Сторінка
11
Щоб працювати самостійно, учень повинен уміти: організовувати свою роботу, здійснювати її якнайекономніше й раціональніше, перевіряти якість зробленого. За цим коротким визначенням стоїть величезна кількість умінь і навичок організаційних, загальномовленнєвих, загальнопізнавальних, контрольне-оцінних, що їх має набути школяр.
Уміння й навички, які сприяють формуванню повноцінної навчальної діяльності молодших школярів, мають міжпредметне використання. Щоб учні опанували їх, потрібна тривала копітка праця вчителя, вдумливе врахування ним можливостей кожної навчальної теми.
Так, звичка до зовнішнього порядку дисциплінує учня, сформує зосередженість, довільну увагу. Якість будь-якої роботи значно підвищується, коли учень чітко усвідомить її мету. (З чого треба почати роботу? Які засоби, матеріали для цього потрібні? Чи можна передбачити результат? Як себе перевірити?).
Зрозуміло, що до розгорнутої форми планування діти прийдуть поступово, нагромаджуючи елементарний досвід планування різних видів праці. Проте очевидно, що без цієї складної й необхідної навички якісно виконати тривалу самостійну роботу неможливо.
Учитель має систематично перевіряти готовність класу до сприймання усного мовлення, розвивати у вихованців уміння точно й грамотно відповідати на запитання.
Неабияке значення у вихованні самостійності та потрібного темпу роботи мас дотримання єдиних вимог у веденні зошитів з усіх предметів. Привчені до певної послідовності в оформленні роботи, учні не ставлять зайвих запитань, не відвертають уваги всього класу. Досвід показує, що це суттєво впливає на кінцевий результат роботи.
Не можна виховувати самостійність у навчанні, не підтримуючи в учня віри у свої сили. Тому до кожного нового завдання дитину треба готувати, заохочувати її до самостійності. Учитель спочатку показує на прикладі, як виконувати певні дії. Потім учні вправляються під його керівництвом і, нарешті, цілком самостійно виконують аналогічні й нові завдання, де правила треба застосувати в змінених умовах.
Щоб учні правильно виконали самостійні завдання, треба давати їм чіткі настанови (пам’ятки, алгоритми) щодо послідовності роботи. З ними вчитель поступово ознайомлює учнів, прагнучи зробити їх надбанням власного досвіду кожної дитини. Спочатку пам’ятка використовується під час фронтальної роботи. Згодом її варто запропонувати як інструкцію до самостійного розв’язування задач.
Алгоритм у навчанні, як відомо, являє собою чіткий опис прийомів мислення або послідовності розумових операцій, спрямованих на розв’язання багатьох однорідних завдань. Алгоритмічні приписи визначають найдоцільнішу послідовність розумових і практичних дій і цим самим привчають дитину міркувати правильно й економне.
Для навчання дітей "діяти за правилом" найдоцільніше виділяти час, коли новий вид роботи вводиться вперше. А щоб це не набуло формального характеру, основним методом має бути не пояснення вчителя, а привчати дітей користуватись алгоритмом під час виконання завдань. Спочатку під керівництвом учителя, а потім і самостійно, учні виконують за алгоритмом аналогічні й нові завдання. Загальні алгоритми тривалої дії бажано оформити у вигляді настінної таблиці-пам’ятки (алгоритм застосування правила про ненаголошені голосні, сумнівні приголосні, визначення будови слова, відмінкових закінчень; алгоритми розв’язування задачі; ділення багатоцифрових чисел тощо).
Розчленування правила або способу дії на ряд послідовних операцій допомагає учням свідомо користуватися ним під час самостійного виконання завдань, сприяє організації розумових і практичних зусиль учнів.
Розвиток самостійності органічно включає формування в учнів умінь і навичок самоперевірки й самоконтролю. Ці якості розвиваються поступово, їх формують систематично, в певному комплексі. Самоконтроль у навчальній діяльності не можна розглядати як навичку, вироблену внаслідок багаторазових повторень. Це – і підготовча робота до застосування правила (осмислення його суті, усвідомлення послідовності операцій), і контроль за правильністю його застосування, формування вміння виявляти й виправляти допущені помилки.
Таким чином, самостійна робота в початкових класах – обов’язковий компонент процесу навчання, її роль, зміст, тривалість, способи керівництва визначаються метою вивчення певного матеріалу, його специфікою та рівнем підготовки школярів.
Методика експериментального дослідження
Вивчення та узагальнення теоретичних основ досліджуваної проблеми та аналіз педагогічного досвіду у цій галузі дозволили сформулювати робочу гіпотезу нашого дослідження: якщо на уроках в умовах малокомплектної початкової школи використовувати такі способи організації самостійної роботи, як підготовчі вправи до вивчення нового матеріалу, самостійне засвоєння нового матеріалу, вправи на закріплення, тренувальні вправи тощо, то рівень навчальних досягнень учнів значно підвищиться.
