Сторінка
13
Визначення відносної ролі спадковості і середовища у виникненні раку може допомогти розумінню генетики цієї хвороби. Для цього проводять аналіз даних по монозиготним і дизиготним близнюкам. Якщо єдиним причинним фактором раку є спадковість, то монозиготні близнюки повинні бути завжди схожі по даній особливості, а дизиготні повинні виявляти іноді схожість, а іноді відмінність, як це буває у братів і сестер. Якщо єдиним причинним фактором є середовище, частота, з якою виявляються схожі пари, бути однаковою для обох видів пар близнюків. Відносна роль спадковості і середовища визначається шляхом порівняння ступеня схожості (конкордантності) і відмінності (дискордантності) між моно- і дизиготними парами близнюків.
Маклін повідомила про ступінь конкордантності по раку серед моно – і дизиготних пар близнюків. Конкордантність по раку серед 65 монозиготних близнюків виявилася вище, ніж серед 49 дизиготних (зразкове співвідношення 2:1). Проте ступінь дискордатності монозиготних близнюків була все ж таки висока – приблизно 37%; цим підтверджується значення чинника середовища у виникненні раку. Порівняння близнюків, хворих на рак, показує, що монозиготним близнюкам характерне значне підвищення ступеня конкордантності по локалізації раку, ніж дизиготним.
Олівер і Джексон проводили нагляд за 91 парою моно- і дизиготних близнюків. Ними встановлено, що у 6 з 23 монозиготних пар і у 22 з 68 дизиготних або у одного з партнерів, або у обох був знайдений рак. 3 з 6 монозиготних і 3 з 22 дизиготних пар виявилися конкордантними на рак.
Хоча і у дизиготних близнюків зустрічається багато випадків захворювання на рак обох партнерів, у монозиготних близнюків в подібних випадках тенденція до схожості по локалізації пухлини виражена більш сильніше, ніж у дизиготних. Приведені дані свідчать про те, що у деяких людей спадковий фактор грає важливу роль в розвитку раку певної локалізації. Але частина случаїв раку обумовлена також і дією чинників зовнішнього середовища. (Горер, 1982).
Усі відомі в світі захворювання поділяються на:
1. Набуті, причиною яких є чинники середовища (чинники ризику) – травми, опіки, відмороження, інфекційні хвороби;
2. Спадкові, причиною яких є патологічна спадковість, одержана від батьків(мутації): гемофілія, полідактилія, хвороба Дауна, фенілкетонурія;
3. Мультифакториальні захворювання зі спадковою схильністю
(цукровий діабет, бронхіальна астма, різні типи алергії, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки), в генезі яких поєднується взаємодія спадкових і середовищних чинників.
Спадкові захворювання з'являються внаслідок порушення структури (мутації) гена, хромосом і зміни кількості хромосом або функції генетичного апарату клітини. Всі спадкові захворювання можна поділити на три групи.
Моногенні, або молекулярні. Генетичне порушення пов'язано з мутацією в одиночному локусі хромосоми (мутація одного гена). Наприклад, фенілкетонурія, глухота, сліпота, полідактілія, гемофілія тощо.
Хромосомні. Пов'язані зі зміною структури хромосом (синдром котячого крику, транслокаційний тип хвороби Дауна і кількості хромосом (геномні) – хвороба Дауна (трисомії 21 пари), синдром Клайнфельтера, синдром Шерешевського-Тернера тощо.
Полігенні, або мультифакториальні (захворювання зі спадковою схильністю), причина її пов'язана з мутацією кількох генів, яка спричинює не патологію, а лише схильність до неї. Для того щоб ця схильність розвинулася в патологію, необхідна взаємодія генетичних і середовищних чинників. (Путинцева Р.Й., 2002).
Рак – генетична хвороба і всі без виключення форми раку виникають в результаті мутації в ДНК клітини, яка і дає початок популяції пухлинних клітин. Мутації може піддатися нормальний ген з перетворенням його в онкоген, що є в геномі, або онкоген може бути внесений в клітку ззовні – при вірусній інфекції або іншим шляхом. Для виникнення деяких форм раку потрібна активація двох та більше онкогенів. Мутація, що викликає рак, може бути не тільки генною, але і хромосомною, і геномною.
Не дивлячись на генетичну природу всіх раків, далеко не всі вони є спадковими захворюваннями, бо в більшості випадків пов'язані з соматичними мутаціями, що не передаються по спадку. Частка власне спадкових форм раку, за різними оцінками, складає близько 9% від всіх злоякісних захворювань.
По характеру успадкованої ознаки спадкові форми раку включають наступні групи:
успадкування гена, що викликає певну форму раку (наприклад, пухлина Вілмса, спадкова ретинобластома)
успадкування гена, що підвищує ризик захворювання раком, – спадкова схильність до раку (наприклад, пігментна ксеродерма і більшість інших захворювань;
полігенне успадкування – пухлина або схильність до неї виникає при поєднанні у хворого декількох спадкових ознак наприклад, колагенози.
Механізми виникнення раку:
підвищення частоти виникнення мутацій на рівні клітки;
пониження ефективності ліквідації мутацій на рівні клітки;
пониження ефективності елімінації трансформованих клітин на рівні організму.
До 1-ї, мабуть найчисленнішої групи відносяться спадкові порушення природного захисту клітин від мутагенів зовнішнього середовища – наприклад, при альбінізмі, коли ослаблений захист кліток від УФЛ.
Приклад хвороб 2-ї групи порушення репарації ДНК: пігментна ксеродерма і ін.
До 3-ї групи відносяться прямі спадкові порушення імунітету, а також випадки метаболічної иммунодепрессії, спостережуваної при хворобі Дауна. (Ганина К.П., 1993).
Хромосомні перебудови.
З 22 аутосом і 2 статевих хромосом людини в 15 порушення будови супроводжуються тими або іншими раками або передраковими захворюваннями, які приведені нижче в таблиці:
Хромосомні перебудови |
Злоякісні новоутворення |
Делеція довгого плеча хромосоми -1. |
Лімфолейкоз. |
Транслокація в хромосомі – 3. |
Печіночноклітинна карцинома. |
Делеція довгого плеча хромосоми – 5. |
Схильність до лимфолейкозу. |
Трісомія хромосоми – 8. |
Гострий мієлолейкоз. |
Транслокація в хромосому – 9 з хромосоми 22 («філадельфійська хромосома»). |
Хронічний мієлолейкоз. |
Делеція короткого плеча хромосоми – 11. |
Пухлина Вілмса. |
Делеція довгого плеча хромосоми -13. |
Ретінобласстома. |
Транслокація в хромосому 14 з хромосоми – 8,11 или 14. |
Лімфоми, у тому числі лімфома Беркитта. |
Транслокація в хромосому 15 з хромосоми 17. |
Гострий промиелоцитарный лейкоз. |
Делеція довгого плеча хромосоми – 20. |
Схильність до лейкозу. |
Трісомія хромосоми 21. |
Гострий і хронічний мієлолейкози при синдромі Дауна |
Делеція довгого плеча хромосоми – 21. |
Первинна тромбоцитемия. |
Моносомія хромосоми – 22. |
Менінгіома. |
Моносомія Х-хромосоми у жінок. |
Рак ендометрія, схильність до гострого лейкозу (при синдромі Шерешевського-Тернера). |
Зайва Х-хромосома. |
Рак молочної залози, схильність до гострого лейкозу (при синдромі Клайнфельтера). |
Наявність У-хромосоми при жіночому фенотипе. |
Гонадобластоми і дисгерміноми. |