Сторінка
1

Щодо проблем взаємодії державних контролюючих органів під час здійснення фінансового контролю зовнішньоекономічної діяльності

На сьогоднішній день система державного фінансового контролю в Україні, безперечно, має досить потужну структуру, хоча, на наш погляд, не зовсім повно та ефективно охоплює сучасні реалії економічного, політичного та соціального становища в країні як з правової, так і з організаційної точки зору. З року в рік статистика свідчить, що зовнішньоекономічна діяльність (далі ЗЕД) залишається однією із сфер, яка характеризується великою кількістю фінансових порушень, що у свою чергу завдають величезних збитків національній економіці.

Визначальне місце серед елементів державного фінансового контролю ЗЕД посідають суб'єкти контролю, які є найактивнішими складовими системи фінансового контролю. При цьому вибір підконтрольних об'єктів, місця, часу і технології контролю, прийняття рішень за результатами контролю тощо здійснюють переважно державні органи, функціями яких є спе­ціалізований фінансовий контроль.

В залежності від часу проведення державного фінансового контролю розрізняють попередній, поточний та наступний контроль. Попередній контроль має превентивний характер, оскільки здійснюється на стадії розгляду та прийняття відповідних законодавчих та нормативних актів, в яких закріплено процес провадження фінансового контролю державними контролюючими органами.

Так, попередній фінансовий контроль здійснюють Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України (затверджує нормативні акти, на основі яких здійснюється переміщення валютних цінностей через митний кордон України), Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (визначає вимоги щодо емісії та обігу цінних паперів іноземних емітентів, надає дозволи на обіг цінних паперів українських емітентів за межами України, встановлює вимоги до допуску цінних паперів іноземних емітентів та обігу їх на території України).

Поточний фінансовий контроль здійснюється безпосередньо митними органами і полягає у перевірці дотримання суб’єктами господарювання правил перетину митного кордону. Основними завданнями Державної митної служби при цьому є: створення митної інфраструктури, яка забезпечує реалізацію завдань, поставлених перед митними органами; забезпечення економічної основи суверенітету і державної безпеки країни; поповнення бюджету шляхом стягнення податків, платежів та зборів при перетині митного кордону; участь у митно-банківському валютному регулюванні та контролю [1].

Наступний фінансовий контроль здійснює Державна податкова адміністрація шляхом контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Державний фінансовий контроль ЗЕД за напрямами здійснення можна класифікувати на валютний та податковий контроль.

Валютний контроль – це контроль за переміщенням юридичними та фізичними особами валютних цінностей (валюти України, іноземної валюти, платіжних документів та інших цінних паперів, виражених у вітчизняній чи іноземній валюті, банківських металів) через митний кордон України. Контрольні функції за операціями, пов'язаними з обігом валюти, покладені на Національний банк та Державну митну службу України.

Податковий контроль – це контроль за сплатою податків та зборів юридичними та фізичними особами, які переміщують через митний кордон України товари та інші цінності, які підлягають митному оподаткуванню. Саме цей контроль є надзвичайно важливим, оскільки найбільшу питому вагу серед порушень законодавства у сфері ЗЕД займають порушення щодо нарахування та справляння податків та зборів під час здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Державний фінансовий контроль за нарахуванням і внесенням податків до бюджету здійснюють органи державної податкової служби, а за справлянням і перерахуванням податків до бюджету під час ввезення та вивезення товарів з митної території України – митні органи в порядку, узгодженому з центральним органом державної податкової служби України. Слід зазначити, що на цьому етапі здійснення фінансового контролю між цими контролюючими органами виникає багато непорозумінь, що викликані неврегульованостями на законодавчому та організаційному рівні.

Проблемні питання виникають вже на стадії планування перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів ЗЕД контролюючими органами. Не зважаючи на те, що розроблено Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) та Порядок взаємодії митних і податкових органів при здійсненні державного контролю за експортом окремих видів товарів суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, чіткого механізму співпраці в цих документах не викладено [2,3]. У них зазначається, що порядок взаємодії податкових і митних органів при організації та проведенні планових виїзних перевірок, зокрема щодо застосування процедури визначення суб’єкта господарювання, діяльність якого підлягає перевірці, встановлюється Державною податковою адміністрацією разом з Державною митною службою. Тут виникає питання, кому ж все ж таки надано пріорітетне право визначення об'єкту контролю.

Зауважимо, що планування таких перевірок здійснюється під час складання та узгодження планів-графіків проведення спільних перевірок на кожний квартал року. Але, на жаль, під час виникнення необхідості проведення позапланової перевірки, коли діяти треба негайно та оперативно, контролюючі органи не завжди узгоджують такі дії між собою та проводять такі перевірки одноосібно.

Отже, не дивлячись на велику кількість контролюючих органів, що здійснюють державний фінансовий контроль у сфері ЗЕД, розпорошення інтересів контролерів та нескоординованість їх дій суттєво знижує ефективність державного контролюз за такими операціями. Тому розмежування функцій та координація дій під час проведення перевірок суб'єктів ЗЕД між контролюючими органами повинно бути першочерговим завданням під час врегулювання організації таких перевірок на законодавчому рівні.

Література

1. Митний кодекс України № 92-IV від 11.07.2002 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, № 38-39, ст.288.