Сторінка
9

Види кредитів комерційних банків

За українським законодавством кредит, наданий на строк бiльше трьох рокiв, вважається довгостроковим i потребує наявностi у банка залучених коштiв в аналогiчних обсягах i на аналогiчний строк. Тенденцiя розвитку пасивiв банку свiдчить про те, що все бiльш менша кiлькiсть юридичних осiб розмiщують в банках депозити навiть й на менш тривалий строк. Щодо власних коштiв, то банки мають можливiсть вкласти їх в бiльш прибутковi й менш ризиковi активи. У зв’язку з цим особливо важко отримати кредит для закупiвлi обладнання зi строком окупностi бiльше дев’яти мicяцiв, пiд фiнансування капiтальних вкладень i формування основних фондiв пiдприємства.

Розглянемо види кредитів, що надають комерційні банки України в залежності від забезпечення.

За забезпеченням розрiзняють такі види кредитiв:

1) забезпеченi заставою (майном, майновими правами, цiнними паперами);

2) гарантованi (банками, фiнансами чи майном третьої особи);

3) з iншим забезпеченням (поручительство, свiдоцтво страхової органiзацiї);

4) незабезпеченi (бланковi). Бланковi кредити надаються тiльки пiд зобов’язання позичальника погасити позику iз застосуванням пiдвищеної вiдсоткової ставки надiйним позичальникам, якi мають стабiльнi джерела погашення кредиту i перевiрений авторiтет у банкiвських колах.

Основними формами застави є застава майна, майнових прав, застава цiнних паперiв. Вся юридична сторона застави регулюється Законом України "Про заставу" .

Банки при роботi iз заставою намагаються перестрахуватися, тому у заставу приймається майно:

– вартiсть якого можна оцiнити;

– яке може довго зберiгатися i його зберiгання вiдносно недороге;

– цiни на яке стабiльнi;

– реалiзувати яке можна у якомога менший строк.

Застава визнається як спосiб забезпечення повернення кредиту, коли банк-кредитор в разi невиконання позичальником зобов’язань по поверненню кредиту i сплатi процентiв по ньому має право задовольнити свої вимоги з вартостi заставного майна переважно перед iншими кредиторами, згiдно з чинним законодавством. Угода про заставу повинна укладатися мiж банком-заставодержателем i заставодавцем у письмовiй формi та передбачати: сутнiсть забезпечення заставою вимоги, її розмiр, строки виконання зобов’язання по поверненню кредиту i процентiв по ньому, склад (опис) та вартiсть заставленого майна, вид застави (повинно бути передбачено, що заставлене майно залишається у заставодавця або передається у володiнння заставодержателя, мiсце знаходження предмета застави, зобов’язання по страхуванню заставленого майна, а також iншi умови).

В якостi забезпечення кредиту банком може бути прийняте наступне:

1) Нерухоме майно, власником якого є заставодавець (не обов’язково позичальник), що вiльне вiд iнших зобов’язань i вiд заборони вiдчудження.

Договiр про iпотеку (заставу пiдприємства, споруди, будiвель, iнших об’єктiв, безпосередньо зв’язаних з землею, разом з вiдповiдною земельною дiлянкою або правом користування нею) повинен бути нотарiально посвiдчений. У договорi необхiдно передбачити, що нотарiальна контора одночасно з посвiдченням договору накладає заборону на вiдчуження предмета iпотеки.

2) Транспортнi засоби, як правило, новi чи майже новi (2-3 роки), при цьому транспортний засiб, а також документи на нього передаються до банку на вiдповiдальне зберiгання на строк дiї договору застави.

У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, транспортнi засоби, космiчнi об’єкти, товари в оборотi або переробцi, договiр застави повинен бути нотарiально засвiдчений на пiдставi вiдповiдних правоустановчих документiв.

Заставодавцем може бути не позичальник, а третя особа (майно­вий поручитель), якiй предмет застави належить на правах власностi або повного господарського вiдання.

При визначеннi вартостi майна, що передається у заставу, слiд виходити з його балансової вартостi (з урахуванням дооцiнки й уцiнення) та можливої цiни реалiзацiї.

Вартiсть заставленого майна повинна бути достатньою для погашення позички, процентiв за користування нею, неустойки, передбачених кредитним договором, витрат по зберiганню заставленого майна, а також передбачати податок на добавлену вартiсть, сплата якого проводиться з обороту по реалiзацiї предмета застави, та iншi витрати.

3) Цiннi папери чи корпоративнi права (акцiї, облiгацiї, частки у статутному фондi третiх пiдприємств, сертифiкати).

Найнадiйнiшими цiнними паперами є акцiї самого банка-кредитора чи облiгацiї державної внутрiшньої позики.

Лiквiднiсть iнших цiнних паперiв i корпоративних прав далеко не завжди однозначна i потребує ретельного вивчення у кожному конкретному випадку. Якщо банк i погодиться надати кредит пiд таке забезпечення, то з великими фiнансовими втратами для клiєнта. Бiльш надiйними є акцiї банкiв, що не є потенцiйними банкрутами, при наявностi вiдповiдної довiдки про їх 100%-ву оплату.

Згiдно вищеназваним рекомендацiям цiннi папери можуть бути прийнятi в заставу за умови передачi заставодавцем банку цiнних паперiв на зберiгання, а також обов’язкової реєстрацiї цiєї справи в органiзацiї, що надала цiннi папери.

4) Товарно-матерiальнi цiнностi: високолiквiднi товари на складi, бажано на складi банка, встановлене обладнання, що залишається у користуваннi заставодавця.

При заставi товарiв в оборотi й переробцi допускається змiна складу i натуральної форми предмета застави (товарних залишкiв, сировини, матерiалiв, напiвфабрикатiв, готової продукцiї i т.п.) за умови, що їх загальна вартiсть не стане меншою вiд зазаначеної в договорi застави. З 1996 року заставою може виступати державна власнiсть. Дозвiл на її заставу надають регiональнi управлiння Фонду державного майна.

Таким чином, об’єктом застави може бути будь-яке майно (основнi засоби, виробничi запаси, готова продукцiя, товари, цiннi папери – акцiї, облiгацiї, сертифiкати, iнше майно), яке належить заставодавцю на правах власностi i може бути вiдчужено ним згiдно з законодавством i на яке може бути звернено стягнення.

При кредитуваннi сiльськогосподарських товаровиробникiв заставою з iншим майном одночасно може бути передбачена застава майбутнього врожаю сiльськогосподарських культур. При прийняттi в заставу майбутнього врожаю слiд мати на увазi, що посiви повиннi бути обов’язково застрахованi на випадок їх загибелi та iнших несприятливих обставин. У договорi про заставу повинно бути передбачено, що в разi загибелi сiльськогосподарської продукцiї (посiвiв) банку-заставодержателю надається в першу чергу право задоволення вимог по погашенню кредиту з страхового вiдшкодування в межах суми застави.

Iнвестицiйнi кредити надаються в основному пiд заставу об’єктiв незавершеного будiвництва, обладнання, якi належать позичальнику на правах власностi. При прийняттi в заставу незавершеного будiвництва позичальником повинна бути проведена його iнвентарiзацiя, а в окремих випадках – за участю банку-кредитора.