Сторінка
9

Педагогічна роль оцінки на сучасному етапі

Учитель вважає за доцільне безпосередньо «виховувати» дитину через оцінку. Наприклад, він розширює сферу явищ , якi оцінює: може поставити «незадовільно» дитині за те,що вона забула вдома зошит або ручку, не так поводилася на ypoцi.

Учитель формує в дитини залежнiсть від отримання оцінок певного рівня, підтримує «легенду» про її зацикленість на цьому piвнi. Це призводить до значних пcиxологiчних порушень. Традиційно вся педагогічна література наводить як негативні приклади дії вчителів, якi навіюють учням, що тi «не вapтi» вищої оцінки, але ця практика й доci поширена. Учень, який хоче змінити свою оцінку, докладає значних зусиль, якi не помічаються вчителем. Toдi він робить висновок: «Не вчитимусь, бо все одно я кращу оцінку не отримаю». Трапляться i навпаки, коли учитель пocтiйно при учнях i батьках розповідає про відмінницю, «гордість школи». Тобто дівчинку орієнтують на те, що вона повинна отримувати тільки високі оцінки. Але ось декілька її робіт (за поважних обставин) зроблено гірше, ніж завжди. За такий рівень іншому учневі вчитель без роздумів поставив би «відмінно». Але у цьому випадку він виводить виховну «двійку». Це викликає у дівчинки сильне нервове потрясіння, вона тиждень лежить із високою температурою в лiжкy, боїться йти до школи, тому що «не виправдала надій, якi на неї покладалися».

Альтернативні інноваційні підходи до оцінювання

Дидактичні пошуки, розробка нових систем, критеріїв та правил оцінювання продовжується і в наш час. Так, все більшу популярність здобуває рейтингова система. Ця система має давні традиції у російській та українській педагогіці. При використанні цієї системи підсумкові оцінки виставляються не традиційним шляхом, коли виникають стійкі групи “трієчників”, “хорошистів”, “відмінників”, а шляхом визначення рейтингу, тобто певного місця, яке займає учень у списку класу відповідно до його навчальних результатів. При цьому в учня виникає цілком виправдане почуття, що йому треба не так і багато зусиль, щоб пересунутися з 16-го на 15-те місце, натомість як перехід з категорії “трієчників” до “хорошистів” видається дуже важким. Рейтинг – це число, яке отримується шляхом набору балів (пунктів, очок). Відповів учень правильно – отримав очко, написав реферат – ще пару сотень очок, склав залік – ще сотня, допоміг товаришеві – ще кілька очок. У кінці навчального року всі бали, набрані учнем, сумуються і отримується його рейтинг. Після цього учнів можна розподіляти за рангом згідно із кількістю балів. Основний недолік рейтингової системи: кількість балів за те чи інше навчальне досягнення визначається експертним шляхом і може суттєво варіюватися у різних школах, відбиваючи своєю довільністю уподобання шкільних колективів.

Однією з популярних у наш час форм оцінки, яка відповідає деяким вимогам нового бачення проблеми оцінювання, є навчальне порт фоліо. Особливе поширення ця система здобула в школах США. У найбільш загальному розумінні навчальне портфоліо являє собою форму та процес організації (колекція, відбір та аналіз) зразків та продуктів навчально-пізнавальної діяльності учня, а також відповідних інформаційних матеріалів із зовнішніх джерел (від однокласників, батьків, з тестових центрів, громадських організацій), призначених для подальшого їх аналізу, всебічної

кількісної та якісної оцінки рівня навченості даного учня і подальшої корекції процесу навчання. Педагогічна філософія навчального портфоліо як форми оцінки передбачає:

зміщення акценту з того, що учень не знає і не вміє, на те, що він знає і вміє з даної теми з даного предмету;

інтеграцію кількісної і якісної оцінки;

перенесення педагогічного акценту з оцінки на самооцінку.

Чіткого переліку пунктів, які необхідно включати до навчального портфоліо немає, кожен вчитель (або методичне об’єднання) вирішує це питання самостійно відповідно до специфіки предмету, вимог програми. Складним є питання оцінки навчального порт фоліо. По-перше, виникає проблема обов’язкового мінімуму і необов’язкового максимуму відповідних його елементів. По-друге, можуть бути проблеми з розподілом “ваги” окремих елементів портфоліо. По-третє, не виключається протиріччя між спрямованістю порт фоліо на якісно-кількісну оцінку і вимогою шкільною адміністрації все переводити в стандартну кількісну оцінку. Опоненти використання навчальних порт фоліо пов’язують їхні недоліки насамперед із наступними моментами:

необхідність більшої систематичної роботи з підвищення кваліфікації вчителів у зв’язку із впровадженням навчальних портфоліо;

неготовність багатьох вчителів сприйняти цю інновацію;

проблема навчального часу: нова система потребує більше часу на реалізацію, ніж традиційна система оцінки;

відсутність чіткої орієнтації в оцінці;

нечіткість у визначенні складу та обсягу навчального порт фоліо, що, на думку опонентів породжує волюнтаризм в оцінці навчальних досягнень;

високий рівень суб’єктивності оцінки, послаблення її валідності й надійності;

трудомісткість процесу перевірки та оцінки навчального портфоліо;

організаційні труднощі по збереженню навчальних портфоліо, необхідність додаткових площ і приміщень.

Ці зауваження досить слушні, але це не означає повну неспроможність самої ідеї порт фоліо. М.А.Чошанов вважає, що у модифікованому, удосконаленому вигляді ця інноваційна технологія оцінювання може знайти застосування в сучасній середній школі.

Удосконалену систему оцінювання пропонують В.І.Зєнкін та С.А.Зєнкіна. вони прагнуть посилити об’єктивність оцінки. Вони пропонують досвід впровадження у навчальний процес процедури оцінювання, що стимулює мотивацію до навчання, виховання, розвиває індивідуальні пізнавальні здібності учасників системи відношень “Педагог – учень – батьки – педагог”. Разом зі вчителем учні створюють шкалу оцінювання, яка і використовується ними в навчанні. Відповідь учня спочатку оцінюється ним самим за цією шкалою. Педагог при незгоду вносить коригування, коментуючи свою думку відповідно до шкали. Це викликає потребу у самостійній діяльності, самореалізації. Система “розвиваючої оцінки” не дозволяє проявитися авторитарним нахилам педагога. Об’єктивна оцінка діяльності іншого, якщо вона сприймається як справедлива, може виступити у якості фундаменту для взаєморозуміння, фактора, який сприяє розвиткові мотивації до навчання, розвиткові таких значимих для становлення особистості якостей, як рефлективність, самокритичність, воля. Крім того, на фоні створеної атмосфери взаєморозуміння можна говорити про можливість залучення учнів у такі соціально важливі форми комунікативної діяльності, як законотворчість, повага до закону, правове регулювання взаємин, без чого впорядкований продуктивний навчально-виховний процес важко уявити.

Аналіз педагогічної спадщини видатних вітчизняних і зарубіжних дидактів доводить те, що педагогічні поняття оцінки та оцінювання вже протягом тривалого часу знаходяться в колі уваги передової педагогічної думки. Це викликано важливістю явищ оцінювання і контролю у навчально-виховному процесі, обов’язковими складниками якого вони є. Було з’ясовано, що в сучасній дидактиці виділяють поняття оцінювання (як процес), оцінка (як кількісний або якісний результат процесу оцінювання), відмітка, або бал (кількісне вираження оцінки).