Наше експериментальне дослідження проводилось на базі Криштопівської ЗОШ І-І ступенів та Трительницької ЗОШ І-ІІ ступенів Хмельницької області. Дослідження проводилося на матеріалі предметів "Українська мова" та "Математика". Уроки проводилися у класі-комплекті (2 і 3 класи), з використанням різних способів організації самостійної роботи, запропонованих нами. На початку і в кінці експерименту проводилися контрольні зрізи у 2 і 3 класах відповідно.
Характеризуючи клас-комплект, у якому проводився експеримент, слід наголосити на наступних аспектах (див. таблицю 3):
Таблиця 3
|
Клас |
Кількість учнів |
З них дівчаток / хлопчиків |
Загальний рівень навчальних досягнень | |||
|
В |
Д |
С |
П | |||
|
2 |
6 |
2/4 |
1 |
3 |
2 |
0 |
|
3 |
5 |
3/2 |
0 |
3 |
2 |
0 |
У таблицях 4-7 подані теми уроків та відповідні завдання самостійної роботи, які ми використовували на цих уроках.
Таблиця 4
Завдання для самостійної роботи у процесі вивчення розділу
“Усне додавання і віднімання двоцифрових чисел з переходом через десяток” (математика, 2 клас)
|
№ |
Тема уроку |
Завдання для самостійної роботи |
|
1 |
Усне додавання двоцифрових чисел з переходом через десяток (загальний випадок) (№№ 478-487). |
взаємоперевірка домашнього завдання; опрацювання правила; самостійне закріплення вивченого матеріалу. № 481. Розглянь записи і прочитай пояснення. 28 + 59 = 20+8 50+9 20 + 50 = 70 8 + 9 = 17 70 + 17 = 87 Пояснення: 20 і 50 – сімдесят, 8 і 9 – сімнадцять, 70 додати 17, буде 87. № 482. Розглянь записи і поясни розв’язання. 35 + 48 = 30 + 5 + 40 + 8 = 70 + 13 = 83 Розгляд і аналіз прикладів (розклад чисел на зручні доданки). Розв’язування прикладів за зразком. |
|
2 |
Застосування прийомів усного додавання двоцифрових чисел у процесі розв’язування прикладів і задач (№№ 488-494). |
робота з картками для письмового опитування (приклади і задачі на застосування правила усного додавання і віднімання із переходом через десяток); опрацювання прикладів і задач за зразком. Вирази виду 17+18; № 489. 17 + 18, 10 + 14, 18 + 19, 10 + 15 № 490.
диференційована самостійна робота над №№ 491, 493. Щоб виготовити розчин для укладання цегли, взяли 13 кг цементу, а піску – на 39 кг більше. Скільки всього кілограмів цементу і піску витратили? У майстерні було 18 котушок сірих ниток, білих – на 26 більше, ніж сірих, а чорних – на 37 більше, ніж білих. Скільки котушок чорних ниток було в майстерні? Перша група учнів виконує обидві задачі самостійно (до одної, на вибір, придумує обернену). Друга група виконує задачу після пояснення вчителя, другу задачу – за зразком. У задачах учні мають розв’язати вирази виду 18+26. 18+26=(10+8)+(20+6)=30+14=44; формулювання підсумку уроку. |
|
3 |
Усне додавання виду 38 + 4. Розв’язування задач двома способами (№№ 495-503). |
пошук і розв’язання прикладів, які відповідають темі уроку (із загальної кількості написаних на дошці); розв’язування задачі за зразком; диференційоване розв’язання задач двома способами. Задача: В автобусі їхали 20 пасажирів. На зупинці до салону зайшли ще 6 жінок і 7 чоловіків. Скільки пасажирів стало в автобусі? Першим способом учні почергово додають пасажирів, які зайшли (20+607=33). Другим способом учні шукають, скільки пасажирів зайшли на зупинці (6+7=13), а потім додають їх до тих, що їхали (20+13=33). Обчислення виконується шляхом розкладання на зручні доданки. |
|
4 |
Усне додавання виду 76 + 4. Розв’язування задач на дві дії (№№ 504-511). |
пошук і розв’язання прикладів, які відповідають темі уроку (із загальної кількості написаних на дошці); розв’язування задачі за зразком; самостійне розв’язання задачі (диференційовано № 507). У діжку можна налити 16 відер води, а в бочку – на 4 відра більше. Скільки відер води можна налити у дві такі бочки? Учні виконують розв’язання задачі, використовуючи вираз 16+4. Далі учні подвоюють значення шляхом додавання того ж числа (20-20=40). |
|
5 |
Усне додавання виду 38 + 52. Розв’язування задач на зустрічний рух (№№ 512-520). |
взаємоперевірка домашнього завдання; опрацювання правила; розв’язування задачі за зразком; самостійне розв’язання задачі (№ 519).
