Сторінка
8

Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва

Так, Закон ¢¢Про податок на додану вартість¢¢містить очевидні суперечності. У статті 1 зазначено, що лізинг – це продаж послуг, отже є об¢єктом обкладання податком на додану вартість; а згідно з статтею 3 передача майна у користування та виплата лізингового платежу не входять до переліку операцій, які обкладаються ПДВ. Така невизначенність обходиться недешево. Зважаючи на те, що об¢єктами міжнародного лізингу є виробниче обладнання, автотранспорт, тощо,доводиться сплачувати значні суми. Відтак міжнародний лізинг на території України не скоро набуде бажаного розвитку.

Лізинг розвивається в Україні якось однобоко. Так, договори оперативного лізингу майже не укладаються, оскільки партнерські стосунки суб¢єктів лізингової діяльності в Україні не назвеш міцними, до того ж цей вид лізингу приносить низькі прибутки. Потребує вирішення проблемна ситуація, за якої суб¢єктом лізингової угоди в Україні не може бути фізична особа. У країнах Європи та в США такі договори, укладені компаніями з фізичними особами, особливо поширені на ринках нерухомості та легкових автомобілів.

Зважаючи на зазначені фактори, українські банки надають перевагу опосередкованій участі в лізинговому бізнесі – створюють лізингові компанії. Тобто йдеться про непряму участь банківського капіталу у лізинговому бізнесі. Але, навіть обравши такий шлях, банк наштовхується на досить відчутну перепону – сума, яку він має право інвестувати, не повинна перевищувати 25% від його власного капіталу. Відтак невеликі та низьколіквідні комерційні банки не в змозі брати участь у лізингової діяльності.

Започаткував становлення ринку лізингових послуг АКБ ¢¢Україна¢¢. У 1996 році при банку було створено Фінансово-лізинговий дім. Сьогодні в Україні діють також лізингові компанії ¢¢Аваль-лізинг¢¢, ¢¢Укрексім лізинг¢¢та Харківська регіональна лізингова компанія ¢¢Реал банк¢¢.

Укладений договір між ¢¢Реал банк¢¢та Державним лізинговим фондом (ДЛФ), копманія працює частково на отримані від нього бюджетні кошти. Так, у вересні минулого року на її рахунок надійшло 3 млн.грн.Об¢єктом цієї угоди є сільськогосподарська техніка, яку надають у лізинг під 15% річних у середньому на 5 років. Для порівняння: за задійснення лізингової операції компанія ¢¢Аваль-лізинг¢¢нараховує до 30% річних. Така послуга вигідніша,ніж отримання кредиту в банку.

У перспективі, після внесення відповідних змін до законодавчонормативної бази України, доцільно поширити практику прямої участі банків у лізинговому бізнесі. Здійснюючи лізингові операції, банк відкриває для себе джерело нових доходів у вигляді компенсійних витрат. Позитивним моментом є також те, що заставою слугує майно, яке надаєтьсяу лізинг.

3. Перспектива розвитку лізингу в Україні

На сьогоднішній час, враховуючи відсутність у підприємств власних засобів і їх тяжке фінансове становище, розвиток лізингу являється практично єдиною можливістю придбання необхідного обладнення машин і інших основних засобів. Важливо, що сфера лізингового законодавства активізує розширення збуту продукції, а не напівфабрикатів або сировини.

До приняття закону лізингова діяльність у вітчизняній економіці частково регулювалася Цивільним кодексом, Законом ¢¢Про оренду¢¢, постановами Кабінету Міністрів України від 18.09.97р. №3031 ¢¢Про створення державного лізингового фонду¢¢. Але навіть за відсутності закону ¢¢Про лізинг¢¢ в Україні все таки функціонував ряд лізингових компаній, об¢єднаних у Всеукраїнську асоціацію лізингу ¢¢Укрлізинг¢¢.

Найгодовніше завдання на теперишньому етапі і в майбутньому для суб¢єктів лізингової діяльності – це створити потребу в лізингових послугах, тобто сформувати кон’юктуру лізингу.

Україні потрібно також організувати тісне співробітництво з європейскою асоціацією лізингових компаній та вжити на урядовому рівні заходів до приєднання до Оттавської конвенції 1988 про міжнародний лізинг.

Лізинг потрібен Україні з багатьох міркуваннь:

● можливість одержати додаткові інвестиції від іноземних партнерів;

● лізингові операції залучають великі кошти банків, АТ, тощо;

● привабливий для споживача – через оренду основних засобів господарських товариств.

Однак у законі "Про лізинг" зовсім не знайшла відображення проблема сублізингу, що стримує реалізацію міжнародних лізингових проектів. Світовий лізинговий бізнес не може ефективно впроваджуватися в Україні шляхом договорів з українськими лізинговими компаніями, які потім самі могли б виступати по лізингованих об’єктах лізингодавцями.

Така схема була поширена на початковому етапі розвитку лізингу в сусідніх країнах, наприклад, у Білорусі. І це правильна схема, оскільки лізингові компанії, що виникають на пострадянській території, нечисленні, малопотужні й не володіють достатньою мірою технікою лізингування. Вітчизняним лізинговим компаніям також потрібна операція сублізингу, оскільки при відсутності замовлень лізингоодержувач змушений сам вдаватися до сублізингу.

Впровадження лізингу завжди супроводжується багатьма труднощами. Однак без упровадження лізингових схем український споживач може залишитися взагалі без можливості придбати нову техніку — транпортну, сільськогосподарську чи будь-яку іншу.

Тепер спробуємо перерахувати лише деякі виграшні для української економіки проекти, які можна було б здійснити за допомогою лізингу.

По-перше, лізинг виступає як комерційний кредит, тобто кредит в натуральній формі, що дає можливість купувати сучасніше устаткування та технології, а також нарощувати збут виготовленої продукції і ставати ефективним важелем маркетингу для виробників.

Потім, лізинг допоміг би здійснити необхідну структурну перебудову економіки України в бік енергозбереження, як це відбулося з економікою США після енергетичної кризи 1974-1975 рр.