Сторінка
4
Основні цілі управління банківською діяльністю полягають у забезпеченні максимального прибутку банку, ліквідності банківського балансу, потреб клієнтів в необхідних обсягах і якості послуг банку, забезпеченні ефективної системи кадрового забезпечення.
Інструментарій управління банком поділяється на дві групи: зовнішнє, яким той чи інший банк користується, і внутрішнє, яке створюється самим банком. Методи управління поділяються на економічні, адміністративні, соціально-психологічні, правові.
До сьогодні на практиці ще поширена така вкрай збіднена і неефективна схема банківського управління: оперативний аналіз - регулювання - частковий контроль. На практиці управлінські рішення стосовно БСУ, у тому числі й ті, котрі набули форми нормативних актів, часто не відповідають, а іноді і суперечать нормам чинного права. Є всі підстави сьогодні стверджувати, що до цього часу ще не склались адекватні форми, методи, прийоми правового регулювання діяльності БСУ.
Важливу роль в управлінні БСУ та забезпеченні безпеки банківської діяльності відіграє фінансове регулювання. Фінансове регулювання - це заснований на певних принципах та правовому регламентуванні процес організації фінансових потоків у суспільстві між органами державного управління і підприємствами. Основними методами фінансового регулювання є сальдовий і нормативний. Сальдовий метод передбачає виділення підсумкового (сальдового) елемента в розподілі доходів. У правовому забезпеченні фінансового механізму нормативи є одним з основних засобів регулювання грошових потоків. Закон або інша правова норма, що стосується формування доходів, їхнього розподілу, кредитування, обчислення витрат тощо базується на певних економічних нормативах або нормах. До таких нормативів в БСУ відносяться: облікові ставки НБУ; нормативи обов'язкового резервування депозитів комерційних банків; податкові ставки; розміри статутних фондів комерційних банків тощо.
НБУ як методологічний, емісійний та технологічний центр створив систему регулювання, забезпечуючи стабільність гривні. Ця система включає: нормативне регулювання; систему ліцензування; моніторинг за діяльністю банків.
На ефективність управління БСУ впливає безліч факторів, найважливішими із яких визначаються такі: стан і тенденції розвитку національної економіки; економічна, бюджетно-фінансова й грошово-кредитна політика держави; ступінь самостійності Національного банку України; об'єктивний стан і тенденції розвитку грошового сектору економіки, стійкість національної грошової одиниці; якість цивільного та кримінального законодавства, а також практика їхнього застосування; рівень правопорядку в суспільстві, економіці, банківській сфері; якість банківського законодавства і практика його використання; рівень монополізації в банківському секторі; якість підзаконних нормативних актів численних державних органів управління; якість нормативних актів Національного банку України і його стосунків з комерційними банками.
З метою забезпечення своєї фінансової надійності та захисту інтересів клієнтів комерційні банки створюють страхові та резервні фонди. Також створено систему банківського нагляду, яка в цілому відповідає тим стандартам, які існують у країнах із розвиненою ринковою економікою. У її основу покладено економічні нормативи, установлені для комерційних банків:
розмір капіталу банку;
мінімальний розмір статутного капіталу;
платоспроможність;
достатність капіталу банку;
миттєва ліквідність;
загальна ліквідність;
співвідношення високоліквідних активів і робочих активів;
максимальний розмір ризику на одного позичальника;
максимальний розмір великих кредитів;
максимальний розмір кредитів, гарантій і поручительств, наданих одному інсайдеру;
максимальний розмір кредитів, гарантій і поручительств, наданих інсайдерам;
максимальний розмір наданих міжбанківських позичок;
норматив отриманих міжбанківських позичок;
інвестування;
загальна відкрита валютна позиція банку;
довга (коротка) відкрита валютна позиція у вільно конвертованій валюті;
довга (коротка) відкрита валютна позиція в неконвертованій валюті;
довга (коротка) відкрита валютна позиція по всіх банківських металах.
Система банківського нагляду побудована в Україні на основі вимог Базельського комітету. Вона включає ліцензування і структурування, регулюючі заходи, методи постійного банківського нагляду і контролю. У структурі НБУ створено підрозділи, що здійснюють виїзне інспектування і безвиїзний контроль, проводять роботу з проблемними банками.
Виходячи з того, що основне завдання банківського нагляду - підтримка ліквідності, платоспроможності й стабільності банківської системи, а також захист інтересів вкладників і кредиторів, розроблено заходи впливу на окремі нестабільні банківські одиниці. Впливати можна двома способами: непримусовим і примусовим. Непримусові заходи впливу застосовуються до комерційних банків НБУ за незначного рівня ризику та незначних проблем у фінансово-кредитній діяльності комерційного банку, мають характер добровільності їх розв'язання і розуміння наявності проблем з боку комерційного банку. Примусові заходи впливу застосовуються НБУ у разі, якщо діяльність комерційних банків та їх установ характеризується високим рівнем ризику, якщо комерційні банки та їх установи порушують чинне законодавство, економічні нормативи, порядок, строки та технологію виконання банківських операцій, допускають несанкціоновану емісію, не виконують нормативних актів НБУ, не подають звітність, чи подають недостовірну звітність, якщо діяльність їх збиткова і спричиняє становище, що загрожує інтересам вкладників та кредиторів банку, перешкоджає антимонопольним діям чи праву клієнта вільно обирати банк.
Важливу роль у забезпеченні безпеки банківської діяльності відіграє управління різноманітними ризиками. Банківський ризик – це певна ситуаційна характеристика діяльності банку, яка вказує на невизначеність результату та можливі небажані наслідки, в разі невдачі. Такими наслідками, як правило, є: недоотримання прибутку, виникнення збитків, внаслідок невиплат за отриманими кредитами тощо. Усі зазначені види ризику можуть бути трьох рівнів: допустимий, критичний, катастрофічний.
Завантажити реферат