Учні самостійно читають умову задачі та розглядають малюнок до неї. Згодом діти шукають, на скільки зменшилась відстань між лисенятами (35+35=70). Далі, від загальної відстані віднімають ту, яка вийшла в першій дії (100-70=30); формулювання підсумку уроку. |
|
6 |
Усне віднімання виду 40-8. Розв’язування задач на порівняння числа із сумою чисел (№№ 521-529). |
опрацювання правила; розв’язування прикладів (№ 524). Знайди відповіді, коментуючи розв’язування. 50 – 4, 70 – 7, 90 – 2, 100 – 5 Із поданих прикладів учні записують лише ті, у яких відповідь менша за 40; самостійне розв’язання задач. № 526. За допомогою шкали лінійки знайди різниці. 10 – 3 30 – 3 Учні самостійно вимірюють відрізки та знаходять різниці, розв’язуючи вирази виду 30-3. № 527. Від будинку до ферми можна пройти навпростець або через міст. На скільки метрів коротша пряма дорога, ніж через міст?
Учні самостійно читають умову задачі та розглядають малюнок до неї. Згодом діти шукають, яка відстань від будинку до ферми через міст (45+50=90). Відповідаючи на запитання задачі, учні знаходять на скільки метрів коротша дорога навпростець (90-60=30) |
|
7 |
Закріплення обчислень виду 40-8. Порівняння виразу та числа. Складання задачі за поданим виразом (№№ 530-536). |
робота з картками (приклади виду 40-8); завдання на порівняння виразу та числа (№ 531). Учні виконують порівняння виразу та числа виду 40-5 35. Серед всіх виразів діти записують лише ті, в яких поставили знак ">"; розв’язування задачі за зразком; самостійне розв’язання задачі за поданим виразом (№ 535). Склади задачу за виразом: 40-(23+7). |
|
8 |
Усне віднімання виду 53-8. Творча робота над задачами (№№ 537-544). |
самоперевірка домашнього завдання; робота з картками (завдання на порівняння виразу та числа); опрацювання правила; творча робота над задачею за зразком (№ 543). Брат, сестра і тато обкопували в саду дерева. Брат обкопав 7 дерев, сестра – 6, а тато – 20. Ознайомившись із умовою задачі, учні відповідають на питання: "Про що дізнаємось, якщо обчислимо вирази?" (7+6, 20–7, 20+7+6, (20+6)–7). Окремі учні отримують завдання самим підібрати вираз і поставити до нього питання; формулювання підсумку уроку. |
|
9 |
Загальний випадок усного віднімання двоцифрових чисел із переходом через десяток. Розв’язування задач (№№ 545-554). |
робота з картками (приклади на усне віднімання виду 53-8); самостійне розв’язування задач (вивчених видів №№ 548-551). Учні розв’язують вирази виду 84-29 (методом віднімання частинами). На закріплення дається задача, яку діти самостійно розв’язують за допомогою малюнка. |
|
10 |
Закріплення прийому загального випадку віднімання двоцифрових чисел. Творча робота над задачею (№№ 555-559). |
робота з картками (приклади на закріплення прийому загального випадку віднімання двоцифрових чисел); контроль навчальних досягнень (самостійна робота на застосування знань із вивченого матеріалу №№ 555-558). Учні розв’язують задачі та вирази з вивченої теми (виду: 28+59, 38+4, 76+4, 38+52, 53-8, 84-29). |
|
11 |
Віднімання виду 50-34. Розв’язування складених задач (№№ 560-567). |
взаємоперевірка домашнього завдання; розв’язування прикладів виду 50-34 та прикладів на вивчені види (№ 561 та приклади, написані на дошці); Розглянь записи і поясни розв’язання.
творча робота над задачею за зразком (№ 565). На одній ділянці посіяли кукурудзу, а на двох інших – жито і ячмінь. Восени зібрали 50 кг кукурудзи, а жита – на 22 кг менше. Ячменю зібрали стільки, скільки й жита. Скільки всього кілограмів жита і ячменю зібрали? Учні добирають свої питання до задачі. Сильніші учні змінюють умову задачі; формулювання підсумку уроку. |
|
12 |
Усне і письмове додавання та віднімання двоцифрових чисел. Складання і розв’язування задач за скороченими записами і за малюнком (№№ 568-575). |
робота з картками (завдання на віднімання виду 50-34); робота над скороченим записом до задачі (№ 571); Склади і розв’яжи задачу за коротким записом.
розв’язання задачі за малюнком (№ 572).
|
|
13 |
Закріплення додавання і віднімання двоцифрових чисел. Усні обчислення за таблицею (№№ 576-582). |
самоперевірка домашнього завдання; контроль навчальних досягнень (приклади та задачі на закріплення додавання і віднімання двоцифрових чисел); робота з таблицею (№ 578).
Після розгляду таблиці чисел учні додають до чисел другого стовпчика числа третього стовпчика, потім від чисел четвертого рядка віднімають числа першого рядка; формулювання підсумку за темою. |
