Сторінка
4
Чудові помпейські будинки – “домуси”. Це були прямокутні спорудження, що тяглися вздовж двору, а на вулицю виходили глухими торцевими стінами. Головним приміщенням був атріум (від лат. аtrium – “закопчений”, “чорний”, тобто приміщення, що почорніло від кіптяви), що виконував священну функцію. Рим при основі мав у самому центрі культову яму – “мундус”, куди всі жителі кидали плоди і жменю землі зі своєї старої батьківщини. Відкривалася вона лише один раз на рік – у день Підземної богині чи не відкривалася зовсім. Кожен будинок повторював цю модель: в атріумі часто був отвір у центрі даху – комплювій. Під ним знаходився басейн для збору води, родинний мундусу, – імплювий. У цілому атріум виконував функцію “світового стовпа”, що з'єднував кожен римський будинок з небесами і підземним світом. Не випадково в атріумі стояли всі найважливіші речі: важка скриня із сімейними цінностями, стіл типу жертовника і шафа для збереження воскових масок предків і зображень добрих духів-заступників – ларів і пенатів.
В очах римлян, подібно етрускам, будинок володів своїм сакральним простором, родинним космосом. Гарним прикладом етруського житла є будинок Альбіція Цельса, у якого отвір у даху підтримують чотири коринфські колони.
Але за походженням Помпея була містом грецьким. Той же помпейський будинок був одночасно проникнутий і еллінським духом. Ні в чому так яскраво він не виявляється, як у дивовижних перестильних двориках – невеликих шматочках природи, укладених усередині самих будинків і що являють собою ніби невеликі садочки чи квітники з фонтанами і німфеями, мармуровими рельєфами і бронзовими статуетками богів, свіжим, чистим повітрям і прохолодною тінню від квітучих дерев і кущів.
Усередині будинки були розписані. Прекрасно збережені фрески показують, яким було звичайне життєве середовище римлянина. Ранні будинки (ІІ – кінець І ст. до. н. е.) розписували у так званому першому помпейському стилі. Стіни будинків були розкреслені геометричним орнаментом, що нагадував обкладку стін напівкоштовними каменями. Потім цей “інкрустаційний” стиль перемінився “архітектурним”, чи другим помпейським. Він був у моді протягом І ст. до н.е. Майстри другого помпейського стилю перетворювали інтер’єр у подобу міського пейзажу. У всю висоту стін йшли зображення колонад, усіляких портиків, фасадів будинків.
Контрастом одноповерхових будинків патриціату з їхньою розкішшю і комфортом були багатоповерхові дохідні будинки, що здавалися в наймання, – у них жив римський народ, плебеї.
При всіх досягненнях римській архітектурі властиві риси обмеженості. Тенденція звеличувати владу імператорів, спрямованість до масштабних перебільшень, зовнішнім ефектам лише свідчить про кризу Римської республіки. Після розгрому численних повстань і завершення громадянських воєн почався період стабілізації, але вже в умовах твердої диктатури імперії.
ІМПЕРСЬКИЙ ПЕРІОД
Наприкінці І ст. до н.е. Римська держава з аристократичної республіки перетворилася в імперію. Першим правителем, що відкрив шлях до єдиновладдя, був внучатий племінник Цезаря Октавіан, прозваним Августом (Блаженним). Цезар усиновив його незадовго до своєї загибелі. Коли ж Октавіана проголосили імператором (27р. до н.е.), це означало, що йому вручають вищу військову владу. Офіційно він все ще вважався одним із сенаторів, хоча і “першим серед рівних” – принцепсом. Час правління Октавіана називається принципатом Августа. З тих пір римське мистецтво почало орієнтуватися на ідеали, що насаджували правителі. До кінця І ст. н. е. панують дві династії: Юліїв-Клавдіїв і Флавіїв.
Так названий “римський світ” – час затишку в класовій боротьбі, що наступила на початку правління Августа, – стимулював високий розквіт мистецтва, ріст будівництва. Античні історики характеризують період правління Августа (27р. до н.е. – 14р. н.е.) як “золоте століття” Римської держави. З ним пов’язані прославлені імена архітектора Вептрувпя, історика Тита Лівія, поетів Вергілія, Овідія і Горація.
Офіційним напрямком у мистецтві став “серпневий класицизм”, що зробив величезний вплив на наступний розвиток західноєвропейського мистецтва. Римські художники орієнтувалися на великих майстрів Греції часів Філія, але природність грецької класики змінилася безстрасністю, стриманістю.
Рим придбав зовсім новий вигляд, що відповідає престижу світової столиці. Виросла кількість суспільних будинків, будувалися форуми, акведуки, збагатилося архітектурне оздоблення. За словами історика Светонія, Август так Рим “прикрасив, що по справедливості міг хвалитися, що прийняв його цегельним, залишає його мармуровим”. Місто вражало сучасників неозорістю площі – з жодного боку він не мав чітких кордонів. Його передмістя губилися в розкішних віллах Кампанії. Чудові будинки, колошше портики, склепінні і прикрашені фронтонами даху, багато декоровані басейни і фонтани чергувалися з зеленню гаїв і алей.
При Августі був створений Вівтар Світу – пам’ятник возз’єднання прихильників нового режиму і республіканців, що зазнали поразки. Вівтар являв собою самостійний будинок без даху, що огороджував жертовник. Рельєфи, що прикрашали огорожу, були розділені на два яруси фризом з меандровим орнаментом (стрічковий орнамент, як правило, зламана під прямим кутом лінія). Нижній зображував застеляючи усе поле стебла, листи і завитки Древа Життя з пташками і різною живністю на ньому; верхній – урочистий хід, що включав членів імператорського будинку. Панують грецька ізокефалія (голови зображених знаходяться на одному рівні), однак у групу втручаються оживляючі ритм фігури дітей різних віків. Окремі персонажі зображені так, ніби обертаються, вони як би звертаються до глядача (що було неприйнятно для грецького пам’ятника).
Завантажити реферат