Сторінка
6
Для оцінки швидкісно-силових здібностей використовувались стрибки вгору.
Човниковий біг 2 х 15 м з оббіганням 2-х стійок, характеризував такі фізичні здібності, як спритність, швидкість та координацію рухів.
Для визначення рівня розвитку швидкісної витривалості використовувався біг на 300 м з високого старту.
Контрольні випробування – біг на 30, 300 м та човниковий біг 2 х 15 м – проводились у вигляді змагань. Час виконання цих вправ фіксувався за допомогою секундоміра.
Результати бігу на 30 і 300 м реєструвалися в умовах відкритого майданчика у відповідності з правилами змагань з легкої атлетики. Під час бігу на 300 м обстежувані бігли групами по 4 – 5 чоловік.
На початку і в кінці дистанції човникового бігу [19, 59] були розмічені два півкола радіусом 50 см. Із положення високого старту за командою “руш” учень пробігав 15 метрів між двома півкругами і не зупиняючись повертався до стартової лінії. Враховувався час від подачі команди “руш” до моменту приходу до фінішу.
Рівень розвитку гнучкості визначався таким чином: стоячи на лавці, учень не згинаючи ніг у колінах, виконував нахил вперед. Досягнувши пальцями до фіксатора, переміщував його по розміченій планці вниз, нахиляючись максимально вперед і фіксував кінцеве положення 2 с. Коли кисть була розміщена вище нульової відмітки, то гнучкість оцінювалась від'ємним числовим значенням. А якщо пальці кисті находилися нижче рівня лавки, то гнучкість оцінювалась позитивним числовим значенням. Тест проводився двічі. Фіксувався кращий результат.
Педагогічні спостереження у нашому дослідженні носили характер закритого і відкритого типу. Основним об’єктом спостереження, у процесі фізичної підготовки, була поведінка та стан дітей. Спостереження проводились за спеціально розробленою схемою і передбачали оцінку впливу педагогічних дій на серцево-судинну та нервову системи, фізичну підготовленість та самопочуття.
У першу чергу візуально оцінювався стан втоми за показниками кольору обличчя, потовиділення, координації рухів, рухливості та активності учнів під час уроку.
Визначали також ефективність форм та методів організації навчальних занять за показниками емоційної сфери – бажанням активно рухатись, вигуками, рухливістю та проявленням позитивних або негативних емоцій.
Паралельно з методом педагогічного спостереження здійснювались хронометраж та фотозйомки, які дозволяли у комплексі оцінити педагогічні дії на уроці фізичної культури.
Особисті результати досліджень були опрацьовані загальноприйнятими методами математичної статистики.
Враховувалось середнє арифметичне варіаційного ряду (х), середнє квадратне відхилення (δ), помилка середньої арифметичної (m), коефіцієнт варіації (V%). Достовірність відмінностей між середнім арифметичним визначалась за допомогою t – критерію Стьюдента.
Організація дослідження
Дослідження проводилось протягом 2007 – 2008 років в чотири взаємозв’язаних етапи.
Під час першого етапу дослідницька робота була спрямована на вивчення літературних джерел, які висвітлювали питання проблеми, що вивчається.
Під час другого етапу був проведений педагогічний експеримент констатуючого характеру, в якому брали участь діти 6 – 7 років, що навчаються у 1 – 2 класах загальноосвітньої школи с.Н.Яблунька Турківського району Львівської області у кількості 87 осіб, із яких 44 хлопчики та 43 дівчинки.
Основне завдання цього етапу полягало у вивченні особливостей стану організму, який забезпечується оптимальною життєдіяльністю всіх систем та органів.
В результаті аналізу були визначені вікові та статеві особливості рівня розвитку фізичної підготовленості дітей 6 – 7 років.
Третій етап передбачав проведення формуючого експерименту у відповідності із розробленою педагогічною програмою, яка була спрямована на підвищення рівня фізичних якостей дітей у залежності від особливостей їх вікового розвитку. У експерименті брали участь: учні перших класів – 43 дітей, 2 класів – 44 дітей.
Під час проведення третього етапу уточнювались і вводилися корективи у систему педагогічних дій, які були спрямовані на активізацію емоціональної та функціональної реакції дітей, встановлення оптимального дозування навантажень та відпочинку, в залежності від віку дітей, під час виконання фізичних вправ у процесі спортивно-ігрової форми фізичної підготовки.
Під час проведення четвертого етапу аналізувались результати формуючого педагогічного експерименту, виявлялись особливості організації фізичної підготовки з дітьми 6 – 7 років під час уроків фізкультури.
Організація і комплексне планування педагогічних дій у процесі фізичної підготовки дітей 6 – 7-річного віку
Формування змісту спортивно-ігрової форми фізичної підготовки передбачала забезпечення процесу керування на основі побудови наступних блоків:
планування загального та вибіркового спрямування педагогічного впливу на фізичну підготовку дітей молодшого шкільного віку, що базується на знаннях вікової динаміки розвитку фізичних здібностей, наявності сенситивних періодів;
методики виховання фізичних здібностей в процесі спортивно-ігрової форми фізичної підготовки, при якій враховуються особливості вікового розвитку дітей 6 – 7 років;
диференціації фізичних вправ для вибіркового впливу на швидкісно-силові і швидкісні здібності, витривалість, спритність і гнучкість;
контролю і диференційованої оцінки рівня розвитку фізичних здібностей дівчаток і хлопчиків 6 – 7-річного віку.
Заключним етапом педагогічного експерименту було визначення ефективності розробленої методики виховання фізичних здібностей дітей молодшого шкільного віку в процесі спортивно-ігрової форми фізичної підготовки.
Теоретична концепція Л.С. Вигодського, була реалізована в дослідженнях при вивченні сенситивних періодів розвитку фізичних здібностей дітей дошкільного та шкільного періодів. Зокрема, у дослідженнях Е.С.Вільчковського було виявлено, що в дітей 3 – 7 років чітко спостерігається гетерохронність у розвитку фізичних здібностей, наявність сенситивних періодів. Зміни щорічних темпів зростання показників швидкості і гнучкості в дітей вивченого автором віку відбуваються одинаково в хлопчиків і дівчаток. Динаміка показників розвитку інших якостей не збігається. Зокрема, у дівчаток, у порівнянні з хлопчиками, у найбільш сприятливі вікові періоди темпи зростання спритності, швидкості і сили дещо вищі.
На цій основі автор рекомендує планувати засоби і методи фізичної підготовки відповідно до вікових особливостей організму дітей, а фізичне навантаження збільшувати в сенситивні періоди розвитку певних фізичних здібностей.
У проведених нами дослідженнях при розробці системи планування фізичної підготовки дітей молодшого шкільного віку були використані дані про динаміку вікового розвитку сили, швидкості, витривалості, гнучкості і спритності дітей молодшого шкільного віку. Крім цього, при аналізі результатів досліджень паралельно були використані дані про формування вікової структури фізичної підготовки і взаємозв’язках основних її компонентів.