Сторінка
4

Забезпечення гармонійного розвитку особистості в школі

Уведення в програму творів Г.Тютюнника дає можливість вчителю познайомити дітей з творами одного із найталановитіших українських прозаїків - митця правдивого, безкомпромісного і сміливого. Тематика творів письменника надзвичайно широка. Вона охоплює соціальну, психологічну і морально - етичну сфери людського буття.

Розглядаючи в 11-му класі твір «Зав'язь» перед усім звертаю увагу дітей на заголовок, в якому багато символічного: зав'язь першого юнацького почуття, яке народжується у благословенний час цвітіння саду і появи зав'язі - майбутнього плоду. Акцентую увагу учнів на таких питаннях:

- Простежте за художньою деталлю «Зав'язь» у тексті: коли і з якою метою вживає її автор;

- Що спільного і чим різняться між собою Микола і Соня у своєму першому почутті?

- Які художні деталі допомагають розкрити вдачу діда Лавріна?

- У чому ви бачите національні, а в чому загальнолюдські ідеї в оповіданні?

Підводжу дітей до висновку, що автор оповідання не лише говорить про зав'язь плоду у природі і першого кохання, а й стверджує думку що треба зберігати і захищати все те добре, що народжується. Оповідання «Син приїхав» і «Оддавали Катрю» розкривають повторну суть міщанства, показують ті негативні зміни в народному характері, які відчутно дали себе знати в останні десятиріччя.

Нареченого Катрі («Оддавали Катрю») і Павла Дзякуна («Син приїхав») ріднить міщанська психологія, бажання жити «культурно», не так, як батьки, зневага до народних традицій, відступництво від свого рідного, національного. З'ясовуємо з дітьми такі питання:

Що відрізняє нареченого Катрі від Павла Дзякуна?

У яких вчинках героїв оповідань виявляється їхня міщанська психологія?

Як ви оцінюєте життєву позицію старших Дзякунів?

Оглядово проаналізувавши проблематику оповідань даю змогу учням відверто висловити в дискусії думки Тютюнникових героїв і свої власні погляди на ці проблеми. На дискусію виносимо такі проблеми:

- Життєві принципи кого з персонажів ви не сприймаєте, вважаючи їх аморальними?

Що по-вашому входить у поняття «духовність»?

Які принципи ви хотіли б покласти в основу свого життя? Чи допомогла вам у їх виборі творчість Тютюнника?

Викладаючи в школі мистецтво слова, не забуваймо, що ми словесники, повинні донести до розуму і серця учнів не лише ідейний зміст твору, а й нев'янучу його художню красу, барвистість і милозвучність народної мови,

збагатити досить убогий словниковий запас учня, його естетичний світ.

Неоціненним скарбом людяності, інтелекту, сили духу й доброти є твори Ліни Костенко.

Не забувайте незабутнє

І не знецінюйте коштовне,

Не загубіться у юрбі.

Не проміняйте неповторне

На сто ерзаців у собі.

Ці рядки звучать нам, як пересторога. Творчості поетеси присвячую урок поезії. На дошці слова:

. Не бійся прикрого рядка.

Прозрінь не бійся, бо вони, як ліки.

Не бійся правди, хоч гірка,

Не бійся смутків, хоч вони, як ріки.

Людині бійся душу ошукать,

Бо в цьому схибиш - то уже навіки.

Читаючи вірші поетеси, учні входять у надзвичайно багатий світ її поезії, співпереживають, включаються в боротьбу добра і зла, справедливості і несправедливості, людського і нелюдського, захоплюються мелодійністю мови.

Розгляд роману «Маруся Чурай» проводимо у формі диспуту. Обов'язково інсценізуємо окремі сцени, зокрема сцену суду. На фоні пісні «За світ встали козаченьки» скромно і водночас гордо ступає босими ногами струнка, вродлива дівчина з довгою косою.

Вона ішла туди, як до вершини,

Були вже риси мертві і застиглі,

І тільки вітер коси ворушив .

Своєю красою героїня зачаровує навіть ката.

Вміле відтворення в інсценівці задуму поетеси поглиблює розуміння учнями того високого і чистого світу почуттів героїні, спонукає пройнятися її переживаннями.

Поезія Ліни Костенко вводить нас в далеке минуле і в наш час з його шаленою напругою. Поетесу турбує духовний світ сучасника, який на шляхах «соціальної технічної перебудови світу не повинен забути й розгубити історичної пам'яті ».

Сьогодні українська література дарує нам твори високого художнього і духовного рівня, що несуть читачам добро, віру, народні ідеали, громадянську наснагу. Поезія Василя Симоненка, Дмитра Павличка, Івана Драча, Василя Стуса викликає в учнів почуття любові до свого народу, будить громадянську мужність, формує національну свідомість. На моїх уроках часто звучать твори цих поетів. Велику увагу приділяю я й ознайомленню школярів з народними звичаями. Оживає в учнів інтерес до свого духовного коріння, до минулого історії свого краю.

У сучасному динамічному і складному світі для діяльності людини важлива не стільки сума знань, скільки вміння самому здобувати знання й користуватися ними доречно. Особливої уваги набуває вміння мислити, тобто вичленовувати й аналізувати явища, помічати в них суттєве, робити певні висновки, давати оцінки й приймати своєчасні виважені рішення.

Для цього повинна готувати дітей сучасна школа. Найбільше сприяє розвитку мислення дітей вивчення рідної мови. Тільки завдяки силі мистецтва слова учень може стати носієм кращих надбань національної і світової культури, в ньому розвинеться здатність до саморозвитку, самовдосконалення. Завдання кожного вчителя-словесника – навчити пізнавати діяти, розвинути бажання досліджувати, і врешті-решт, навчити вчитися.

Урок словесності – це урок виховання великої чутливості до слова. Великий педагог В.Сухомлинський так сказав про можливості слова: «Слово – це найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміння користуватися ним – велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Тож оволодіймо цим різцем так, щоб з-під наших рук виходила тільки краса!»