Сторінка
14
Найсуттєвiший фактор впливу на лiквiднiсть i платоспроможнiсть банкiв є проблема невчасного повернення позик, зростання безнадiйної кредитної заборгованостi. Без вжиття кардинальних заходiв щодо виправлення ситуацiї з поверненням кредитiв посилюється загроза втрати лiквiдностi банкiвською системою України. Серед заходiв загальнодержавного масштабу НБУ передбачає надання прямої дiї Закону України "Про заставу майна" i спрощення процедури реалiзацiї заставленого майна, введення єдиного реєстру такого майна, створення резервiв покриття кредитних ризикiв i фондiв страхування вкладiв громадян, якнайшвидше прийняття Закону України "Про кредит", проект якого вже пiдготовлений спецiалiстами НБУ.
В умовах зростання сум неповернених кредитiв посилюється значення контролю з боку банка за чiтким виконанням умов кредитного договору. Першочергового значення тут набуває своєчаснiсть сплати боржником чергових процентiв i встановленої частини погашення основного боргу.
Враховуючи, що кожнiй позицi властивий певний ризик невиплати процентiв чи неповернення позики внаслiдок непередбачених обставин, зрозумiлим є намагання банку кредитувати лише перевiрених позичальникiв, якi добре себе зарекомендували. Однак в умовах нестабiльностi економiки таких клiєнтiв обмаль i обмежитися лише ними – це поставити пiд сумнiв дiяльнiсть банку як кредитної установи. Тому доцiльно не втрачати можливостi нарощувати обсяг позичкових операцiй i за рахунок тих iз них, для яких властивий пiдвищений ризик. Адже саме для них характерна бiльша дохiднiсть у порiвняннi з слаборизиковими. Беручи до уваги iснування обернено пропорцiональної залежностi мiж величиною ризику i дохiднiстю кредитних операцiй, кожний банк у центр позичкової полiтики повинен ставити забезпечення збалансованостi мiж ризиковiстю та обережнiстю. Надмiрна (невиправдана) ризиковiсть посилює загрозу падiння дохiдностi банку внаслiдок неповернення боргiв, а то й невиплати процентiв, тодi як перебiльшена обережнiсть знову ж таки не дає змоги використати багато якi прибутковi можливостi.
У зв'язку з цим очевидним є регулювання кредитних ризикiв та реалiзацiя заходiв щодо пом’якшення їхнього впливу на дохiднiсть банку. У вiтчизнянiй практицi встановлено лише один показник, який стосується оцiнки кредитних ризикiв. Це економiчний норматив, встановлений у законодавчому порядку – максимальний розмiр ризику на одного позичальника. Цього недостатньо хоча б тому, що зазначений норматив обмежується лише грошовим обсягом ризику.
В iнших країнах законодавча i нормативна база оцiнки i розмежування кредитних ризикiв розроблена значно повнiше. Наприклад, у Росiї Iнструкцiя №1 вiд 30.01.96 р. встановила 4 нормативи, що регулюють кредитнi ризики банкiвської системи: максимальний розмiр ризику на одного боржника або групу пов’язаних боржникiв; максимальний розмiр кредитiв, гарантiй i поручительств, наданих банком своїм учасникам (акцiонерам); максимальний розмiр великих кредитних ризикiв; максимальний розмiр кредитiв, гарантiй i поручительств, наданих кредитною органiзацiєю своїм iнсайдерам.
Багато проблем комерцiйних банкiв у кредитнiй дiяльностi пов’язанi з об’єктивними причинами фiнансових негараздiв у банкiвськiй системi. Вони випливають iз загального стану економiки держави, вiдсутностi належного досвiду i вiдповiдно пiдготовлених кадрiв для функцiонування банкiв в умовах ринкових перетворень. Поряд iз тим фiнансовi проблеми багатьох комерцiйних банкiв значною мiрою також пов’язанi iз суб’єктивними факторами. Це, зокрема, занадто ризикова кредитна полiтика їхнiх керiвникiв, зумовлена гонитвою за високими прибутками тощо.
Наприклад, пiд час iнспектування комерцiйних банкiв виявлено ряд порушень, якi стосуються кредитування суб’єктiв пiдприємницької дiяльностi та кредитних вiдносин:
1. Порушення основних принципiв кредитування, викладених у положеннi "Про кредитування". Кредитна полiтика характеризується пiдвищеним ризиком. Значна кiлькiсть банкiв має в кредитному портфелi критичну питому вагу пролонгованих, прострочених та безнадiйних щодо повернення позик.
2. Недостатнiй аналiз фiнансового стану позичальникiв при наданнi кредитiв.
3. Вiдсутнiсть аналiзу кредитного портфелю з боку керiвникiв комерцiйних банкiв, що призводить до концентрацiї кредитних ресурсiв у руках одного позичальника.
4. Надання кредитiв без оформлення належним чином договорiв.
5. Низький рiвень якостi укладених договорiв з юридичної точки зору (вiдсутнiсть пунктiв про коригування процентних ставок, про санкцiї за нецiльове використання позики, неконкретне визначення мети надання кредиту або повна його вiдсутнiсть; надання кредиту без встановлення чiтких строкiв його повернення тощо).
6.Порушення вимог Положення "Про кредитування" в частинi оформлення кредитних справ позичальникiв (такi справи або повнiстю вiдсутнi або пакет документiв укомплектований лише частково, вiдсутнiсть у справi договорiв на пролонгацiю).
7. Недотримання вимог Закону України "Про заставу" (надання позик пiд забезпечення без нотарiального засвiдчення застави, без страхування заставленого майна, прийняття заставленого майна тiльки на суму виданих кредитiв без врахування вiдсоткiв за користування, вiдсутнiсть у кредитнiй справi опису заставленого майна тощо).
8. Несвоєчасне вiднесення простроченої та пролонгованої заборгованостi на вiдповiднi рахунки, що призводить до викривлення бухгалтерської звiтностi тощо.
9. У бiльшостi випадкiв комерцiйнi банки не перевiряють цiльове використання наданих кредитiв.
10. Претензiйно-позовна робота комерцiйних банкiв ведеться на низькому рiвнi.
Звичайно, ці всі порушення сприяють зростанню в кредитних портфелях комерційних банків проблемних видів кредитів, що є надзвичайно негативним явищем.
Неможливiсть одержувати зараз прибутки iнфляцiйного характеру i вимагає вiд комерцiйних банкiв бiльш реального пiдходу до якостi кредитного портфеля. Запобiгти негативним тенденцiям, пов’язаним зкредитною дiяльнiстю банкiв, допомагає також дотримання нормативу достатностi власного капiталу.
Завантажити реферат