Сторінка
2

Український ринок карткових розрахунків, зокрема фізичних осіб, визначення основних проблем, що склалися та шляхів їх вирішення, аналіз перспектив розвитку

Пошук відповідного матеріалу затягнувся на десятиріччя, і лише в 60-ті роки було знайдено прийнятне рішення - пластикова картка з магнітною смугою. Десять років потому, в 1975 р. француз Ролан Моренно винайшов і запатентував електронну карту пам'яті. Пройшло ще декілька років, і компанія Bull (Франція) розробила і запатентувала смарт-карту з вбудованим мікропроцесором.

Більшість фахівців вважає, що початок банківських кредитних карток був встановлений Джоном С. Біггинсом, фахівцем по споживацькому кредиту з Національного банку Флетбуш в нью-йоркському районі Бруклін. В 1946 році Біггинс організував роботу по кредитній схемі під назвою “Charge-it”. Ця схема передбачала собою розписки, які приймалися від клієнтів місцевими магазинами за дрібні покупки. Після того, як покупка відбулася, магазин здавав розписки в банк, і банк оплачував їх з рахунків покупців. У Флетбуші був вперше випробуваний класичний ланцюжок розрахунків, що використовується зараз в банківському картковому бізнесі повсюдно.

1 жовтня 1958 року була випущена перша карта American Express. Вже через рік ця компанія налічувала 32 тисячі підприємств і більше 475 тисяч утримувачів карток. Такий успіх American Express пояснюється, по-перше, тим, що компанія придбала Universal Travel Card, що випускалася Асоціацією американських готелів. Але головною причиною була вже існуюча розгалужена міжнародна сіть обслуговування дорожніх чеків “American Express” і величезні фінансові кошти, що дозволили кредитувати клієнтів.

В 50-ті роки понад 100 американських банків почали свої програми кредитних карток. Але, мабуть, принципово новий період в розвитку карткового, бізнесу почався, коли в нього вступили перший і другий за величиною американські банки: Bank America і Chase Manhattan Bank. Це відбулося також в 1958 році.

У міру зростання карткових програм більшість банків зіткнулася з головною перешкодою - локальністю мережі обслуговування своїх карток. І ось в 1966 році Bank America почав видавати ліцензії на випуск карток BankAmericard іншим банкам у відповідь на це декілька крупних банків-конкурентів Bank America створили свою Міжбанківську карткову асоціацію - МКА (Interbank Card Association). В 1969 році ця асоціація купила права на карти “Master Charge”, що випускалися картковою асоціацією банків західних штатів, більшість банків-членів МКА перейшла на випуск “Master Charge”. У свою чергу банки, випускаючі “BankAmericard”, настояли, щоб карткова програма була виведена з-під контролю Bank America. Так в липні 1970 р. була створена National BankAmericard Incorporated - НБІ.

Таким чином, до початку сімдесятих років в Сполучених Штатах сформувалися два основні конкуренти на ринку універсальних банківських карток: НБІ і МКА. Серед небанківських універсальних карток виділялася “American Express”.

Слід зазначити, що спочатку в зарубіжній класифікації універсальні картки розділялися на картки для “подорожей і розваг” (Travel and Entertainment - Т&Е) і чисто банківські. Перші випускалися компаніями Diners Club, American Express, Carte Blanshe і призначалися головним чином для оплати готелів, ресторанів, тобто переважно для мандрівних бізнесменів. Картки ж, що випускаються банками, мали більш “споживацький характер” і призначалися для “звичайних клієнтів”. До теперішнього часу ці відмінності в значній мірі зникли, і таке розділення є вельми умовним.

Мала місце конкуренція американських карткових асоціацій і в Європі. В 1974 році МКА вчинила значний ривок в конкурентній гонці з BankAmericard, підписавши угоду з британською системою Access Card, яка входила в Асоціацію Eurocard. Так почалася співпраця Eurocard і американської Міжбанківської карткової асоціації, випускаючої “Master Charge”. Це стало однією з причин, по якій в 1976 році НБІ перейменувала свою картку “BankAmericard” на відому тепер всім “VISA”. Аналогічний крок зробила в 1980 році і МКА, давши своїй картці “більш міжнародну назву” “MasterCard”.

Конкурентна боротьба між платіжними системами розверталася не тільки в Європі. В Японії, наприклад, не дивлячись на активні спроби завоювання цього ринку “VISA” і “MasterCard”, вони програвали карткам JCB. Загальна кількість утримувачів цих карток в 1980 році була майже в два рази більше, ніж випущених в Японії “VISA” і “MasterCard” разом узятих.

Картки міжнародних систем з`явились в колишньому СРСР ще в 1969 році. Але це були картки, емітовані закордонними компаніями та банками. Іншими словами, в Радянському Союзі почала утворюватись мережа підприємств, що приймали ці картки в якості платіжного засобу. Саме в 1969 році було підписано першу угоду з Diners Club. В 1974 році з`явилась “Америкен Експресс”, а в 1975 році – “VISA” (тоді ще “БанкАмерикард”) і Eurocard, в 1976 – японська “JCB”. З радянської сторони всі угоди підписувались ВАТ “Інтурист”, яке і організовувало розрахунки по пластиковим карткам у валютних магазинах і готелях.

Першим емітентом міжнародних карток був Зовнекономбанк, який випустив у 1989 році “золоті” картки “Eurocard”. Але до теперішнього часу точно не відомо, скільки їх було випущено і кому вони були видані. Зрозуміло тільки, що їх було дуже обмежена кількість і призначені вони були для вузького кола осіб. З комерційної точки зору, це можна вважати на більш, як відносно вдалий експеримент в області карткового бізнесу. В 1989 році Ощадбанк та Кредобанк стають членами VISA.