Сторінка
4

Бюджетна безпека: питання теорії і практики

Упродовж кількох останніх років широкого застосування набув останній метод покриття дефіциту – через механізм приватизації. Фактично „з молотка” на аукціонах переходять у приватну власність стратегічні підприємства, до того ж за заниженими цінами. Ця політична короткозорість призводить не лише до втрати державою контролю на стратегічними, високорентабельними об’єктами, а й до створення ситуації за якої дефіцит нікуди не зникає, а лише тимчасово приховується.

Вибір методу покриття бюджетного дефіциту є надзвичайно важливим у контексті фінансової безпеки. Збільшення або зменшення грошової маси в обігу визначає рівень безпеки грошово-кредитного сектору. Водночас покриття дефіциту державними цінними паперами, а також неефективність розміщення останніх можуть спричинити до зниження рівня валютної, банківської і боргової безпеки).

Бюджетна безпека в значній мірі визначається діючою в країні бюджетною системою, як сукупністю різних видів бюджетів, що знаходяться між собою у певному взаємозв’язку і взаємозалежності. Як зазначається у статті 95 Конституції України, бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між гро­ма­дя­нами і територіальними громадами. Виходячи з цього, необ­хід­но органічно поєднувати досягнення бюджетної безпеки держави в цілому і бюджетної безпеки окремих регіонів, усувати взаємну заборго­ва­ність між бюджетами різних рівнів.

Динаміка структури бюджетної системи України за рівнями адмініс­тра­тивно-територіального поділу наведена в таблиці 4.

Таблиця 4

Динаміка структури бюджетної системи України

(за видатками бюджету) у 1992-2001рр., %

З наведених даних видно, що в кількісному виразі структура бюджетної системи за видами бюджетів так само нестабільна, як і за доходами та видатками. Мінімальний рівень централізації бюджету зафіксований у 1998 році – Державний бюджет становив за видатками 51,8%, а за доходами – 54,3%. Максимальний рівень був у 2000 році – за видатками – 73,5%, за доходами – 73,6%. У цілому рівень централізації бюджетної системи можна оцінювати як досить високий (у світовій практиці вважається, що оптимальним є процентне співвідношення центрального і місцевого бюджетів – 60:40). Високою зали­ша­ється бюджетна централізація і на рівні місцевих бюджетів. Переважна частина коштів (у різні роки від 60 до 70%) спрямовується в централізовані регіональні бюджети – обласні та районні. Безпосередньо в розпорядженні влади населених пунктів (міст республіканського і обласного значення, селищ, сіл) залишається вкрай обмежена сума бюджетних коштів – в 2000р. 8,5%, а в 2001р. – 11,5%. Водночас переважна частина бюджетного фінансування здійснюється саме місце­ви­ми органами самоврядування. Таким чином, принцип субсидіарності (макси­маль­ного наближення фінансування соціальних послуг до місця їх надання), визначений у Бюджетному кодексі, поки що має суто декларативний характер.