Сторінка
1

Облік амортизації основних засобів і нематеріальних активів в банках

ЗМІСТ

1. Вступ.

2. Порядок нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів.

3. Методи нарахування амортизації.

3.1. Прямолінійний метод.

3.2. Метод зменшення залишкової вартості.

3.3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості.

3.4. Кумулятивний метод.

3.5. Виробничий метод.

4. Практичне завдання.

5. Список використаної літератури.

Банк як суб’єкт господарської діяльності може працювати лише за належних умов, а передовсім володіння основними засобами та нематеріальними активами і користування основними засобами на підставі юридичних прав фінансового лізингу.

Правова база – чинна „Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів та нематеріальних активів комерційних банків України” затверджена постановою Правління Національного банку України від 11.12.00 за № 475.

Основні засоби – це сукупність матеріально-майнових цінностей, що діють протягом тривалого часу, зберігають натуральну форму і зношуються поступово.

До основних засобів належать земля, будівлі, устаткування, технічні та транспортні засоби, комп’ютерна техніка, засоби зв’язку та інші матеріальні цінності зі строком корисного використання понад рік.

У складі нематеріальних активів, згідно з П(С)БО 8 „Нематеріальні активи”, відображаються придбані банком права користування землею, водою, об’єктами інтелектуальної власності, програмним забезпеченням.

Усі необоротні (матеріальні та нематеріальні) активи підлягають амортизації (крім землі). Земля – це актив, що на нього не нараховується амортизація, оскільки строк її використання практично не обмежений.

За кожним об’єктом необоротних активів банк визначає вартість, яка амортизується.

Нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта , який встановлюється банком за визнання цього об’єкта активом (під час зарахування на баланс).

Строк корисного використання (експлуатації) основних засобів і нематеріальних активів визначається банком самостійно. Визначаючи строк корисного використання (експлуатації), слід урахувати таке:

- Очікуване використання об’єкта банком з урахуванням його потужності або продуктивності;

- Строки корисного використання подібних активів;

- Фізичний та моральний знос, що передбачається;

- Правові або інші подібні обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори.

Беручи до уваги зміни в технології, комп’ютерному програмному забезпеченні, а також те, що нематеріальні активи чутливі до технологічного старіння, визначаючи строк корисного використання нематеріальних активів слід урахувати те, що він не може бути більшим за 20 років.

Строк корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів і нематеріальних активів переглядається у разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

Нарахування амортизації починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому об’єкт основних засобів і нематеріальних активів став придатним для корисного використання, і припиняється, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів і нематеріальних активів.

Амортизація об’єкта основних засобів і нематеріальних активів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

Нарахування амортизації основних засобів припиняється на період їх реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Результат амортизації основних засобів і нематеріальних активів відображається на рахунках 4309 „Знос нематеріальних активів”, 4409 „Знос основних засобів”, 4509 „Знос інших необоротних матеріальних активів”.

Нарахована сума амортизації основних засобів і нематеріальних активів відображається таким проведенням:

Д-т рахунка 7423 „Амортизація”

К-т рахунків 4309 „Знос нематеріальних активів”, 4409 „Знос основних засобів”, 4509 „Знос інших необоротних матеріальних активів”.

У разі використання необоротного активу за повної його амортизації первісна (переоцінена) вартість і сума нарахованого зносу (до часу списання активу з балансу) обліковуються на відповідних рахунках з обліку активів і зносу.

Нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів здійснюється відповідно до внутрішніх положень щодо обліку основних засобів і нематеріальних активів, розроблених банком.

Методи нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів. Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) банками нараховується із застосуванням таких методів:

1. Прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на очікуваний період використання об’єкта основних засобів;

2. Зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у %) обчислюється як різниця між одиницею та результатом добутку кореня n- ступеня (де n – кількість корисного використання об’єкта) з частки від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість;

3. Прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної його вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амортизації, яка обчислюється залежно від строку корисного використання об’єкта, і подвоюється;

4. Кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об’єкта основних засобів, на визначену суму років його корисного використання;

5. Виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який банк очікує виробити (виконати) із використанням об’єкта основних засобів.