Сторінка
8

Види кредитів комерційних банків

Допускалася практика надання кредитiв i зовсiм без забезпечення, а також кредитiв пiд страхування чи гарантiю без належної перевiрки статутних документiв та фiнансового стану фiрм-гарантiв.

Все це спричинило різке зростання безнадійних кредитів в “кредитних портфелях” комерційних банків, багато з них опинилися на межі банкрутства. Одним з фiнансових факторiв, який природньо компенсував високий рiвень ризику в кредитнiй дiяльностi комерцiйних банкiв, була надзвичайно висока маржа процентних ставок, що частково допомагало покривати значнi збитки вiд прострочених позик.

Таким чином, кредитна діяльність комерційних банків за останні роки стала більш зваженою, але ймовірність збитковості кредитних операцій ще досить значна, і тому важливого значення набуває формування банками в необхідних обсягах резервних фондів з метою підтримання ліквідності і платоспроможності банку на необхідному рівні.

II. Класифікація та види кредитів комерційних банків.

Розглянемо основні види кредитів, що надаються вітчизняними банками.

Положенням Нацiонального банку України "Про кредитування" передбачено класифiкацiю кредитiв, що надаються комерцiйними банками, за такими ознаками:

– за строками користування;

– за забезпеченням;

– за ступенем ризику;

– за методами надання;

– за строками погашення.

За строками користування кредити подiляються на:

1) строковi, тобто кредити, наданi на визначений у договорi строк. В свою чергу вони подiляються на короткостроковi (до 1 року включно), середньостроковi (до 3 рокiв) та довгостроковi (понад 3 роки). Строк кредиту, а також вiдсотки за його користування (якщо iнше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платiжних документiв з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та вiдсоткiв за його користування. Короткостроковi кредити можуть надаватися банками у разi тимчасових фiнанасових труднощiв, що виникають у зв’язку iз витратами виробництва та обiгу, не забезпечених надходженнями коштiв у вiдповiдному перiодi. Середньостроковi кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточнi витрати, на фiнансування капiтальних вкладень. Довгостроковi кредити можуть надаватись для формування основних фондiв. Об’єктами кредитування можуть бути капiтальнi витрати на реконструкцiю, модернiзацiю та розширення вже дiючих основних фондiв, на нове будiвництво, на приватизацiю та iнше.

2) кредити до запитання – кредити, що видаються на невизначений строк i якi на вимогу кредитодавця повиннi бути поверненi у визначений ним час. Якщо кредитодавець не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у строк, визначений ним самостiйно.

3) простроченi – це кредити, щодо яких строк погашення, встановлений кредитним договором, минув.

4) вiдстроченi – кредити, стосовно яких на основi клопотання позичальника строки погашення були перенесенi на бiльш пiзний строк.

Конкретнi строки користування позичками визначаються в кредитному договорi, виходячи з строкiв проведення заходу, що кредитується, його окупностi та iнших умов.

У разi неможливостi погашення позичальником заборгованостi по позичцi i процентiв по нiй у строки, встановленi кредитним договором, якщо вжитi заходи по своєчасному погашенню кредиту виявилися безрезультатаними, банк може надати позичальнику в окремих випадках вiдстрочку погашення боргу за письмовим клопотанням позичальника. Одночасно з клопотанням позичальник подає до банку конкретнi заходи щодо погашення кредиту iз зазначенням сум i строкiв здiйснення. Якщо вiдповiдною установою банку прийняте рiшення про вiдстрочку погашення кредиту, то укладається додаткова кредитна угода, переоформлюються строки дiї гарантiї, поручительства, переглядається реальнiсть реалiзацiї застави i т.i. Процентна ставка по вiдстрочених кредитах збiльшується вiдповiдно до кредитного договору. Якщо клiєнт звертається в банк з клопотанням про надання повторної пролонгацiї погашення кредиту, то установi банку слiд здiйснити поглиблений аналiз його господарсько-фiнансової дiяльностi, за результатами якого визначити доцiльнiсть цього заходу (як правило, звертання позичальника за додатковою пролонгацiєю погашення кредиту свiдчить про суттєвi прорахунки у йогог фiнансовiй дiяльностi i може задовольнятися лише у виняткових випадках). При вiдмовi банку в наданнi вiдстрочки погашення кредиту банк реалiзує своє право на стягнення кредиту i процентiв по ньому з спрямуванням стягнення на забезпечення, прийняте при його видачi, в установленому законодавством порядку. При цьому на незабезпечену поверненням позичкову заборгованiсть установлюється пiдвищений процент. У разi вiдмови у сплатi боргiв по позичках банк стягує борги в претензiйно-позивному порядку. Якщо розробленi при наданнi вiдстрочки погашення кредиту заходи не забезпечили погашення боргу, то його вiдносять на рахунок прострочених. У разi виникнення простроченої заборгованостi установа банку в цей же день здiйснює погашення боргу за рахунок коштiв гаранта або поручителя. Якщо кредитною угодою не передбачалось надання гарантiї чи поручительства, банк наступного дня пред’являє позичальнику претензiю про погашення прострочених боргiв i реалiзацiю застави. Одночасно банк повiдомляє клiєнта про щоденне стягнення пенi за несвоєчасне повернення кредиту та вiдсоткiв в розмiрi, передбаченому догоговором i дiючим порядком, пропонує негайно (протягом п’яти днiв) подати заходи щодо погашення прострочених боргiв не пiзнiше нiж через 30 календарних днiв i попереджає, що в разi непогашення боргу в цей строк матерiали буде передано в арбiтражний суд.

Своєрiднiсть сучасної ситуацiї в Українi полягає в тому, що багато якi банки (навiть середнi i великi) взагалi не надавали середньострокових (не кажучи вже про довгостроковi) кредитiв за весь перiод свого iснування. Основнi ресурси i найквалiфiкованiшi кадри були сконцентрованi на розрахунково-касовому обслуговуваннi клiєнтiв, операцiях з купiвлi-продажу валюти, на фондовiй бiржi– з облiгацiями державної внутрiшньої позики i короткостроковому кредитуваннi. Досвiд персоналу та iнфраструктура, пiдпорядкованi цим завданням, не зовсiм вiдповiдають роботi зi строковими депозитами i особливо по середньостроковому i довгостроковому iнвестицiйному кредитуванню.

Для бiльшостi банкiв необхiдним буде час i значнi органiзацiйнi зусилля щодо розвитку iнфраструктури, навчання персоналу, збору та обробки iнформацiї, а також вiдпрацювання процедур пiдготовки, вiдбору iнвестицiйних проектiв та їх контролю. На перших порах через брак необхiдного досвiду й iнфраструктури, а також загальної i структурної невизначеностi в реальному пiдприємницькому секторi якiсть середньострокових кредитних портфелiв у багатьох банках переважно буде досить низькою.