Сторінка
1

Методи фінансового аналізу

Науковий апарат фінансового аналізу — це сукупність загальнонаукових засобів дослідження фінансової діяльності суб'єктів господарювання. До принципів фінансового аналізу, що регулюють процедурний аспект його методології і методики, належать системність, комплексність, регулярність, послідовність, об'єктивність та ін.

Методи економічних досліджень

У фінансовому аналізі застосовують різні методи економічних досліджень. Класифікацію методів економічного аналізу наведено на рис. 4.

Методи економічного аналізу поділяються на формалізовані та неформалізовані. До формалізованих методів належать такі:

1. Класичні методи аналізу господарської діяльності та фінансового аналізу — ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, відсоткових чисел, диференціальний, логарифмічний, інтегральний, простих та складних відсотків, дисконтування.

2. Традиційні методи економічної статистики — середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки показників у динаміці.

3. Методи математичної статистики вивчення зв'язків — аналізи кореляційний, регресивний, дискримінантний, дисперсійний, факторний, коваріаційний та ін.

4. Економетричні методи — матричні, теорії міжгалузевого балансу.

5. Методи економічної кібернетики і оптимального програмування — системного аналізу, лінійного, нелінійного, динамічного програмування та ін.

6. Методи дослідження операцій і теорій прийняття рішень — теорії графів, ігор, масового обслуговування, сітьового планування і управління.

Методи та прийоми фінансового аналізу

За ознакою предмета методи та прийоми фінансового аналізу традиційно поділяють на такі: аналізи вертикальний, горизонтальний та відносних показників (коефіцієнтів).

Вертикальний аналіз полягає у визначенні у відсотках структури досліджуваного об'єкта, наприклад структури активів, пасивів, прибутку від звичайної діяльності, операційних витрат тощо.

За допомогою вертикального аналізу порівнюють відносні показники за підприємствами, що істотно різняться за абсолютними

показниками обсягів виробництва і залучених фінансових ресурсів. Вертикальний аналіз зменшує вплив на вартісні показники інфляційного фактора.

Горизонтальний аналіз має на меті дослідити зміни показників у часі з розрахунками абсолютних і відносних відхилень (темпів).

Горизонтальний та вертикальний аналізи доповнюють один одного. На практиці складають аналітичні таблиці, де одночасно використовують прийоми вертикального та горизонтального аналізів.

Аналіз відносних показників. Відомо понад 200 відносних аналітичних показників, які можна розраховувати на основі фінансової звітності. Фінансовий аналітик не повинен намагатися розрахувати все, що можливо. Досвід свідчить, що кілька правильно вибраних коефіцієнтів містять потрібну інформацію. Користь кожного конкретного коефіцієнта суворо визначена метою аналізу. Тому до здійснення аналізу необхідно з'ясувати, з погляду якого користувача він виконується, його мету та регламентовані або рекомендовані кількісні значення показників.

Класифікацію фінансових показників діяльності підприємства за ознаками різних сфер діяльності з погляду різних користувачів інформації наведено в табл. 3. Ця класифікація відбиває досвід фінансового аналізу у країнах Заходу.

Необхідність і доцільність застосування аналітичних коефіцієнтів зумовлюються:

• стандартністю подання вихідних даних (форми фінансової звітності);

• прагненням мінімізувати вплив інфляційного чинника;

• можливістю порівняння показників у часі та просторі, тобто між підприємствами однієї галузі, а за деякими показниками і за різними галузями (наприклад, за групою показників, що свідчать про становище підприємства на ринку цінних паперів);

• формалізацією розрахунків і можливістю застосування комп'ютерних програм;

• можливістю визначення узагальнюючого показника фінансового стану і за цим критерієм — рейтингу підприємств.

Показники згруповані за змістовою ознакою, а саме: оцінювання майнового стану підприємства; оцінювання ділової активності (ресурсовіддачі, оборотності капіталу); показники рентабельності; показники фінансової стійкості; показники платоспроможності (ліквідності); оцінювання позиції підприємства на ринку цінних паперів. Наведений у дод. 2 перелік показників базується на чинних в Україні нормативних документах, Системі показників оцінки фінансово-господарської діяльності, а також на переліку показників інших джерел. Формули для розрахунку показників узгоджені з формами нових стандартів фінансової звітності, що запроваджені в Україні з 2000 р.

Список використаної літератури

1. Артеменко В. Г., Беллендир М. В. Финансовый анализ. — М.: ДИС, 1998. —120 с.

2. Баканов М. П., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа. — М.: Финансы и статистика, 1996.

3. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента: Учеб. пособие. — М.: Финансы и статистика, 1997. — 480 с.

4. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента: В 2-х т. — К.: Ника-Центр, 1999. — 512 с.

5. Брігхем Є. Ф. Основи фінансового менеджменту: Підруч.: Пер. з англ. — К.: Молодь, 1997. — 1000 с.

6. Ван Хори Дж. К Основы управления финансами: Учебник: Пер. с англ. — М.: Финансы и статистика, 1996. — 800 с.

7. Вітлинський В. В., Пернарівський О. В., Баранова А. В. Оцінка кредитоспроможності позичальника та ризику банку // Фінанси України. — 1999.—№12.

8. Глазунов В. Н. Анализ финансового состояния предприятий // Финансы. — 1999. — № 2.

9. Голов С, Пархоменко В. Новый план счетов: построение и применение // Бухгалтер, учет и аудит. — 2000. — № 1.

10. Жежера М. Порівняльна характеристика методики проведення аналізу фінансового стану підприємств в Україні та за кордоном // Економіка, фінанси, право. — 1999. — № 5.

11. Ковалев В. В. Финансовый анализ. — М.: Финансы и статистика, 1998.—512 с.

12. Колесников В. П., Кроливецкая Л. П. Банковское дело. — М.: Финансы и статистика, 1995. —476 с.

13. Конрад Карлберг. Бизнес-анализ с помощью Excel.—К.: Диалектика, 1997.

14. Кретина М. Н. Финансовое состояние предприятий: Методы оценки. — М.: ДИС, 1998. — 224 с.