Сторінка
8
Зміст швидкості підготовки ігровим методом
В залежності від завдань виховання фізичних здібностей і віку учнів нами сформований зміст спортивно-ігрових завдань спрямованої фізичної підготовки, і розроблено відповідне планування.
1. Біг по “коридору”
На майданчику або на підлозі залу натягують шнур (можна провести лінії крейдою) на відстані 15 – 20 см від підлоги (можна покласти на підлогу, утворюючи таким чином “коридори” шириною 25 – 30 см, довжиною 12 – 15 м – за кількістю команд. Перед “коридорами” проводять лінію старту, за якою шикуються команди. На відстані 12 – 15 м встановлюють стояки або прапорці, які гравці повинні оббігати. Після навчання бігу по прямій можна провести змагання “Хто швидше пробіжить коридор”.
За командою вчителя гравець, що стоїть попереду команди, пробігає по “коридору”, оббігає стояки і повертається назад по “коридору”. Доторкнувшись рукою до гравця, що стоїть попереду, тим самим дає йому старт, а сам стає в кінець колони.
Перемагає команда, яка першою закінчує біг. Виконання вправ у швидкому темпі розвиває швидкісні якості, при повторенні кілька разів – швидкісну витривалість.
Методичні поради: гравець не повинен вибігати за лінію старту, аж поки до нього не доторкнеться рукою гравець, який закінчив вправу; штовхати в “коридорах” противника, наступати на лінію “коридорів”.
2. Біг у “коридорі” по кільцях
Для проведення цієї гри готують майданчик або ігрову кімнату, як для гри № 1; у “коридорах” розкладають кільця, які легко можуть зробити учні з картону або гумового шланга діаметром 15-20 см.
Відстань між кільцями встановлюють залежно від віку і фізичного розвитку учнів. Гру проводять аналогічно до гри № 1; учні, пробігаючи “коридор”, повинні точно ставити ногу в кільце.
Гра повторюється 2-3 рази. Перемагає команда, яка першою закінчила біг.
Методичні поради: правила ті самі, що і в грі № 1; крім того, якщо кільце вискочило в інший “коридор”, винний в цьому, не заважаючи гравцям, кладе на місце кільце і продовжує виконувати вправу з того місця, де він порушив правила гри.
3. Біг у “коридорі” по “сходинках”
У “коридорах” розкладають планки або скалки з дерева перпендикулярно до натягнутих шнурів (можна провести лінії крейдою на підлозі); можна також використати і планки для стрибків.
Відстань між планками встановлюється залежно від віку і фізичного розвитку гравців. Вправа виконується в тій самій послідовності, як і в грі № 1, за винятком того, що гравець повинен не тільки пробігти по коридору, а й перестрибнути через планки.
При проведенні цієї гри можна залежно від відстані між планками збільшувати або зменшувати довжину кроку учнів.
Перемагає команда, яка першою закінчила біг.
Методичні поради: правила ті самі, що і в грі № 1; крім того, якщо планка під час бігу зсунеться з місця, гравець кладе її на місце, а сам продовжує вправу.
4. Біг з перешкодами
Перешкоди у вигляді гімнастичних лав або натягнутих шнурів встановлюють у “коридорах”. Висота перешкод не перевищує 35-40 см, кількість – не більше двох. Відстань від стартової лінії до повороту – 13-15 м. Вправи виконуються в тій самій послідовності, що і в грі № 1.
Методичні поради: правила ті самі, що й у грі № 1; крім того, гравець, пробігаючи “коридор”, не повинен наступати на перешкоди.
5. Змусити м’яч стрибати
Команди шикуються перед стартовою лінією в колони. Перед направляючими лежать волейбольні або баскетбольні м’ячі. За командою вчителя направляючі б’ють долонею по м’ячу (правою або лівою), поки м’яч не підніметься на таку висоту, що його можна вести. Провівши м’яч до стояків, поставлених на відстані 13-15 м від лінії старту, гравець повертається обличчям до команди і однією рукою котить знизу м’яч наступному гравцеві. Після цього він стає на відстані 1 м від стояків обличчям до команди. Коли м’яч підкотиться до стартової лінії, наступний гравець тим самим способом піднімає і веде його до стояків.
Цю вправу можна проводити на командну й особисто-командну першість. Перемагає команда, яка набрала найбільшу кількість очок або закінчила першою піднімати і вести м’яч.
Методичні поради: при виконанні вправи гравцеві не можна виходити за лінію старту, піднімати м’яч, іншим способом кидати його вгору.
Виховання швидкісно-силових можливостей
1. Передача м’яча під час бігу
Для проведення цієї гри треба мати волейбольні, баскетбольні або набивні м’ячі ( залежно від кількості команд).
Гравець тримає м’яч обома руками перед грудьми, стоячи на стартовій лінії. За командою вчителя він пробігає по “коридору” і, повернувшись до команди, передає м’яч гравцеві, що стоїть попереду, а сам стає в кінець колони. Прийнятий м’яч є початком старту наступного гравця.
Перемагає команда, яка першою виконала вправу.
Методичні поради: команду, гравець якої випустив м'яч з рук, штрафують очком, а гравець, що зробив порушення, повинен підняти м'яч і продовжувати вправу.
2. “Стрибунці”
Для проведення цієї гри треба мати волейбольні м'ячі (залежно від кількості команд). Місце для гри готують так само, як у грі № 1. Гравець затискує коліньми волейбольний м'яч і за командою вчителя починає стрибати на двох ногах, тримаючи коліньми м'яч. Дострибнувши до повороту, він бере м'яч у руки і зворотний шлях пробігає, передавши м'яч у руки гравцеві, що стоїть попереду, сам стає в кінець колони. Наступний гравець приймає в. п., таке саме, як і перший.
Перемагає команда, яка першою виконала вправу.
Методичні поради: якщо гравець у процесі гри випустив м'яч на землю, він повинен підняти його, прийняти в. п. і продовжувати вправу. У вправі можна використовувати і тенісні м'ячі, які затискають під коліньми. Не можна брати м'яч у руки, поки не закінчили вправу.
3. На одній нозі по прямій
Перед лінією старту з матів роблять доріжку довжиною 10—12 м. За командою вчителя «Руш!» гравець на правій нозі (ліва зігнута в колінному суглобі) дострибує до стояків, робить поворот, змінює положення ніг і на лівій нозі дострибує до гравця, який стоїть попереду, торкається до нього рукою, даючи цим самим старт. Гравець, який закінчив стрибати, стає в кінець колони.
Перемагає команда, яка першою виконала стрибки.
Методичні поради: гравець, який дострибав до повороту, повинен змінити ногу, починаючи стрибки, він не має права виходити за лінію старту, якщо до нього не доторкнувся рукою гравець, який закінчив вправу.
4. Хто далі?
Після засвоєння техніки метання можна проводити змагання на особисто-командну першість.
На відстані 10 м від лінії старту розмічають майданчик лініями, відстань між якими 0,5м. Це полегшує визначення відстані, на яку кидають прилад. Кожна команда має свій порядковий номер.
Для проведення гри потрібні волейбольні, футбольні або набивні м'ячі (за кількістю команд). М'яч метають з-за голови обома руками або штовхають однією рукою. Перемагає команда, гравець якої далі за всіх кинув м'яч.
Методичні поради: за командою вчителя «Раз!» метає перша команда, «два» - друга команда і т. д. Командам повертають м'ячі гравці, які знаходяться в полі, - по одному з кожної команди. Вони передають м'ячі, котячи їх по підлозі.