із соломки слід насамперед продумати малюнок і попередньо зробити його в натуральну величину на папері. Після того, як діти навчилися заготовлювати й обробляти сировину, ознайомилися з технікою безпеки, бажано починати роботу з об'ємної аплікації. Це стимулює розвиток інтересу. Сюжетом для цих композицій можуть бути букети квітів, птаха, метелика і т.д. Виготовлення панно із соломки — робота не тільки кропітка, але досить тонка. Варто звикнути до визначеного, найбільш раціонального розташування всіх необхідних предметів і інструментів на столі.

Крім уроків і занять гуртка потрібно проводити екскурсії і походи, заняття на природі розкриють перед учнями глибокі взаємозв'язки в природному світі, допоможуть осягнути в ньому прекрасне. Разом з тим такого роду форми навчальної роботи повинні переслідувати і строго практичні цілі : знайомство з народними умільцями, заготівля сировини, заготівля сировини привчає дітей бути дбайливими, по-хазяйськи відноситися до природних багатств рідного краю.

На виконання практичної роботи потрібен певний час, тому при плануванні уроків слід звертати увагу на те, чи краще буде робити аплікацію соломкою на уроках з образотворчого мистецтва, чи можливо на заняттях гуртка з декоративно прикладного мистецтва.

В даній курсовій роботі розроблені уроки для 5 – 7 класів тема яких схожа на аплікацію соломкою: «Виготовлення витинанки «Дерево життя»», «Декоративно-ужиткове мистецтво. Аплікація орнаменту для рушника».

Під час розроблення конспекту уроку для 5 класу по темі «Виготовлення витинанки «Дерево життя»» визначено мету: продовжувати закріплювати знання учнів з техніки витинанка; ознайомити з процесом узагальнення форми; удосконалювати вміння користуватися матеріалами та обладнаннями; формувати вміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати твори мистецтва;розвивати творчі здібності, образне та просторове мислення, увагу, творчу уяву, спостережливість; виховувати почуття прекрасного, акуратність, любов до мистецтва, до творчих надбань людства.

Тип уроку – комбінований; використано методи: словесні – бесіда, розповідь, пояснення; наочні – демонстрація творів мистецтва, зразків робіт; практичні – практична робота учнів. Під час актуалізації опорних знань використана бесіда в якій перевіряються знання учнів з декоративно-ужиткового мистецтва.

При вивченні нового матеріалу вчитель використовує розповідь, за допомогою якої знайомить учнів з народним мистецтвом і матеріалом через яке воно проявлялося – соломкою. Вчитель демонструє зразки, на яких зображені вироби із соломки. Знайомить учнів з різновидом аплікації – витинанкою, з історією її виникнення і застосування, видами. Під час виконання практичного завдання застосовано словесний метод – пояснення. Вчитель пояснює що будуть робити учні і послідовність виготовлення витинанки. Контролює і здійснює індивідуальний підхід під час виконання практичної роботи.

В кінці уроку використовується демонстрація учнівських робіт, підводиться підсумок уроку та аналіз виконаного завдання.