Сторінка
1

Внутрішні ревізії

План

1. Суть і організаційні форми контролю

2. Суть, завдання і види ревізії

3. Організація ревізійної роботи в національному банку України

4. Здійснення ревізій та реалізація їхніх результатів

1. Суть і організаційні форми контролю

Контроль є складовою частиною управління суспільним від­творенням. Будь-яке суспільство не може нормально функці­онувати і розвиватися без чітко організованої системи конт­ролю за виробництвом і розподілом суспільного продукту та інши­ми сферами суспільного життя.

Контроль являє собою діяльність, спрямовану на попереджен­ня, фіксацію й усунення недоліків у різних сферах суспільного жит­тя. В економічній літературі залежно від організаційних форм роз­різняють державний, відомчий, внутрішньогосподарський та ауди­торський контроль.

Державний контроль здійснюють державні органи контролю та управління, наприклад державна контрольно-ревізійна служба, дер­жавна податкова адміністрація тощо.

Відомчий контроль здійснюють міністерства, комітети, інші орга­ни державного управління за діяльністю підвідомчих їм підприємств, організацій, установ. До нього можна віднести контроль, який здій­снює Управління внутрішніх ревізій Національного банку України.

Внутрішньогосподарський контроль за діяльністю структурних під­розділів здійснюється на підприємствах, організаціях, установах їхніми керівниками і спеціалістами, штатними контролюючими працівниками.

Аудиторський контроль здійснюють незалежні особи (аудитори), аудиторські фірми, які уповноважені суб'єктами господарювання. Контроль може здійснюватися з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством.

Залежно від джерел інформації, що використовується при здій­сненні контролю, він поділяється на документальний та фактичний. Документальний контроль полягає у визначенні достовірності та відповідності чинному законодавству господарських операцій на основі первинних документів, облікових реєстрів і звітності, у яких вони знайшли своє відображення.

Фактичним називається контроль, за якого якісний та кількіс­ний стан об'єкта, що перевіряється, визначається за допомогою обстеження, перерахування, інвентаризації тощо. Зазначені види конт­ролю тісно взаємозв'язані, і лише їх спільне здійснення дає змогу встановити фактичний стан об'єкта контро.

З огляду на час здійснення контроль поділяють на попередній і наступний. Попередній контроль здійснюється до прийняття управ­лінських рішень і виконання господарських операцій. У банках по­передній контроль передує виконанню банківських операцій. Залеж­но від характеру банківських операцій попередній контроль може бути тільки первинним або первинним і додатковим. Первинний контроль здійснюють, як правило, відповідальні виконавці, які от­римують документи для оформлення операцій від клієнтів і праців­ників банку. Додатковому контролю підлягають операції, які мають важливе значення — операції з готівкою, дорогоцінними металами, іноземною валютою і платіжними документами в ній тощо.

Наступний контроль здійснюється після виконання господарсь­ких операцій на основі даних, зафіксованих у первинних докумен­тах, бухгалтерських регістрах і звітності. Він має на меті з'ясувати найістотніші фактори, причини, що позитивно й особливо негативно вплинули на раніше виконані банківські операції. Наступний конт­роль допомагає виявити недоліки попереднього контролю і з'ясува­ти їхні причини, а також визначити конкретні шляхи поліпшення і недопущення у подальшому виявлених недоліків та порушень.

Залежно від методів контролю та системи контрольних дій роз­різняють ревізію та перевірку. Перевірка являє собою обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності під­приємства, установи, організації або їхніх підрозділів. Наслідки пе­ревірки оформляються довідкою або доповідною запискою.

2. Суть, завдання і види ревізії

Ревізія — це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірності обліку й звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних ціннос­тей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Ревізія з погляду часу здійснення належить до наступного конт­ролю. Вона поєднує у собі прийоми фактичного і документального контролю, що дає змогу найбільш повно і змістовно перевірити гос­подарські операції, ефективність використання грошових, матері­альних і трудових ресурсів. Особливості ревізій у банках обумовле­ні специфікою документального й облікового оформлення операцій, а також розвинутою системою внутрішньобанківського контролю.

Основні завдання ревізії полягають у забезпеченні:

відповідної схоронності грошових коштів, документів, майна та цінностей;

повноти й достовірності інформації про здійснені банківські операції;

достовірності даних бухгалтерського обліку й звітності, відпо­відності правил їх ведення і складання чинному законодавству;

розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їх у подальшому;

використання ефективних методів проведення ревізій, що впли­вають на поліпшення результатів фінансово-господарської діяльності.

Враховуючи основні завдання ревізії, можна визначити функції, які притаманні ревізії в банках:

перевірка повноти відображення банківських операцій у бух­галтерському обліку;

перевірка фактичної наявності та умов зберігання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей і документів;

контроль достовірності зазначених у банківських документах даних;

розподіл обов'язків і відповідальності банківських працівни­ків, виконавчих і контрольних функцій між ними;

організація документообороту на основі стандартизованої до­ кументації з чітким визначенням суті операцій, строків виконання та відповідальних осіб;

перевірка наявності посадових інструкцій (положень, вказівок), а також документів, що регламентують виконання банківських операцій.

Залежно від організаційної ознаки ревізії можуть бути планови­ми, що здійснюються відповідно до плану ревізійної роботи, та не­плановими, якщо вони здійснюються за необхідності та за доручен­ням керівництва Національного банку України.

Ревізії можуть мати тематичний і комплексний характер. Тема­тичні ревізії прояснюють стан справ окремих ділянок банківської діяльності. Темами таких ревізій, наприклад, можуть бути: «Ревізія емісійно-касових операцій», «Ревізія діяльності служби інкасації», «Ревізія відповідності посад і окладів заробітної плати штатному розпису» тощо.

Під час комплексних ревізій перевіряються усі напрями господар­сько-фінансової діяльності установ та структурних підрозділів Націо­нального банку України, підвідомчих йому підприємств і організацій за певний проміжок часу. Вони дають змогу одержати інформацію, яка відображає фактичний майновий та фінансовий стан суб'єкта, що перевіряється, та результати його діяльності за певний проміжок часу.