Сторінка
3

Бокс

1867 року маркіз Джон Шолто Дуглас, який розробив правила "Queensberry", почав проводити перші аматорські змагання з боксу. У 1880 році була сформована Аматорська Асоціація Боксу (ABA), а з 1881 року почали проводитися перші регулярні чемпіонати серед аматорів.

1888 року в США був заснований Аматорський Спортивний Союз (AAU), і з цього часу щорічно проводилися національні першості за цією версією.

1926 року газета "Chicago Tribune" започаткувала аматорські змагання "Золоті Рукавички". Вони отримали статус національної першості і конкурували зі змаганнями, які проводив Аматорський Спортивний Союз (AAU).

1978 року в США ухвалили закон, що забороняв Аматорському Спортивному Союзу (AAU) контролювати більше одного олімпійського виду спорту. Це привело до формування Федерації Аматорського Боксу Сполучених Штатів Америки (USA/ABF), що контролює американський аматорський бокс і нині.

Аматорський бокс швидко розвивався в багатьох країнах світу. Це спричинило організацію міжнародних турнірів, які проводяться щорічно, кожні два роки або кожні чотири роки, як Олімпійські ігри. До міжнародних змагань аматорського боксу найвищого рівня належать Європейські Ігри (European Games), Ігри Співдружності націй (Commonwealth Games), Панамериканські Ігри (Pan-American Games), Всеафриканський Чемпіонат (All-African Championships) і Всесвітні Ігри Військовослужбовців (World Military Games). Всі аматорські змагання контролюються Міжнародною Асоціацією Аматорського Боксу (Association Internationale de Boxe Amateur - AIBA), заснованою в 1946 році з штаб-квартирою в Лондоні.

У колишньому Радянському Союзі та інших прокомуністичних країнах не було професійних боксерів. У 1950 році Радянський Союз приєднався до Міжнародної Асоціації Аматорського Боксу. Радянські боксери виступали на Олімпійських іграх 1952 року, показавши високий рівень підготовки, поряд зі Східною Німеччиною, Польщею, Угорщиною і Кубою.

На Кубі професійний бокс дотепер заборонений урядом Фіделя Кастро, внаслідок чого кубинські боксери стали домінуючою силою в міжнародному аматорському боксі. Кубинський важковаговик Теофіліо Стівенсон виграв олімпійські золоті медалі в 1972, 1976 і 1980 роках. Бокс в Африці став розвиватися в 50 - 60-х роках двадцятого сторіччя, коли більшість країн цього континенту отримала незалежність.

4. Менеджери та промоутери професійного боксу

Дуже важливими і часто найвпливовішими постатями в кар'єрі професійних боксерів є їхні менеджери. До завдань менеджера входить підтримка форми боксерів, укладання контрактів, спостереження за тренуваннями і підготовкою до змагань.

Перші менеджери з'явилися ще на початку двадцятого сторіччя. В часи кулачних боїв кращі бійці мали патронів, що захищали їхні фінансові інтереси. Але коли цей вид спорту почав втрачати популярність серед дрібнопомісного дворянства, боксерів наймали професіонали, що не тільки піклувалися про їхні гроші, але й вибирали гідних супротивників - і ця функція менеджерів стала їхнім основним завданням. Досвідчений менеджер поступово веде свого протеже до вершини, і як нагороду за гарну роботу одержує обумовлену частину прибутку, що незмінно супроводжує успіх боксера. Деякі успішні менеджери, котрі дбають не тільки про особистий добробут, здобувають майже таку ж популярність, як і їхні підопічні. Промоутери - це люди, які планують і організовують бої і які, можливо, є найбільше значними фігурами за сценою. Саме вони проводять матчі і часто ставлять на перемогу або поразку величезну купу грошей.

Людиною, що перетворила бокс на великий бізнес, був Джордж "Tex" Рікард - перший великий промоутер цього виду спорту. Після того як 1906 року в шахтарському містечку Нью Голфілд Рікард організував бій за титул чемпіона світу в легкій вазі між Джо Гансом і Оскаром "Battling" Нельсоном, він зрозумів, які гроші можна одержувати за організацію поєдинків боксерів-професіоналів. Рікард, граючи на почуттях публіки і вміло використовуючи рекламу для залучення глядачів на боксерські турніри, істотно підвищив прибуток, який отримували від продажу квитків. Також йому належить ідея радіотрансляцій боксерських поєдинків, що значно збільшило аудиторію любителів боксу. В кожний з п'яти поєдинків за титул чемпіона світу за участю Джека Демпсі, що Рікард організував з 1919 по 1926 рік, він вкладав більше одного мільйона доларів. В роки "Великої Депресії" після закінчення спортивної кар'єри Демпсі дивіденди, отримані Рікардом від організації боксерських поєдинків, вичерпалися. Тоді в 1935 році промоутер Майк Джакобс підписав контракт з Джо Луї, починаючи нову еру розквіту боксу. Прибуток за всю спортивну кар'єру Луї перевищив $ 5 000 000.

Англійський промоутер Джек Соломонс після Другої світової війни відродив британський бокс, умовивши багатьох кращих американських боксерів перетнути Атлантику, в той час як вони, скоріше за все, зволили б залишитися вдома. Багато чудових англійських промоутерів наслідували Соломонса, зокрема Гаррі Лівен, Міккі Дафф, Майк Берретт і Беррі Ірн.

Останнім часом промоутерів часто підозрюють в участі у сумнівних справах і угодах. Скандально відомі американські промоутери Дон Кінг і Боб Арум потрапили під ретельну перевірку ФБР.

Кінг - одна з найбільш суперечливих фігур у сучасному боксі. В його кар'єрі було достатньо труднощів. Він зробив дуже багато для популяризації боксу і для своїх боксерів таких, як Тайсон і Чавез. Його методи і стиль іноді навіть з'являлись у заголовках газетних статей. Багато критиків задавалися питанням, чи зосереджені інтереси Кінга власне на спорті.

Загадковий замах на англійського промоутера Френка Уоррена в 1990 році викликав побоювання, що професійний бокс далеко не такий кришталево чистий, яким видавався.