Сторінка
4

Давньоукраїнські бойові мистецтва України (Спас)

28 липня відбувся науковий круглий стіл, на якому керівники шкіл, науковці поділилися своїми здобутками, нароб-ками, проблемами. З цікавістю учасники круглого столу сприйняли доповідь академіка Ю.Шилова про витоки бойових українських мистецтв. Зокрема він торкнувся питання про виникнення першої орійської цивілізації на теренах Запорізької обл. від якої і пішло світло життя землею. Опанування рахманами "Брамою беззмертя", на його думку, і можна вважати першим витоком у розвитку бойових мистецтв. Методист МК ДЮСШ б/м "Спас" В.Ко-ломієць навів разючий приклад того, як за допомогою бойового мистецтва Спас можна добитися дивовижних результатів у розвитку фізіологічних здібностей учнів. Методика дихання,на його думку, спроможна лікувати туберкульоз. Цікавою і змістовною була доповідь Р.Дрозда про витоки і розвиток бойового мистецтва "Хрест". Кандидат наук, львівянин М.Вепичкович розповів про започаткування з цього року при Львівському інституті фізкультури викладання українських бойових мистецтв, можливості і напрями їх розвитку. Від Донеччини слово мав кандидат історичних наук В.Задунайський. Зацікавив присутніх і виступ гостя з Твері кандидата історичних наук, керівника Школи "Буза" Г.Базлова, а найбільше здивувало те, що саме він виконав українською мовою козацькі пісні сьогодні мало відомі у нас. Про розвиток бойового мистецтва Спас на Запоріжжі розповів О.Притула. А.С-кульський, автор книг "Спас -таємна наука українського козацтва", "Спас. Психокультура східних слов'ян у традиціях обрядах, переказах, легендах та міфах народу України" навів цікаві факти психобіоенергетичного розвитку Спасу. Виступи інших учасників круглого столу засвідчили що окрім позитивних мотивацій у розвитку українських бойових мистецтв є велика кількість невирішених до сьогодні питань.

29 липня на майдані Фестивальному кожна із Шкіл показала в чому відмінність і що загального між ними. Знов порадували вільнянські "Спас-вовки". Виступ вихованців Генадія та Яни Вовк зірвали не один захоплений вигук глядачів, молоді Запоріжжя. Не лишили байдужими присутніх і показові виступи "Бойового Гопаку", "Хреста", київських представників Руського стилю, "Собору", донецької "Козацької вежі". Цікавими і змістовними були виступи тверської "Бузи", сибиряків, кубанців. Віншував святковий вечір виступ Запорозького Спасу. Будь-які слова будуть зайвими. Треба бачити. Організатори фестивалю зробили для молоді ще один подарунок. Після показових виступів на молодь чекала святкова дискотека на майдані, що не так вже й часто відбувається в Запоріжжі.

Наступного дня Хортиця. Не раз скелі Громушиної балки здригалися від гучних закликів бійців, які сходилися в боях лава на лаву, боротьбі на ременях, кінських герцях, інших поєдинках. Треба подякувати керівнику кінської школи В.Бабичу, який вже другий рік поспіль приймає активну участь у проведенні срестивалю. Саме на його базі учні запорозького Спасу опановують верхову виїздку. Джигитування О.Бабича, О.Павленка викликало захоплення й подив. Сьогодні, в часи авто та комп'ютерів трохи незвичайним виглядає вміння молодиків єднатися з конем, перетворюватися на такого собі кентавра. Саме тут, на Хортиці не було ні переможців, ні переможених. До ночі лунали пісні, на герць виходили поодинці і гуртами, сміх, веселощі супроводили козацьке братання. А думи й пісні Василя Нечепи, якими він підіймав бійцівський козацький дух органічно вплітались у свято козацької душі. Подарунки кожній із шкіл, а також найкращим козакам, які отриму-вали учасники фестивалю від голови оргкомітете народного депутата України Анатолія Єрмака будуть нагадувать їм Запорожжя, Хортицю, козацьке братство.

А вже 1 серпня найкращі учасники фестивалю, основу яких склали представники Запорожжя, Олександри вирушили в кінний перехід по місцях колишніх Запорозьких січей. 2 серпня у день відходу у вирій легендарного кошового отамана Івана Сірка кінний загін віддав йому шану на могилі насипаній 1990 року поблизу селища Ка-пулівка, Нікопольського району, Дніпропетровської обл.

Два тижні тривав кінний перехід. Показові виступи у Нікополі, Капулівці, Марганцю, придніпровських селах Канівському, Біленькому, Розумовці та ін. Як можна найкраще залучити молодь до свого славного минулого, як не таким засобом? Хіба може бути щось вартіснішим ніж самому постояти на тих місцях де "слава лунала", де козацьке товариство не раз вирішувало подальшу долю України? До того ж на коні, в козацькому однострої. Ні, з такої порослі бадилля не буде! Ніхто, віримо і впевнені в тому, хто прийняв участь в цьому кінному переході не стане, не виросте "Кирпо-Гнучкошеє-нковим! Уявіть собі, ці юнаки після літніх вакацій повертаються до навчання, які враження для сокурсників, яка підсводома захопленість юнацькою козацькою відвагою у представниць протилежної статі чекають на них.