Сторінка
2

Особливості проведення уроків "Я і Україна" в 1 класі

У бесіді підбиваються підсумки спостережень за неживою природою. Діти відмічають, що Сонце мало тепла посилає на Землю; стало значно холодніше; все частіше небо вкривається хмарами; ідуть дрібні, затяжні дощі; дмуть холодні вітри; ранком бувають приморозки, від яких замерзають калюжі. Дітям пропонуються загадки: «Що за гість, що тепло їсть?», «Прозорий, наче скло, та не вставиш у вікно» тощо.

Діти спостерігають пізню осінь, порівнюючи її із золотою. Відмічають, що листяні дерева стоять голі, а сосна та ялина зеленіють; у парку стало просторіше, але сумніше. Діти порівнюють сосну і ялину за листям, встановлюють, що в обох дерев є листочки – хвоїнки. Вони зелені, вузенькі, вкриті восковим нальотом; дерева їх на зиму не скидають. Проте у ялини хвоїнки короткі, розміщені на гілках поодиноко, а у сосни – довгі, ростуть попарно.

Діти помічають, що на деяких деревах і кущах є плоди, багато їх і на землі; порівнюють плоди ясена, клена, липи, горобини між собою. На закріплення знань проводиться гра «Знайди дерево за плодом». Учитель роздає дітям плоди. За його сигналом вони повинні підбігти до дерева, з якого у них плоди. Учні збирають плоди для підгодівлі птахів узимку.

По дорозі додому відмічають, що вже не видно комах, менше стало птахів.

Взимку першокласники продовжують спостерігати за неживою і живою природою. Увага їх звертається на такі ознаки зими: Сонце стоїть низько; дні короткі, а ночі довгі; холодно; небо часто вкрите хмарами, проте бувають і ясні дні; дмуть холодні вітри; замерзають водойми; йде сніг; дерева і кущі стоять голі, лише хвойні зеленіють; одні птахи відлетіли у теплі краї, інші – наблизились до житла людини.

Великий інтерес викликає у дітей взимку сніг. Тому зимового дня, коли йде сніг, слід провести з ними цільову прогулянку, мета якої – ознайомити дітей із снігом, сніжинками. Надворі, розмістивши учнів півколом, дайте їм завдання поспостерігати, як падають сніжинки. Для порівняння покажіть падіння камінця. Діти роблять висновок: сніжинки падають повільно, вони кружляють, вітер відносить їх убік. Подальші спостереження дітей вчитель спрямовує такими запитаннями: чи видно Сонце на небі? якого кольору небо? чим воно вкрите? Учням пропонується впіймати сніжинку і розглянути, яка вона. Проте сніжинка в руках розтає. Діти роблять висновок, що від тепла сніжинка стає краплиною води. Вчитель показує, як треба ловити сніжинку на рукавичку. Діти розглядають, яка сніжинка за формою, на що схожа, скільки має променів (бажано показати їм сніжинку через лупу). Діти малюють сніжинки на снігу, граються у сніжки, ліплять «снігову бабу».

Під час екскурсії на тему «Ознаки зими» робота по формуванню у дітей образних уявлень про природу взимку триває. Для екскурсії краще обрати ясний, сонячний день і проводити її у тому ж місці, що й восени. По дорозі провести бесіду: яке сьогодні Сонце? високо чи низько воно піднімається взимку? яке небо? коли вам більше подобається природа – пізно восени, чи взимку? чому?

Слід звернути увагу дітей на красу зимового пейзажу, для опису якого допомогти їм підібрати образні порівняння: «Земля вкрилася снігом, неначе білою скатертиною», «Сніг білий, неначе цукор», «На сонці сніжинки іскряться, ніби маленькі зірочки» та ін. Діти відгадують загадку: «Біле, а не цукор, м’яке, а не вата, без ніг, а йде».

