Сторінка
1

Фінансовий стан підприємства та його оцінка

Економічний зміст оцінки фінансового стану полягає у наданні об'єктивної оцінки результатам господарської діяльності підприємства за певний період і на певну дату та пошуку резервів збільшення прибутку, підвищенні рентабельності і платоспроможності. Фінансовий стан показує результати діяльності та можливість підприємства забезпечити фінансовими ресурсами власну діяльність.

Фінансовий стан може бути оцінений як стійкий, нестійкий та кризовий. Головну мету фінансового аналізу та оцінки фінансового стану становить своєчасне з'ясування і виправлення недоліків у фінансовій діяльності та виявлення резервів покращення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Стійким вважається фінансовий стан підприємства, якщо обсяг його запасів і витрат забезпечується власними оборотними коштами та довгостроковими позиковими джерелами. Нестійкий фінансовий стан виявляється у випадках, колії обсяг запасів і витрат підприємства забезпечується за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових та короткострокових позикових джерел. Кризовий фінансовий стан виявляється тоді, коли запаси і витрати підприємства не забезпечуються всіма доступними джерелами їх формування і воно перебуває на межі банкрутства.

У процесі оцінки фінансового стану підприємства відшліфовуються такі завдання:

а) надання об'єктивної оцінки виконанню плану з надходження фінансових ресурсів та їх використання з метою покращення фінансового стану підприємства;

б) складання прогнозу можливих фінансових результатів, виходячи із обсягу залучених фінансових ресурсів;

в) розробка конкретних заходів, спрямованих на підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами, з метою забезпечення виконання стратегічних і тактичних завдань діяльності підприємства.

Результати оцінки фінансового стану мають надати об'єктивну інформацію про наявність прибутку, здатного задовольниш потреби господарської діяльності та спроможність підприємства виконати взяті на себе зобов'язання.

Оцінка фінансового стану здійснюється шляхом обчислення системи економічних показників, які характеризують фінансове становище суб'єкта господарювання. Основними з них є динаміка прибутку і рентабельності, платоспроможність і ліквідність, кредитоспроможність, фінансова стійкість тощо.

Важливою складовою оцінки фінансового стану підприємства є горизонтальний та вертикальний аналіз динаміки прибутку і рентабельності. За допомогою горизонтального аналізу виявляється динаміка прибутку і рентабельності за певний період, а застосування вертикального аналізу дозволяє виявити вплив окремих структурних факторів на зміни прибутку й рентабельності. Досить важливим є використання факторного аналізу, за допомогою якого виявляється вплив окремих факторів на обсяг прибутку: обсяг реалізації продукції, зміна структури і асортименту продукції, зміни витрат на виробництво і реалізацію продукції, зміна рівня відпускних (роздрібних) цін тощо. Факторний аналіз виступає важливим засобом для виявлення резервів зростання прибутку - підприємства.

Платоспроможність - це здатність держави, юридичних або фізичних осіб вчасно і повністю сплачувати за своїми зобов'язаннями, які випливають із торговельних, кредитних та інших операцій грошового характеру. Платоспроможність як показник фінансової стратегії реалізується за допомогою ліквідності - показника фінансової тактики.

Ліквідність являє собою спроможність підприємства своєчасно виконувати свої фінансові зобов'язання перед кредиторами. Ліквідність активів - це спроможність окремих видів активів швидко конвертуватися у грошову форму без втрат своєї балансової вартості з метою оплати боргових зобов'язань. Ліквідність визначається співвідношенням розмірів заборгованості до ліквідних засобів, які є у розпорядженні підприємства. Найбільш ліквідними є наявні залишки грошових коштів у касі, на поточних рахунках у банках та поточна дебіторська заборгованість. До високоліквідних активів належать також цінні папери, які враховуються у складі поточних фінансових інвестицій (II розділ активу балансу). Менш ліквідними активами вважаються товари, готова продукція, запаси, незавершене виробництво.

Враховуючи характер ліквідності наявних активів підприємства розрізняють такі три рівні забезпечення платоспроможності:

а) грошову;

б) розрахункову;

в) ліквідну.

Коефіцієнт грошової або абсолютної ліквідності визначається відношенням суми залишків грошових коштів і їх еквівалентів та поточних фінансових інвестицій (рядки 230 + 240 + 220 балансу ф, 1) до суми залишків боргових зобов'язань за непогашеними кредитами та поточної кредиторської заборгованості (р. 620 балансу ф. І).

Коефіцієнт розрахункової платоспроможності (коефіцієнт покриття) визначається відношенням суми залишків за статтями грошових коштів та їх еквівалентів, дебіторської заборгованості, товарів і готової продукції (р. 260 балансу ф. 1) до суми залишків за непогашеними короткостроковими кредитами та поточної кредиторської заборгованості (р.620 балансу ф. 1).

Значення коефіцієнта розрахункової платоспроможності порівнюється між собою на початок і кінець періоду. Водночас значення цього коефіцієнта завжди вище за коефіцієнт грошової платоспроможності.

Коефіцієнт ліквідної платоспроможності визначається відношенням загальної суми оборотних (поточних) активів і витрат майбутніх періодів (р.260+р. 270 балансу ф.1 ) до загальної суми зобов'язань і доходів майбутніх періодів (р.480-Н>20+630 балансу ф. 1).

За наведеними показниками визначається достатність у суб'єкта господарювання всіх оборотних засобів для повної ліквідації своїх боргових зобов'язань. Однак у практичній діяльності найчастіше користуються показником середнього коефіцієнта ліквідності без урахування різних рівнів платоспроможності. Він визначається відношенням оборотних (поточних) активів (р.260 балансу ф. 1) до суми поточних зобов'язань(р. 620 балансу ф.1). Цей показник не завжди відображає дійсний стан ліквідності. Останнє зумовлено тим, що запаси і продукція на стадії незавершеного виробництва не досить швидко можуть перетворитися на грошові кошти. Тому більш реальним вважається коефіцієнт критичної (швидкої) ліквідності. Він визначається відношенням величини оборотних (поточних) активів за мінусом запасів і незавершеного виробництва (р.260-р.100— р.110 — р.120 -р.130 -р.140 балансу, ф. І) до величини поточних зобов'язань (р. 620 балансу ф.1).