Сторінка
4

Бокс

Після Другої світової війни телебачення почало відігравати важливу роль у професійному боксі. Через відносно невеликі кошти, затрачувані на трансляцію професійних боксерських поєдинків, з середини 50-х років вони стали більш регулярними, ніж трансляції інших спортивних змагань. Така ситуація зберігалася до початку 1960 року. Після 1962 року інтерес до телетрансляцій професійних боксерських поєдинків поступово знижується. Однак у 1976 році, коли відразу п'ять американських боксерів виграли золоті олімпійські медалі, а потім перейшли в ранг професіоналів, інтерес телеаудиторії знову став підвищуватися. Поява кабельного телебачення в Сполучених Штатах у 80-ті роки двадцятого сторіччя призвела до виникнення великої кількості професійних клубів, які займаються підготовкою молодих боксерів.

Телебачення значно збільшило прибутки боксу. Багатомільйонні гонорари в боях за титул чемпіона світу серед суперваговиків до середини 60-х років стали звичними. Важковаговик Мухаммед Алі за свою двадцятилітню кар'єру заробив понад $ 69 000 000. Контракти, які укладаються на поєдинки в суперважкій вазі, а також прибутки від тоталізатора обмежити неможливо. 06 квітня 1987 року середньоваговики Рей "Sugar".

Леонард і Марвін Хаглер розділили гонорар у $ 30,000,000. Крім телебачення, на розвиток професійного боксу в Америці, і менше в Європі, вплинуло те, що все більше і більше поєдинків проходили в казино. Найбільші і престижні казино Лас-Вегаса, Атлантик-Сіті і Нью-Джерсі використовували професійні боксерські поєдинки для збільшення своїх прибутків, однак ці турніри одержали національне та міжнародне визнання.

5. Професійні боксерські організації

У світовому професійному боксі не існує єдиної організації, що здійснює контроль за аматорським і професійним боксом.

У Сполучених Штатах у 1920 році були засновані дві організації:

- Національна Асоціація Боксу (National Boxing Association) - недержавна організація;

- Нью-Йоркська Державна Спортивна Комісія (New York State Athletic Commission) - державна організація.

Розподіл контролю призвів до ситуації, коли конкуруючі між собою організації іноді присуджували різним боксерам однакові титули.

У Європі організацією, що керувала професійним боксом, став Міжнародний Боксерський Союз (International Boxing Union), що у 1948 році трансформувався в Європейський Боксерський Союз (European Boxing Union).

Було зроблено кілька спроб створити одну організацію, що контролювала б професійний бокс у всьому світі, але вони закінчилися провалом.

У 1963 році була створена Всесвітня Боксерська Рада (WBC). На початку 1960-х років Національна Асоціація Боксу (NBA) змінила назву і стала називатися Всесвітня Боксерська Асоціація (WBA). У 1983 році була сформована Міжнародна Боксерська Федерація (IBF), а в 1988 році почала свою роботу Всесвітня Боксерська Організація (WBO).

У 1991 році з'явилася ще одна структура - Міжнародна Боксерська Організація (IBO), яка використовує незалежний комп'ютерний рейтинг.

Протягом дев'ятнадцятого і початку двадцятого сторіччя поступово формувалася класифікація вагових категорій. Поштовхом до цього стало те, що боксер важкої ваги завжди мав перевагу над суперником легшої ваги. Класифікація вагових категорій була розроблена в США й Англії.

Були виділені вісім вагових категорій, що визнані в усьому світі:

- flyweight (третя найлегша вага) - не більше, ніж 112 фунтів (50.8 кг);

- bantamweight (друга легка вага) - 118 фунтів (53,5 кг);

- featherweight (друга напівлегка вага) - 126 фунтів (57,2 кг);

- lightweight (друга легка вага) - 135 фунтів (61,2 кг);

- welterweight (друга напівсередня вага) - 147 фунтів (66,7 кг);

- middleweight (середня вага) - 160 фунтів (72,6 кг);

- light-heavyweight (важка вага) - 175 фунтів (79,4 кг);

- heavyweight (суперважка вага) - більш, ніж 175 фунтів (79,4 кг).

В усіх світових і національних поєдинках вищезгадані вагові категорії повинні суворо дотримуватися. Якщо вага боксера перевищує вагу, передбачену ваговою категорією, в якій він виступає, йому надається час привести свою вагу у відповідність з прийнятими нормами. Якщо йому це не вдається - поєдинок не проводиться. Якщо після одержання чемпіонського титулу з'ясовується, що вага боксера була більша, ніж визначена ваговою категорією, він позбавляється титулу і обкладається штрафним санкціям.

Дві додаткові вагові категорії, "junior-lightweight" - 130 фунтів (59 кг) і "junior-welterweight" - 140 фунтів (63,5 кг) були зареєстровані в Сполучених Штатах у 20-х роках (термін "junior" в боксі не має ніякого відношення до віку). Ці вагові категорії були прийняті для боксерів, що не могли взяти участь у восьми вищевказаних вагових категоріях.

На сьогодні існує 17 вагових категорій. Всесвітня Боксерська Рада (WBC) впровадила наступні класифікації ваги боксера:

- cruiserweight (перша важка вага)) - 195 фунтів (88,5 кг);

- super middleweight (перша півсередня вага)) - 165 фунтів (74,8 кг);

- super welterweight (перша середня вага) - 154 фунта (69,9 кг);

- super bantamweight (перша надлегка вага) - 122 фунта (55,3 кг);

- super flyweight (перша легка вага) - 116 фунтів (52,6 кг);

- light-flyweight (друга найлегша вага) - 110 фунтів (49,9 кг);

- strawweight (перша найлегша вага) - 105 фунтів (47,6 кг).

6. Ринг, правила, екіпірування

Оскільки в професійному й аматорському боксі відсутня єдина контролююча організація, то відсутні і єдині правила проведення боксерських поєдинків, використовуваного устаткування й інвентарю. Власні правила проведення боксерських поєдинків мають Сполучені Штати Америки, а також різні держави.

Боксерські поєдинки проводять в квадратному ринзі, сторона якого може змінюватися від 18 до 22 футів (від 5 м 49 см до 6 м 71 см). Ринг оточений трьома натягнутими канатами.

Правила, що регулюють проведення аматорських боксерських поєдинків, єдині в усьому світі. Аматорські боксерські поєдинки тривають чотири раунди, що перериваються трьома однохвилинними перервами. Тривалість одного раунду три хвилини. Боксери повинні мати спеціальний шолом, що захищає голову. Суддя в ринзі (рефері) контролює дотримання правил проведення поєдинку. Оцінку аматорських поєдинків проводять від трьох до п'яти суддів, які знаходяться біля рингу. Вони і вирішують, хто з боксерів виграв поєдинок. Правила проведення аматорських боксерських поєдинків суворо дотримуються. Аматорські правила істотно відрізняються від тих, якими керується професійний бокс.