Учитель запитує, чи впізнають діти дерева, з якими познайомилися восени. Пропонує приглянутися до їхньої кори, гілок, плодів. Діти легко впізнають білокору берізку, милуються її красою. У липи стовбур майже чорний, у осики – зеленкуватий. Нехай діти доторкнуться до кори, порівняють її у різних дерев. Вони помітили, що у дуба вона товста, з глибокими тріщинами; у берези й осики – гладенька. Вчитель розповідає, що кора захищає дерева від морозу; чим старіше дерево, тим товща у нього кора, тому старі дерева краще витримують сильні морози. Дерева взимку поснули, відпочивають. Як тільки пригріє сонечко, прийде весна – вони прокинуться, зазеленіють. «Звідки ж візьмуться у них листочки?» – ставить проблемне запитання вчитель. Діти розглядають бруньки, помічають, що вкриті вони твердими лусочками, волосками, які й захищають їх від морозів. Учитель пропонує з’ясувати, які вони на дотик, понюхати їх.

Якщо зустрінеться зламана гілка, слід обережно зрізати її з тим, щоб помістити у куточку живої природи. Діти спостерігатимуть, як із бруньок розвиваються листочки (чи квіти) і зроблять висновок: щоб пробудити рослини від зимового сну, потрібні тепло і вода. Вони і взимку живі, їх треба берегти, не ламати.

Діти спостерігають за зимуючими птахами: горобцями, воронами (галками, граками); порівнюють їх за величиною, голосом, зовнішніми ознаками, поведінкою. Для закріплення уявлень проводять гру «Горобці й ворони». Учитель розділяє дітей на дві групи – «горобців» і «ворон»; вони наслідують рухи й голоси тих птахів, яких зображають. «Горобці» стрибають і цвірінькають, «ворони» ходять перевалюючись, хитають голівками і кричать «кар-кар».

Знань про птахів першокласники набувають і на уроках трудового навчання, де виділена тема «Заготівля кормів і підгодівля птахів». Спостерігаючи за птахами біля годівнички, діти повинні навчитися розрізняти окремих птахів (синиць, снігурів, горобців) за зовнішнім виглядом, повадками, голосом. Щоб активізувати цю роботу, їм слід дати пізнавальні завдання: які годівнички частіше відвідують птахи? чому? яким кормам віддають перевагу ті чи інші пернаті?

Набуті знання узагальнюються і систематизуються на уроці «Ознаки зими». Працюючи із сторінками підручника, діти вказують, які зміни побачили лісовички на пейзажному малюнку зими порівняно з осінню, який вигляд мають листяні і хвойні дерева, яких тварин можна зустріти взимку, як люди їм допомагають, чим займаються дорослі і діти в цю пору року; як треба одягатися, щоб не застудитись.

Під час весняних спостережень першокласники встановлюють ознаки весни в неживій і живій природі, праці людей. Щоб активізувати цю роботу, можна організувати гру «Розвідники». Завдання можуть бути різноманітними: дізнатися, яке дерево першим вкриється листям, зацвіте; хто першим помітить метелика, шпака, ластівку тощо.

На одній з прогулянок вчитель пропонує вказати на зміни, які сталися зі снігом: він брудний, дірчастий, розтає, з-під нього біжать струмки. «Чому ж так змінився сніг?» – запитує вчитель і звертає увагу дітей на те, як світить сонечко, яке небо, теплий чи холодний дме вітер. Діти слухають, як дзюрчить струмок, пускають по ньому паперові човники. Вони помічають, що перш за все сніг розтає біля стовбурів дерев, будинків, на пагорбах.

Під час прогулянок є можливість показати дітям набубнявіння бруньок, розпускання листочків, появу перших квітів, метеликів, приліт птахів та ін.

Екскурсію з теми «Весна» бажано провести до мішаного лісу. По дорозі діти спостерігають за змінами у неживій природі. Сонце піднімається вище, ніж взимку, світить яскравіше. Небо стало синім і на ньому з’явилися гарні купчасті хмари. Сніг залишився лише у ровах. Біжать струмки.