Сторінка
3

Бюджетна безпека: питання теорії і практики

Аналізуючи структуру бюджету України, варто зупинитися на такому унікальному явищі, як поділ бюджету на дві складові – загальний і спеціальний фонди. Загальний фонд відображає доходи і видатки самого бюджету, а спеціальний – насамперед позабюджетні кошти бюджетних установ, тобто в бюджет входять і доходи, зароблені бюджетними установами, і їх використання. Однозначно оцінити подібне явище дуже складно. Адже, з одного боку, ці установи є державними, і всі їхні доходи і витрати належать до сфери державних фінансів. Щоправда, навіть в умовах адміністративно-командної системи існувало чітке розмежування їх централізованої (бюджет) і децентралізованої (фінанси державних підприємств) складових. Крім того, доходи, зароблені бюджетними установами, формуються на основі використання державного майна. Проте, з іншого боку, ці доходи не стільки є додатковими коштами, скільки заміщають відсутні бюджетні асигнування (потреби бюджетних установ сьогодні фінансуються з бюджету на рівні 40-50%). Ситуація, коли держава не може в повному обсязі профінансувати свої установи і спонукає їх самостійно заробляти доходи, а потім, по суті, пред’являє свої права на ці доходи, включаючи їх у спеціальний фонд, є парадоксальною. І хоча кошти, що концентруються в спеціальному фонді, юридично належать бюджетним установам, вони потрапляють у розпорядження держави і полегшують процес виконання бюджету. У 2000 році кошти спеціального фонду в доходах бюджету становили 20%, а у видатках – 19%, у 2001 році – відповідно 23 і 24%. Виконання за 2000 рік бюджету за доходами в цілому становило 114%, у тому числі по загальному фонду – 105% і по спеціальному – 178%, а у 2001 році відповідно – 102, 96 і 128%. За видатками ці показники становили відповідно в 2000 році 111, 104 і 168%, а в 2001 році – 103, 99 і 127%. Таким чином, включивши в бюджет спеціальний фонд, держава одержала як певний резерв, так і засіб прикрити реальну ситуацію в бюджеті.

Бюджетна безпека характеризується ступенем збалансованості бюджету, а отже розміром його дефіциту або бездефіцитністю. При цьому рівень бюджетної безпеки обернено пропорційний рівню бюджетного дефіциту. Тобто найбільш безпечним, за інших рівних умов, є бездефіцитний бюджет. Показники фактичного дефіциту зведеного бюджету України подані в табл.2.

Загальна сума доходів Державного бюджету України на 27 грудня 2004 року становила 65713,7 млн. грн., що на 148 млн. грн., перевищує відповідний показник 2003 року. Видатки Державного бюджету України за січень-листопад 2004 року становили 68309,1 млн. грн. Фактичний дефіцит склав 2595,4 млн. грн.

На бюджетну безпеку визначальний вплив чинить рівень бюджетного дефіциту. Маастрихтським договором, для потенційних країн валютного союзу встановлено граничний розмір дефіциту держбюджету на рівні 3% до ВВП. Згідно з даними міжнародної статистики допустима межа дефіциту державного бюджету для розвинутих країн знаходиться на рівні 3-4% до ВВП.

В Україні має місце перманентний бюджетний дефіцит (за виключенням 2000р. і 2002р.). Його значні розміри, особливо упродовж 1992 –1997 рр. (у 1992 році фактичний дефіцит зведеного бюджету склав 13,8% від ВВП; в наступні п’ять років цей показник коливався в межах від 4,9 до 9,3 % ВВП. При цьому відбувалось стрімке падіння обсягу валового продукту, який за період 1991 – 1997 рр. знизився на 44,3%) аж ніяк не сприяли бюджетній безпеці держави.

Таблиця 3

Дефіцит зведеного бюджету України у 1992 – 2004 рр. (млрд. грн.)

* планові показники

Відтак, бюджетний дефіцит в умовах спаду виробництва та падіння частки виробничих інвестицій у загальному обсязі видатків бюджету перетворюється у мультиплікатор дезорганізації фінансової системи. У даному випадку бюджетний дефіцит виступає індикатором фіскальних, а не народногосподарських цілей фінансової політики. Тобто, податки стягуються не для створення державою ефективних „точок росту”, а для поточного „проїдання” національного багатства за рахунок майбутніх поколінь.

Відповідно до Основних напрямків бюджетної політики на 2005 рік дефіцит Державного бюджету України на 2005 рік не повинен перевищувати 1% ВВП.

На рівень бюджетної безпеки в державі впливає характер фінансування /покриття/ бюджетного дефіциту. Недосконала і непослідовна практика фінансування дефіциту бюджету стала суттєвим чинником зниження рівня бюджетної безпеки в Україні. По-перше, важливого значення в моніторингу фінансування бюджетного дефіциту набуває показник його монетизації. Додаткова емісія грошей для фінансування бюджетного дефіциту /сеньйораж/ є явищем небезпечним, адже провокує в країні розкручування інфляційної спіралі. Упродовж 1991 – 1995 рр. НБУ надав урядові на фінансування дефіциту бюджету кредитів (фактично, додаткова емісія) на суму в 7739 млн. грн. Це послужило каталізатором гіперінфляції в Україні (в 1993 році індекс споживчих цін сягнув рекордного для України за всю її історію рівня – 10256%). Результат можна було легко передбачити – руйнація національної грошово-кредитної системи, знецінення грошової одиниці. Це об’єктивно зменшувало вартість податкових платежів до бюджету, а часовий лаг не дозволяв у повній мірі фінансувати соціально-економічні програми.

У наступні роки уряд при фінансуванні бюджетного дефіциту вдавався уже до іншої крайності – позик. Через відсутність дієвої системи контролю і непродумані рішення щодо позикового методу покриття дефіциту наприкінці 1999 року рівень державної заборгованості перевищив припустимі критичні межі, визначені законодавством і склав 61,5% від ВВП. Така ситуація загрожувала Україні дефолтом.