Сторінка
10
· закінчень і прийменників (до ластівк-и, на ластівц-і);
· синтаксичних зв'язків з іншими словами (чисте купе – бачу купе – милуюся купе) [68, 247].
Основні значення відмінків
|
Назва відмінка |
Значення |
Приклади |
|
Називний |
1) суб'єкта, виконавця дії |
1) Віє вітер з-під воріт. |
|
2) об'єкта (у пасивних конструкціях) |
2) Туман розгонився вітрами по долині. | |
|
Родовий |
1) суб'єкта |
1) виступ академіка |
|
2) об'єкта |
2) не боятися дощу | |
|
3) ознаки |
3) хатина зайчика | |
|
4) обставини (час, місце, причина, спосіб дії) |
4) кататися протягом дня, стати біля столу, замовкнути від несподіванки, сміятися до сліз | |
|
Давальний |
1) суб'єкта (у безособових реченнях) |
1) наснилося матері |
|
2) об'єкта |
2) подарувати сестричці | |
|
3) обставини (якщо вживається з похідними прийменниками) |
3) змінився всупереч прогнозам | |
|
Знахідний |
1) об'єкта |
1) передплатити газету |
|
2) обставини |
2) прийти на заняття | |
|
3) ознаки |
3) зошит у клітинку | |
|
Орудний |
1) суб'єкта |
1) мати з дочкою, затверджений радою план |
|
2) об'єкта |
2) копати лопатою | |
|
3) ознаки |
3) ніс картоплею | |
|
4) обставини (час, місце, спосіб дії) |
4) працює ночами, лежить під столом, дивиться вовком | |
|
Місцевий |
1) обставини (час, місце дії) |
1) стоїть при дорозі, прийти о восьмій годині |
|
2) об'єкта |
2) грати на скрипці | |
|
3) ознаки |
3) баба по матері | |
|
Кличний |
1) суб'єкта |
1) Маріє, іди сюди. |
|
2) об'єкта |
2) Я піймаю тебе, лисичко! |
У сучасній українській мові категорія відмінка об'єднує сім повноправних відмінків, у тому числі й кличний, який чи не найбільше передає специфіку української мови, але довгий час вважався лише кличною формою .
Називний – називає предмети. Він є початковою формою кожного іменника, його «прямою формою» (тому його ще називають «прямим» відмінком, а всі інші відмінки – «непрямі»). Це «гордий» відмінок, який зі словом справляється сам і не потребує допомоги прийменників.
Родовий – означає «одержаний з народження». Таку назву цей відмінок одержав тому, що вжитий з іменником без прийменника він означає особу, яка є творцем, господарем, власником (син Івана, плаття сестри, дім батька). Родовий відмінок є чемпіоном за кількістю вживаних з ним прийменників. Він може поєднуватись аж із 150 прийменниками (а в мові всього прийменників близько двохсот).
Давальний – назва походить від слова «давати». Найтиповіше його значення – назва адресата, тобто особи, якій щось дають. Давальний відмінок довго утримувався без прийменників, а сьогодні вживається в поєднанні з 7 прийменниками.
Знахідний – від слова «знаходити» когось або щось. Із знахідним відмінком вживається 28 прийменників.
Орудний – споріднений зі словом «орудувати», найчастіше називає знаряддя дії (малювати олівцем, різати ножем). Орудний відмінок поєднується з 23 прийменниками.
Місцевий – вказує на місце і вживається усього з п'ятьма прийменниками: в, на, о, по, при (колись місцевий відмінок вживався без прийменників).
Кличний – від слова «кликати», виражає звертання до когось і, як і називний, вживається без прийменників.
Лише місцевий відмінок у сучасній українській мові не може вживатися без прийменників. Інші відмінки, крім називного і кличного, можуть поєднуватися з прийменниками, а можуть вживатися і самостійно.
За частотою вживання перше місце належить називному відмінкові, після нього йде родовий, а на третьому місці – знахідний.
Серед відмінків визначається центр, або ядро (називний і знахідний відмінки), напівпериферія (давальний відмінок) і периферія (родовий, орудний, місцевий і кличний відмінки). Кваліфікація відмінка як центрального, напівпериферійного та периферійного відбувається за його первинними семантико- і формально-граматичними функціями.
Відмінювання іменників, звичайно, не становить проблеми для мовців. Для переважної більшості слів будь-яка відмінкова форма відшукується автоматично. Ми розглянемо ті форми, при творенні і вживанні яких все ж таки трапляються помилки, а також варіантні форми, які потребують свідомого відбору у певних ситуаціях спілкування.
І. Давальний відмінок однини іменників II відміни.
1. У давальному відмінку іменників чоловічого роду II відміни вживаються паралельні закінчення – ові, – еві (-єві) і – у, – ю: писати дядькові (дядьку), рекомендувати видавцеві (видавцю), порадити водієві (водію), надіслати комітетові (комітету), допомагати талантові (таланту). Для назв істот закінчення – ові, – еві (-єві) є найуживанішими.
В окремих випадках єдино можливими є форми на – ові, – еві. Це стосується використання іменників, які в родовому або кличному відмінку мають закінчення – у, – ю. Омонімія форм родового або кличного і давального відмінків спричиняє змістову неясність. Наприклад, словосполучення подяка майстру сприймається однозначно, тому що у родовому відмінку іменника майстер виступає закінчення – а. У словосполученні побажання (чиє? кому?) відділу другий іменник може означати і адресата, і суб'єкта дії (форми родового і давального відмінків цього слова збігаються), отже тут потрібно використати форму із закінченням – ові (-еві). Так само форми батьку, Шевченку можуть означати і адресата (давальний відмінок) і звертання (кличний відмінок), отже в таких випадках у давальному відмінку слід вживати виключно форму із закінченням – ові (-еві).