Сторінка
4
Упродовж кількох останніх років широкого застосування набув останній метод покриття дефіциту – через механізм приватизації. Фактично „з молотка” на аукціонах переходять у приватну власність стратегічні підприємства, до того ж за заниженими цінами. Ця політична короткозорість призводить не лише до втрати державою контролю на стратегічними, високорентабельними об’єктами, а й до створення ситуації за якої дефіцит нікуди не зникає, а лише тимчасово приховується.
Вибір методу покриття бюджетного дефіциту є надзвичайно важливим у контексті фінансової безпеки. Збільшення або зменшення грошової маси в обігу визначає рівень безпеки грошово-кредитного сектору. Водночас покриття дефіциту державними цінними паперами, а також неефективність розміщення останніх можуть спричинити до зниження рівня валютної, банківської і боргової безпеки).
Бюджетна безпека в значній мірі визначається діючою в країні бюджетною системою, як сукупністю різних видів бюджетів, що знаходяться між собою у певному взаємозв’язку і взаємозалежності. Як зазначається у статті 95 Конституції України, бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виходячи з цього, необхідно органічно поєднувати досягнення бюджетної безпеки держави в цілому і бюджетної безпеки окремих регіонів, усувати взаємну заборгованість між бюджетами різних рівнів.
Динаміка структури бюджетної системи України за рівнями адміністративно-територіального поділу наведена в таблиці 4.
Таблиця 4
Динаміка структури бюджетної системи України
(за видатками бюджету) у 1992-2001рр., %
Види бюджетів | 1992 | 1994 | 1996 | 1998 | 2000 | 2001 |
Державний бюджет | 62,2 | 69,7 | 65,6 | 51,8 | 73,5 | 72,7 |
Місцеві бюджети З них: | 37,8 | 30,3 | 34,4 | 48,2 | 26,5 | 27,3 |
Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні і міські (міста Київ і Севастополь) | 11,5 | 6,9 | 12,2 | 17,0 | 12,1 | 8,7 |
Міські міст республіканського і обласного значення | 15,5 | 15,2 | 12,5 | 17,0 | 12,1 | 8,7 |
Районні | 7,7 | 5,4 | 6,9 | 10,9 | 5,9 | 7,1 |
Міст районного значення | 0,7 | 0,7 | 0,8 | 0,8 | 0,4 | 0,4 |
Селищ | 0,7 | 0,6 | 0,6 | 0,7 | 0,3 | 0,4 |
Сіл | 1,7 | 1,5 | 1,5 | 1,6 | 0,9 | 1,1 |
З наведених даних видно, що в кількісному виразі структура бюджетної системи за видами бюджетів так само нестабільна, як і за доходами та видатками. Мінімальний рівень централізації бюджету зафіксований у 1998 році – Державний бюджет становив за видатками 51,8%, а за доходами – 54,3%. Максимальний рівень був у 2000 році – за видатками – 73,5%, за доходами – 73,6%. У цілому рівень централізації бюджетної системи можна оцінювати як досить високий (у світовій практиці вважається, що оптимальним є процентне співвідношення центрального і місцевого бюджетів – 60:40). Високою залишається бюджетна централізація і на рівні місцевих бюджетів. Переважна частина коштів (у різні роки від 60 до 70%) спрямовується в централізовані регіональні бюджети – обласні та районні. Безпосередньо в розпорядженні влади населених пунктів (міст республіканського і обласного значення, селищ, сіл) залишається вкрай обмежена сума бюджетних коштів – в 2000р. 8,5%, а в 2001р. – 11,5%. Водночас переважна частина бюджетного фінансування здійснюється саме місцевими органами самоврядування. Таким чином, принцип субсидіарності (максимального наближення фінансування соціальних послуг до місця їх надання), визначений у Бюджетному кодексі, поки що має суто декларативний характер.
Інші реферати на тему «Фінанси»:
Реформування системи державного фінансового контролю згідно з вимогами ЄС
Іпотека як форма фінансування туристичного та рекреаціного бізнесу
Міжнародний досвід функціонування фінансів неприбуткових організацій
Перетворення власності в аграрній сфері у період тансформаційної економіки
Причини виникнення інфляції і її суть