Сторінка
4

Правове регулювання створення і руху статутних фондів

Внесками засновників та учасників товариства у матеріальній формі є будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності; у грошовій формі – грошові ресурси ( втому числі у вільно конвертованій валюті ) та цінні папери; у формі нематеріальних цінностей – усі види майнових прав на користування землею та іншими природними ресурсами, у тому числі інтелектуальною власністю.

Статутний фонд може поповнюватися за рахунок частини прибутку від господарської діяльності, а також додаткових внесків учасників.

Порядок внесення і оцінка вкладів кожного засновника в статутний фонд визнаються засновницькими документами. Вартість майна при цьому оцінюється за цінами, які склалися на період заснування підприємства або відповідно до угоди між учасниками. Для оцінки товарно – матеріальних цінностей, які вносять до статутного фонду, створюють відповідну комісію з учасників підприємства. Водночас, таку оцінку при організації спільного підприємства здійснюють у договірних цінах з урахуванням цін світового ринку. За ухвалою ради засновників учасники можуть вносити вклади частинами або одноразово. Ця ж рада може прийняти ухвалу про збільшення або зменшення статутного фонду. Збільшення його відбувається лише після внесення всіма учасниками своїх вкладів ( оплати акцій ), крім випадків, передбачених Законом України “ Про господарські товариства “. Зменшення статутного фонду товариства у разі заперечення з боку його кредиторів не допускається.

Рішення товариства про зміни розміру статутного фонду набуває сили з дня внесення їх до державного реєстру. Так у разі створення товариства з обмеженою відповідальністю розмір статутного фонду повинен становити не менше суми, еквівалентної 625 мінімальним заробітним платам. При цьому до уваги беруть ставку на момент створення даного товариства. З 2000 року мінімальна заробітна плата становить 118 гривень. Мінімальний статутний фонд відкритого акціонерного товариства – 1250 мінімальних заробітних плат.

Згідно із Законом України “ Про господарські товариства “ ( додаток 1 ) до моменту реєстрації такого товариства кожен з учасників зобов’язаний внести не менше 30 % вказаного в установочних документах вкладу, засвідчивши це документально. Учасник товариства повністю вносить на свій вклад не пізніше одного року після реєстрації товариства. У разі порушення цього положення учасник сплачує за час прострочення 10 % річних з недонесеної суми. Винятком із цього правила можуть бути випадки, передбачені установчими документами. Внесення повного вкладу підтверджується свідоцтвом товариства.

Більш докладний огляд порядку руху коштів статутного фонду саме товариства з обмеженою відповідальністю пояснюється об’єктом дослідження даної роботи. Далі буде розглянуто такі питання, як порядок збільшення, зменшення статутного фонду, можливість виходу одного із учасників товариства. Робота базується на даних спільного підприємства “ Вінісін “, яке за організаційно – правовою формою являє собою товариство з обмеженою відповідальністю.

Згідно з чинним законодавством в Україні можна заснувати відкрите акціонерне товариство, закрите акціонерне товариство, товариство з додатковою відповідальністю, повне та командитне товариства.

Порядок заснування та діяльності господарських товариств регулюється Законом України “ Про господарські товариства “, який зокрема передбачає різницю між товариствами і в порядку формування статутного фонду. Так для акціонерних товариств статутний фонд є розподіленим на певну кількість акцій рівної номінальної вартості. Товариства з обмеженою або повною відповідальністю мають статутний фонд у вигляді часток, розміри яких визначаються установчими документами.

Отже, підсумовуючи вищесказане, робимо висновок, що статутний фонд є основою функціонування для будь – якого суб’єкта господарювання. Згідно Закону України “ Про підприємства “ відзначають такі джерела формування майна підприємства :

- грошові та матеріальні внески засновників;

- доходи, держані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності;

- доходи від цінних паперів;

- кредити банків та інших кредиторів;

- капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

- надходження від роздержавлення і приватизації власності;

- придбання майна іншого підприємства чи організації;

- безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян;

- інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.