Сторінка
5

Український ринок карткових розрахунків, зокрема фізичних осіб, визначення основних проблем, що склалися та шляхів їх вирішення, аналіз перспектив розвитку

Видача персоналізованого (індивідуального) електронного гаманця відбувається у банку-емітенті або його філії при заключенні індивідуального договору з банком на обслуговування клієнта, первісний ПІН-код заноситься банком по спеціальній процедурі, переказується клієнту при підписанні договору і може бути змінений клієнтом в ході процедури отримання гаманця.

Видача анонімного електронного гаманця дещо відрізняться від описаної вище процедури:

• клієнт не заключає індивідуальний договір з банком, він тільки погоджується з правилами користування цим інструментом;

• банк-емітент заздалегідь готує електронний гаманець з нульовим балансом і первісним ПІН-кодом;

• клієнт може придбати анонімний гаманець у банка-емітента або у агентів банка.

Процедури платежу за товари та послуги за допомогою індивідуального та анонімного гаманця не відрізняються.

Дебетна картка

Дебетна картка, є також як і електронний гаманець, передплаченою карткою багатоцільового призначення, тому наведений вище опис індивідуального електронного гаманця у значній мірі відноситься і до неї.

Основні відмінності дебетної картки від електронного гаманця містяться у наступному:

Ÿ кожна дебетна картка має свій рахунок в банкові-емітентові, на якому відображаються всі операції, котрі здійснюються за допомогою дебетової картки (на відміну від узагальненого рахунку гаманців);

Ÿ дебетна картка розрахована на платежі середніми та великими сумами, тому частина платежів (великими сумами) може здійснюватись в режимі оn-line. Це не виключає можливості використання картки для платежів дрібними сумами;

Ÿ по залишкам рахунків, як правило, нараховуються відсотки.

До недоліків слід віднести більш високу вартість однієї транзакції.

Оскільки емітентом дебетної картки є банк, то при емісії гроші клієнта заносяться на рахунок картки клієнта в банкові-емітентові. Розміщені на цей рахунок гроші зберігають в банкові-емітентові свою належність конкретному власнику (картка містить індивідуальні дані користувача.).

Завантаження дебетної картки, як правило, здійснюється банком-емітентом. Верхній ліміт завантаження може бути необмеженим, однак можливе додаткове обмеження банком-емітентом індивідуально для кожного клієнта (визначаються при видачі картки). Розмір мінімальної величини завантаження не лімітований (баланс картки після персоналізації дорівнює нулю).

Розрахункова картка

Розрахункова картка є карткою багатоцільового призначення, яка служить інструментом керування поточним рахунком. Від дебетної картки та електронного гаманця розрахункова картка відрізняється наступним:

Ÿ розрахункова картка не містить інформації про залишок поточного рахунку, тому всі платежі відбуваються в режимі on-line;

Ÿ після авторизації клієнта (визначення доступності грошей на рахунку) та підтвердження платоспроможності сума купівлі з поточного рахунку перераховується на тимчасовий рахунок (блокується) і не бере участь в наступних авторизаціях;

Ÿ розрахункова картка розрахована на платежі середніми та великими сумами, тому платежі здійснюються в режимі on-line; але це не виключає можливості використання картки для платежів дрібними сумами;

Ÿ на залишок рахунку нараховуються відсотки.

Видача розрахункової картки аналогічна процедурі видачі дебетної картки.

Операції завантаження розрахункової картки фактично зводяться до розміщення клієнтом коштів на свій розрахунковий рахунок. Процедура платежу за товари та послуги за допомогою розрахункової картки відбувається на платіжному терміналі з пред`явленням ПІН-коду в режимі on-line до процесингового центра та (або) банка-емітента для будь-яких сум.

Корпоративні картки

Корпоративні картки або картки юридичних осіб, які дозволяють здійснювати операції платежу за товари та послуги, можуть мати декілька різновидів реалізації. Доцільно виділити два основних варіанти:

І варіант. Картка підзвітної особи - використовується для оплати ділових витрат (витрати у відрядженні, підзвітні суми, і т.д.). Всі операції по такій картці відображаються в бухгалтерському обліку юридичної особи чеками в поданні з паперовими документами, що підтверджують призначення платежу. По функціям це є дебетна картка, а операція занесення грошей на картку буде оформлюватися платіжним документом аналогічно видачі підзвітних коштів. Для такої картки може бути реалізована можливість до завантаження з рахунку в рамках ліміту, записаного на картці.

ІІ варіант. Картка управління поточним рахунком. Така картка може бути використана як для оплати товарів і послуг безпосередньо на терміналах комерсантів (в даному випадку платіж повинен супроводжуватися “чеком” та підтверджувальним документом - товарний чек, договір, відповідно якому здійснюються перерахування, і т.п.), так і на спеціалізованих пристроях формування електронних аналогів платіжних доручень. В останньому випадку клієнт має можливість вказати на пристрої реквізити отримувача (і призначення платежу), і трансакція крім стандартних полів, буде доповнена полями платіжного доручення, що вимагаються законодавством. Таким чином, ця картка є деяким електронним аналогом чека.

Отримання готівки по картці підзвітної особи можливе в межах сум, занесених на картку (для забезпечення оплати послуг на підприємствах, не обладнаних терміналами), а по картці управління рахунком - в межах сум, які визначаються банками-емітентами.

Наступною ознакою, за якою можна класифікувати банківські пластикові картки це спосіб запису інформації на картку: графічний запис; ембосування; штрих-кодування; кодування на магнітній смузі; чіп; лазерний запис (оптичні картки).

Самою ранньою і найбільш простою формою запису інформації на картку було і зостається графічне зображення. Воно і зараз використовується на всіх картках. На універсальних банківських картках передбачено зразок підпису, а прізвище та ім’я ембосуються (механічно видавлюються). За допомогою ембосування робиться відбиток на сліпі при оплаті карткою.

Запис інформації на картку за допомогою штрих-кодування застосовувався до винаходу магнітної смуги і в платіжних системах розповсюдження не отримав. Але картки зі штрих-кодами є досить популярні в спеціальних карткових програмах, де не вимагаються розрахунки, їх популярність пов`язана з відносно низькою вартістю таких карток та обслуговуючого обладнання.

Магнітний запис на сьогодні є самим розповсюдженим способом нанесення інформації на пластикові картки у платіжних системах. Але вже за останні 15-20 років стало зрозуміло, що магнітна смуга вже не забезпечує необхідного рівня захисту інформації від підробок.

Картки з чіпом називають смарт-картками, чіп-картками, інтелектуальними картками. Незважаючи на явні переваги ці картки, чіпові картки менш розповсюджені ніж картки з магнітною смугою, в першу чергу з-за більш високої ціни виготовлення та обслуговування. Тільки в останні роки, коли втрати від шахрайства з магнітними карками стали вражаючими і мають сталу тенденцію до зростання, було прийняте рішення про поступовий перехід на смарт-картки. Смарт-картки розділяються спеціалістами на картки з пам’яттю та власне мікропроцесорні картки. Картки з пам’яттю бувають разовими (одноразовий запис/багаторазове зчитування) та такими, що дозволяють багаторазовий перезапис. При цьому об’єм пам’яті значно більший ніж у карток з магнітною смугою та більш високий рівень захисту інформації. Принципово нові можливості мають справжні мікропроцесорні картки, оскільки вони мають свою внутрішню логіку і являються міні-комп’ютером.