Сторінка
5

Організація природоохоронної роботи й екологічне виховання школярів у літніх таборах

А.Н. Захлєбний вважає, що метою екологічної освіти і виховання має бути формування системи наукових знань, поглядів і переконань, що забезпечують відповідальне ставлення школярів до навколишнього середовища в усіх видах їхньої діяльності, формування екологічної культури. І.Т. Суравегіна визначає мету екологічного виховання, як «формування відповідального ставлення до навколишнього середовища, що будується на базі нового мислення».

Сутність, завдання та принципи екологічного виховання учнів

Екологічне виховання-це виховання любові до природи. Дійсно, це складова частина такого виховання, але нерідко прийоми, за допомогою яких виховують таку любов, дуже сумнівні. Наприклад, із цією метою в неволі тримають диких тварин або без належного догляду- морських свинок і хом’яків, які страждають на очах у дітей. І діти звикають не помічати їх страждань. Часто, з виховною метою, під час походів, літніх прогулянок дітям пропонують збирати квіти або ловити метеликів, бабок таінших комах. Такі заняття стають постійною літньою забавою дітей.

Екологічне виховання- складова частина етичного виховання, тому під екологічним вихованням розуміється єдність екологічної свідомості впливають екологічної свідомості та поведінки, гармонійної з природою. На формування екологіної свідомості впливають екологічні знання і переконання.

Екологічна поведінка складається з окремих вчинків (сукупність етапів, конкретних дій, умінь і навичок) і ставлення людини до вчинків, що впливають на мету і мотиви особистості.

Сутність екологічного виховання має дві сторони:

Екологічна свідомість;

Еколочна поведінка.

Таким чином, визначаючи сутність екологічного виховання, по-перше, ураховуються особливості цього процесу:

Поступовий, «східчастий» характер:

А) формування екологічних уявлень;

Б) розвиток екологічної свідомості та відчуттів;

В) формування переконань у необхідності екологічної діяльності;

Г) вироблення навичок і звичок поведінки у природі;

Д) подолання в характері школярів споживацького ставлення до природи.

тривалість;

складність;

стрибкоподібність;

активність.

По- друге: величезне значення психологічного аспекту, що містить:

Розвиток екологічної свідомості;

формування відповідних потреб, мотивів та настанов особистості

вироблення етичних, естетичних почуттів, навичок і звичок;

виховання стійкості волі;

формування екологічної свідомості діяльності.

Екологічне виховання - систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури; процес формування сукупності рис, якостей і навичок поведінки особистості, що забезпечує відповідальне ставлення до природи, спонукає дитину брати участь у природоохоронній діяльності та сприяє набуттю досвіду розв’язання складних проблем.

Одне з найголовніших завдань вихователів - перетворити природу на об’єкт духовних потреб, тобто бажань, намірів, спрямувань, вільних від корисливості, шкідливості. Гуманістичним кроком від знань про природу до дбайливого ставлення є почуття любові до неї. Адже відомо, що дитина не зашкодить тому, кого любить (чи що) любить.

Основні завдання екологічного виховання:

сприяти накопиченню екологічних знань;

виховувати любов до природи,

прагнення берегти, примножувати її багатства;

формувати вміння і навички діяльності у природі.

розвивати уявлення про цілісну картину світу природи,

сприяти усвідомленню учнем себе однією з інших рівноцінних складових природи

стимулювати бажання сприймати й оцінювати естетичні властивості природних явищ,

розвивати естетичні почуття та здатність переживати духовні стани в процесі споглядання об’єктів природи.

Екологічне виховання передбачає розкриття сутності світу природи - середовища перебування людини, яка має бути зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії у природі. Це, зокрема, уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки про стан природи, розумно взаємодіяти з нею. Етична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів, обов’язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності. Отже, любов до природи повинна виховуватись з самого початку життя.

І.Д. Звєрєв вважає, що основне завдання екологічної освіти - це теоретичне засвоєння школярами знань про природу, її особливості, діяльність у ній людини, екологічні проблеми і шляхи їх розв’язань у побуті, у процесі відпочинку. Одне із основних завдань екологічного виховання - ознайомлення дітей із проблемами розумного використання природних ресурсів свого краю.

Зважаючи на це, екологічне виховання - це педагогічний процес, що спрямований на формування екологічної культури особистості. Досягнення поставленої мети.

Методи екологічного виховання

Роль методу в системі виховання і навчання є визначальною. Метод навчання та виховання - це впорядкована діяльність вихователя та дітей, спрямована на досягнення поставленої мети навчання та виховання.

Одним з найефективніших методів екологічного виховання є екологічні ігри. Під час проведення ігор формується турботливе ставлення до природи. Ігри та вікторини екологічної тематики стимулюють інтерес учнів до проблем навколишнього середовища і надають таким розвагам емоційного забарвлення.

За характером пізнавальної діяльності дітей розрізняють репродуктивні, проблемно-пошукові та творчі ігри. Їх доцільно об’єднувати у три основні групи: динамічні, або рухливі, інтелектуальні та духовно - естетичні. Динамічні ігри сприяють фізичному розвитку, інтелектуальні – розвивають мислення, духовно - естетичні допомагають дізнатися про внутрішній світ дитини, її емоційно – творчу сферу.

Головна мета екологічних ігор: розвинути потребу в спілкуванні з природою, опанувати норми екологічного грамотної поведінки, усвідомити багатогранну цінність природи, сформувати потребу в природоохоронній діяльності, почуватися частинкою природи, Землі та Всесвіту.

Серед змістових і організаційних методів екологічного виховання особливе місце займає бесіда. Екологічне виховання, в першу чергу, націлене на виховання у дітей культури ставлення до навколишнього середовища, а виховання, за переконанням В.О. Сухомлинського, - перш за все постійне духовне спілкування вчителя і дітей. Саме бесіда виявляє моральну позицію дитини в її ставленні до тварин, рослин, людей. Виховувати почуття, ставлення – це означає словом та ділом викликати у дитини певну реакцію, спеціально створити певну ситуацію або використати природну обстановку.

Саме участь у бесіді, індивідуальній або колективній, надає дитині можливість зрозуміти доцільність вибору того чи іншого зразка поведінки, мотиви свого або чужого вчинку. Під час бесіди дитина повинна зробити висновок, що екологічно допустимо, а що – ні, що є моральним і гуманним, а що аморальне та жорстоке.

Екологічні екскурсії – один із методів вивчення предмета екології. Проводять такі екскурсії з різною метою і в різних біогеоценозах: у лісі, парку, на луках, поблизу боліт і озер. Об’єктами вивчення при цьому є рослинний і тваринний світ, абіотичні умови природного середовища. Під час екскурсії діти вчаться спостерігати за об’єктами та явищами, аналізувати їх, робити висновки та узагальнення.