Сторінка
2

Адаптація студентів у ВНЗ

професійна адаптація:

профорієнтаційна адаптація;

адаптація до умов навчального процесу (дидактична адаптація);

соціальна адаптація:

призвичаювання індивіда до групи, всього студентського колективу;

прийняття нормативно-правових вимог вищого навчального закладу;

засвоєння наукових та культурних традицій вищого навчального закладу;

збагачення власного духовного досвіду новими формами моральної та культурної практики;

адаптація до умов проживання у гуртожитку;

біологічна адаптація:

адаптація організму до нових умов (кліматичних, побутових, санітарних), режиму праці, сну, фізичних та нервових навантажень;

режим і якість харчування;

психологічна адаптація:

стан психологічного задоволення (незадоволення), комфорту (дискомфорту), відчуття внутрішньої і зовнішньої гармонії (дисгармонії) від успішної (неуспішної) професійної, соціальної та біологічної адаптації;

вміння здійснювати психологічну саморегуляцію поведінки діяльності.

Фактори адаптації

На процес адаптації впливають відповідні фактори, які є сукупністю умов чи обставин, що і визначають рівень, темпи, а також стійкість і результат адаптації.

Внутрішні фактори:

ставлення студентів до обраної професії, бажання працювати в певній галузі знань, вивчати особливості професії і опановувати найвищі рівні майстерності;

ступінь підготовки абітурієнта до навчання у вищому навчальному закладі: відповідність обсягу і рівня знань, умінь і навичок абітурієнтів вимогам освітнього процесу;

потреба абітурієнта в навчальній діяльності;

усвідомлення необхідності і можливості засвоєння певного обсягу знань для одержання професійної освіти;

стійкий інтерес до предметів спеціального і загального циклу;

набуття навичок самостійності в навчальному і науковому процесах;

потреба в самоосвіті;

уміння застосовувати знання на практиці;

задоволеність міжособистісними відносинами у студентській групі та інше.

Зовнішні фактори:

структура та організація навчального процесу;

професійна та педагогічна компетентність викладачів навчального закладу;

наявність інституту кураторства;

морально-психологічний клімат в групі;

особистісний підхід до студента, незалежно від показників успішності;

реалізація у навчальному закладі принципів педагогіки співробітництва та ін.

Запропонована класифікація дозволяє розглядати адаптацію студентів як комплексний, динамічний процес, обумовлений взаємодією профорієнтаційних, соціальних, біологічних і психологічних факторів.

Аспекти адаптації студентів у ВНЗ

На сучасному етапі розвитку суспільства спостерігається зростання обсягів інформації, теоретичних і практичних знань і вмінь, необхідних фахівцю. Тому нині держава потребує активних і творчих фахівців, які, по-перше, мали б ґрунтовну теоретичну і практичну підготовку з обраного фаху, по-друге, були б спроможні самостійно приймати рішення, пов’язані із професійною діяльністю. Таким чином, перед вищою школою постало завдання підготовки конкурентних на ринку праці фахівців. Високоякісного фахівця можна сформувати тільки за умови розвитку особистості студента.

У процесі розвитку особи майбутнього фахівця особливе значення має початковий етап навчання у ВНЗ. Складність його полягає в тому, що в студента відбувається перебудова всієї системи ціннісно-пізнавальних орієнтацій особи, освоюються нові способи пізнавальної діяльності і формуються певні типи та форми між особових зв’язків і відносин. І чим ефективніше адаптуються студенти до вузівського навчання, тим вище буде їхній психологічний комфорт, навчальна мотивація, спрямованість і характер навчальної діяльності на старших курсах.

Навчальна діяльність студента — це процес, спрямований на оволодіння знаннями, вміннями та навичками, в якому важливе значення має вміння студента самостійно здобувати та опрацьовувати інформацію, здобувати та продукувати нові знання, нестандартно вирішувати проблеми, що виникатимуть у майбутній професійній діяльності. Набуття таких вмінь та ефективність підготовки фахівців залежить від ряду факторів, один з яких і є адаптація до умов навчання у ВНЗ.

А.В. Сіомічев відзначає важливість професійно значимих властивостей (розумових, мнемічних, аттенціонних, сенсомоторних, комунікативних) їх вплив на адаптаційний процес і на збереження здатності до ефективної психічної адаптації.

Особливе місце в структурі особистісних факторів психічної адаптації дослідники відводять мотивації. Ф.Б. Березін ставить в основу мотивацію досягнення успіху. На його думку, високий енергетичний потенціал виявляється найбільш важливим у діяльності що вимагає мобільності, швидкого входження в нові ситуації, освоєння нових навичок, дій в умовах, у яких остаточні успіх чи невдача ще не визначилися і тісно пов’язані з індивідуальною активністю. Енергетичний потенціал у значній мірі забезпечується виразністю і структурою мотивації досягнення. Перевага мотивації досягнення успіху над мотивацією уникнення невдачі сприяє й ефективній психічній адаптації, і успішності діяльності.

А.В. Сіомічев основними психологічними факторами адаптації студентів у ВНЗ назвав інтелектуальність, тривожність, товариськість і соціальну зрілість. Він виділяє три способи адаптації студентів у ВНЗ:

1) успіх в одному з домінуючих напрямків діяльності не залежить від рівня адаптованості в інших напрямках;

2) успіх чи невдача в пізнанні доповнюються відповідно успіхом чи невдачею в спілкуванні;

3) успіх у домінуючому напрямку діяльності супроводжуються неуспіхом у додатковому напрямку. Дослідник прийшов до висновку,що найбільш характерною для студентів є адаптація переважно в одній сфері діяльності (або з пізнання, або в спілкуванні).

Проблеми адаптації студентів-першокурсників до навчання

Першокурсники тільки починають адаптуватися до умов навчання у ВНЗ, вони ще достатньо знають свої інтелектуальні можливості, відчувають невпевненість у зв’язку з деякими труднощами в навчальній діяльності й у спілкуванні. Актуальним на цьому етапі є інформування з основних питань психологічної особистості і спілкування, психологічне консультування щодо пізнання себе та інших, проведення тренінгу ассертивності.

Перехід зі школи у вищий навчальний заклад — складний етап в житті молодої людини, оскільки вступ до ВНЗ призводить до значних змін міжособистісних контактів, соціального статусу, життєвих стереотипів. Цей період відбувається індивідуально, іноді навіть з надзвичайним напруженням нервової системи, що є причиною зниження розумової працездатності студентів та пояснює низьку успішність на першому курсі. Проблема адаптації студентів першого курсу до умов навчання у ВНЗ широко обговорюється в наукових публікаціях, оскільки від успішної адаптації першокурсників багато в чому залежить подальший навчальний процес у ВНЗ, професійне становлення та особистісний розвиток майбутнього фахівця.

Під адаптацією студента - першокурсника слід розуміти процес приведення основних параметрів його соціальної та особистісної характеристик у відповідність з новими умовами вузівського середовища.