Сторінка
2

Протирадіаційний захист продуктів харчування та протирадіаційні засоби в продуктах харчування

Як не дивно, в літературі є дуже мало даних про вплив калійного живлення на нагромадження 137Сs в організмі тварин. Незважаючи на це, але враховуючи виключно важливе значення калію у функціональній діяльності багатьох фізіолого-біохімічних систем всіх організмів, зокрема клітинних мембран, вуглецевого обміну, синтезу багатьох ферментів, гормонів, можна стверджувати, що збагачення раціону за рахунок кормів, які містять підвищену кількість калію, буде сприяти зниженню в них накопичення 137Сs. Це в першу чергу кукурудзяний силос, картопля, кормові буряки.

Значна роль у зменшенні надходження радіонуклідів в організм сільськогосподарських тварин, а також у підвищенні їх стійкості до іонізуючих випромінювань належить мікроелементам. Особливо це стосується регіонів Полісся, ґрунти яких і, відповідно, корми, бідні не тільки за вмістом основних макроелементів, але й більшості біологічно важливих мікроелементів, таких як йод, флуор, цинк, кобальт, марганець, мідь, селен та інших.

Необхідно також враховувати, що застосування прийомів, спрямованих на зменшення надходження радіонуклідів в рослини, зокрема проведення вапнування луків і пасовищ, збільшення доз фосфорних добрив призводить до зв’язування багатьох мікроелементів в ґрунті і зменшення їх кількості в рослинах, а, відповідно, і в раціоні тварин. Це може стати причиною ряду захворювань тварин, відомих під загальною назвою гіпомікроелементозів. Тому слід періодично на основі даних про вміст мікроелементів в кормах, воді, молоці, крові, м’ясі, уточнювати їх кількості у раціоні тварин. Збагачення раціону тварин солями цих елементів може стати важливим заходом в системі ведення тваринництва на забруднених радіонуклідами територіях.

Відомі речовини, які здатні знижувати перехід радіонуклідів з кормів до тканин тварин. До них належить велика група різних за хімічною будовою сполук, котрі при додаванні до раціону зв’язують радіонукліди у шлунково-кишковому тракті, зменшуючи їх всмоктування. Вони одержали назву ентеросорбентів, або просто сорбентів. Таку дію мають солі альгінових кислот – альгінати калію, кальцію, натрію, які виділяють з деяких видів бурих водоростей. Додавання альгінатів і навіть самих водоростей до раціону знижує відкладання 90Sr у тканинах у 1,5-2 рази. Близький ефект мають пектинові речовини, яких багато містять коренеплоди і особливо буряки, в тому числі й кормові, гарбуз, плоди фруктових порід.

Надзвичайно високою ефективністю щодо обмеження всмоктування 137Сs у шлунково-кишковому тракті не тільки ссавців, але й птиці, відзначається фероцин – речовина, відома під назвою берлінської лазурі, та його похідні – фероціаніди заліза, кобальту, нікелю. Маючи специфічну кристалічну структуру, фероцин вибірково зв’язує ізотопи цезію, утворюючи з ним нерозчинні комплексні сполуки, які не проникають через стінки шлунку і кишок, транзитом проходить всі відділи шлунково-кишкового тракту і виводяться з організму з продуктами обміну.

Фероцин вводять тваринам у вигляді порошку з кормом, з різними наповнювачами, у складі кормосумішей, брикетів-лізунців. Широке застосування у скотарстві знайшли спеціальні великі воскові пілюлі з фероцином – болюси. Кожній корові на початку пасовищного періоду через рот за допомогою простого пристосування – болюсоін’єктора – вводиться 2-3 болюси. При їх терті фероцин поступово вивільнюється, змішується з кормом, який зв’язує радіонуклід, не даючи йому всмоктуватися у кров. Болюси утримуються у ротовому рубці 2-3 місяці, після чого вводяться нові.

При згодовуванні фероцину коровам у кількості від 1 до 20 г на добу зниження кількості 137Сs в молоці спостерігається вже через 3-5 діб, а максимальний ефект досягається через 2-4 тижні. В цілому додавання фероцину до раціону дозволяє знизити перехід 137Cs в молоко і м’ясо в 6-8 і більше разів.

Як ефективні ентеросорбенти використовуються і цеоліти у вигляді розмеленого мінералу (кліноптилоліт) і модифікованого шляхом спеціальної обробки (хумоліт), котрі додаються до концентрованих кормів у кількостях до 10 %. Це забезпечує зниження вмісту у молоці і м’ясі 137Сs в 1,5-4 рази.