Сторінка
3

Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва

З урахуванням цього можна виділити наступні групи об’єктів (предметів) лізингу:

а) рухоме майно:

* обладнання промислового призначення (верстати, устаткування, технологічні лінії, енергетичне обладнання, складське обладнання і майно);

* транспортне обладнання: повітряні, наземні та водні транспортні засоби, обладнання для їх експлуатації (судна, літаки, вертольоти, автомобілі, в тому числі спеціальні, залізничні вагони, контейнери та т.ін.);

* будівельна техніка;

* засоби телевізійного та дистанційного зв’язку;

* оргтехніка, конторське обладнання;

* ліцензії, ноу-хау, комп’ютерні програми і т.ін.;

б) нерухоме майно:

· будівельні споруди і споруди виробничого, торгівельного або комунально-побутового призначення;

· споруди (нафтові та газові свердловини, гідротехнічні та транспортні споруди).

Таким чином, у лізинг може передаватися будь-яке майно, що не заборонене до вільного обігу і не знищується в процесі виробничого циклу.

Суб’єкти лізингових відносин

Лізингодавцем може бути будь-який суб’єкт підприємницької діяльності, котрий здійснює лізиногову діяльність, тобто передає в користування майно за договором лізингу. Лізингодавцями можуть бути:[26, c.34]

· банки та їхні філії, фінансові компанії, кредитні установи, в яких передбачений цей вид діяльності;

· лізингові компанії: фінансові, що спеціалізуються тільки на фінансуванні угоди (оплата майна), або універсальні, що надають не тільки фінансові, а й інші види послуг, які пов’язані з реалізацією лізингових операцій (технічне обслуговування, навчання, консультації і т.ін.). Їхні переваги - оперативність, мобільність, добре знання ринку і ситуації на місцях;

· брокерські лізингові фірми;

· будь-яка виробнича або торгівельна фірма (товариство), для якої лізингова діяльність передбачена в установчих документах і яка має достатню кількість фінансових засобів;

· страхові та пенсійні фонди.

Другим учасником лізингової угоди є будь-який суб’єкт підприємницької діяльності, котрий одержує у використання майно за договором лізингу, - лізингоодержувач. Це може бути юридична особа в будь-якій організаційно-правовій формі, що здійснює підприємницьку діяльність, або громадянин, котрий займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і зареєстрований як індивідуальний підприємець.

Постачальником (продавцем) об’єкту лізингу може бути підприємство-виробник, торгівельна організація або інші суб’єкти підприємницької діяльності, які продають майно, що передається згідно з договором лізингу.

1.3. Якісні переваги лізингу.

Широке розповсюдження в світовій практиці лізинг отри­мав завдяки перевагам, які надаються суб'єктам угоди. Розглянемо основні з них. З точки зору лізингоодержувача (орендаря) ці переваги такі:

—можливе використання нової, дорогої техніки, висо­ких технологій без значних одноразових витрат, оскільки при лізингу виробниче обладнання передається в користу­вання без попереднього викупу, тобто є можливість налаго­дити виробництво при обмежених витратах фінансових (а при міжнародному лізингу—валютних) засобів;

—лізинг припускає100%кредитування і, як правило, не потребує негайного початку платежів; при використанні зви­чайного кредиту підприємство повинно було б частину вар­тості покупки оплатити за рахунок власних коштів;

—лізинг також дозволяє спочатку випробувати машини, а потім закупити їх, а обладнання в сезонних галузях орен­дувати лише на час його фактичної експлуатації;

—лізинг дозволяє підприємству запобігти витратам, по­в'язаним із моральним старінням машин і устаткування, і сприяє використанню найновіших об'єктів лізингу, що підви­щує конкурентоспроможність лізингоодержувача;

—лізингові платежі в повному обсязі відносяться на со­бівартість продукції (робіт, послуг), виробленої лізингоодер-жувачем, і відповідно знижують оподатковуваний прибуток; [3; 6]

—майно за лізинговою угодою не зараховується на баланс лізингоодержувача, що не збільшує його активів і звільняє від сплати податку на майно; його вартість не вклю­чається в залишок кредитної заборгованості. Це поліпшує фінансові показники підприємства-орендаря і відповідно доз­воляє йому залучити додаткові кредитні ресурси (у зв'язку з цим сучасний лізинг часто класифікують як «позабалансове фінансування»);

—у багатьох країнах законодавче встановлені податкові пільги для лізингових операцій (так, прискорена амортизація дозволяє суттєво знизити оподатковуваний прибуток і термін лізингової угоди;[29]

—порядок здійснення лізингових платежів гнучкіший, ніж за кредитними угодами (лізингоодержувач може роз­рахувати надходження своїх доходів і разом із лізингодавцем розробити зручну схему платежів; платежі можуть бути щомісячними, щоквартальними і т.п.; сума платежів може бути постійною або ковзкою; при її визначенні може бути врахована сезонність використання предмета лізингу; пла­тежі можуть здійснюватися із виручки від реалізації про­дукції, що вироблена на отриманому в лізинг обладнанні); при використанні компенсаційного лізингу лізингоодержу­вач здійснює платежі в товарній формі, використовуючи про­дукцію, що вироблена на лізингованому обладнанні;

—лізинг доступний малим і середнім підприємствам, в той час як отримання банківських кредитів на сприятли­вих умовах для них проблематичне; деякі лізингові ком­панії не вимагають від лізингоодержувача ніяких додатко­вих гарантій, оскільки забезпеченням угоди є саме устатку­вання (при невиконанні орендарем своїх зобов'язань лізин­гова компанія забирає своє майно);

—лізинг на відміну від кредиту дає змогу створити надійніші умови господарювання;

—підвищується ліквідність підприємств-лізингоодержувачів, тобто покращується такий важливий для ринкової економіки показник, як здатність своєчасно сплатити май­бутні борги;