Сторінка
6

Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва

Лізинговий відсоток повинен покривати лізингодавачеві накладні витрати по лізингової угоди, а також забезпечити лізингодачу прибуток Джерело виплати лізингового відсотка – сукупний дохід лізингоодержувача, який з¢являється в періоді використання майна.

Крім того, по визначенню фактичного розміру лізингових платежів необхідно враховувати коефіцієнт дисконтування – очикувану норму доходу від капітальних вкладеннь в лізингову операцію в розглядаємому році:

αt=1/(1+і)ⁿ (2.1)

і – розрахунковий розмір ставки дисконту

n – поточний рік, по якому роблять коректировку

Таким чином, закінченому виляді реальна сума лізингового платежу за весь період дії лізингового договору буде:

Т

Пл=∑(Аt+Лпрt)Иtαt (2.2)

t=0

Пл – обща сума лізингового платежу, грн.

Аt– річна сума амортизованих відрахувань на повне відтворення об¢єкту, грн.

Лпрt – річна величина лізингового відсотку, грн.

Иt– індекс інфляції в році t

Т – період дії лізингового договору

Інтегральний економічний ефект лізингодавача від реалізації

конкретної лізингвої операції визначається:

Т

Эл=П¢л - ∑(Реt+РТt+Нt – Вt)αt (2.3)

t=1

П¢л – обща сума лізингових платежів за період дії лізингового договору приведена к першому року лізингу

Реt– єдиночасові витрати лізингодавача в році t, грн.

РТt– поточні витрати лізингодавача в році t, грн.

Нt – податки виплачувані лізингодавачем в році t, грню

Вt – виручка від реалізації майна ,повертаєма лізингодавачу в році t, грн.

Ефективність лізингової операції для лізингодавача можна визначити шляхом зіставлення общої суми, виплачуваноє по лізиноговій угоді, з ціною придбання майна в кредит чи ні. Вираховується це за формулою:

Т

Сл=П¢л+∑ (ПДВt – Нлt)αt (2.4)

t=1

Пдвt– сума ПДВ, нараховуєма лізингоодерхувачем в t році, грн.

Нлt – налогові пільги лізингоодержувача в році t, грн.

Використання на практиці предложених методичних підходів при визначенні ефективності лізингу позволе правильно визначати ефективність лізингу, як методу інвестування.

2.2. Проблеми лізингових відносин.

В міжнародній практиці в правовому відношенні лізинг отримав оформлення 10 років тому в Оттаві. В ній прийняли участь 44 держави включаючи Росію та Україну. Прогнозуючи, що до кінця століття, доля лізингу в обсязі світового експорту – імпорту тільки в машинотехнічній продукції досягає 20%. Так, наприклад, в Японії щорічний приріст обся-у лізингових платежів складає 25-40%, а річний обсяг лізингових договорів Китаю перевищує 1 млрд. дол. До 25% загального обсягу інвестицій в США, Японії та інших країн фінансується на умовах лізингу; в розвивающихся країнах темпи росту операцій по лізингу досягають 50% і більше.

Жорстка економічна криза, в якій перебуває Україна, посилення фіскальної функції податків, штучна стабілізація гривні, призводить до зменшення фінансових ресурсів підприємств і зниження палатоспроможності населення. Усвою чергу це не тілбки не допомагає розвитку власного виробництва, навпаки – ще більше руйнує його.

Без реальних інвестицій у новітні технології наші вітчизняні підприємства не зможуть вийти з економічної скрути. Пошук інвестиційних джерел за кордоном покищо не дає бажаного результату. Непевненність у стабільності політики держави, висока корумпованність усіх рівнів влади, та інші чинники стоять на заваді припливу реальних коштів в Україну.

Але якщо сподіватися тільки на іноземні інвестиції, то проблеми оновлення виробничого апарату і виходу з кризи ніколи не буде розв¢язано Відомо, що інвестиційні потреби України оцінюються в 50 міль¢ярдів доларів. Необхідно шукати і внутришні джерела. Ця проблема може бути розв¢язана внедрінняи нової форми фінансових відно-ин – лізингу. Справді, основні фонди на наших підприємствах спрацьовані, на них практично неможливо виготовляти якісну і конкурентноздатну продукцію. Так, по групі великих машинобудівних підприємств спрацювання основних фондів становить 40-55%, а по найважливішій для виробництва третій групі – робочі й силові машини та обладнання – ще більше: 64-87%. Ці підприємства збиткові та малорентабельні і через це вони неможуть оновити основні виробничі фонди.

Спрацювання основних засобів обумовлено острою нехваткою засобів і мізерно малими розмірами отриманих підприємствами прибутками. Аналіз показує,що останній етап сучасного оновлення основних засобів підприємств міського господарства був здійснений 10 років тому. В результаті на початок 1997 року знос його основних засобів складає около 80%.

Так, спрацювання основних засобів на підприємствах є реальною причиною того, що підприємства позбавлені можливостей нарощування своїх виробничих потужностей, тобто для вирішення цієї проблеми необхідно переходити на систему лізингових відносин.