Сторінка
1

Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки

Сьогодні Україна стоїть перед необхідністю глибокого коригування економіки, мета якого - не просто економічне зростання, а набуття ним інноваційної природи як основи стійкого економічного прогресу.

Одна з основних проблем, що гальмує розвиток економіки України на інноваційній основі, - дефіцит фінансових ресурсів. У сучасних умовах забезпечити фінансування інноваційних змін неможливо лише через бюджетну систему та банківський сектор. Необхідні активні дії, спрямовані на розвиток небанківських фінансових посередників, зокрема інституційних інвесторів - страхових компаній, пенсійних фондів, інвестиційних компаній, здатних мобілізувати значний незадіяний внутрішній інвестиційний потенціал.

Донедавна наукові дослідження інноваційного спрямування були націлені на з'ясування і наукове обґрунтування доцільності і важливості вибору для України інноваційної моделі розвитку економіки як єдиного можливого шляху динамічного соціально-економічного розвитку країни. На сучасному етапі, після усвідомлення необхідності такого вибору і офіційного проголошення України країною з інноваційною стратегією розвитку, акценти досліджень дещо змінились і на порядку денному знаходяться питання, пов'язані з розробкою і запровадженням механізмів регулювання інноваційної діяльності і розвитку інноваційних процесів.

За даними обстежень, що проводяться Держкомстатом України протягом декількох років, очевидним є факт, що однією з найгостріших проблем діяльності більшої частини суб'єктів підприємництва є проблема пошуку й отримання фінансових ресурсів, необхідних для авансування інноваційного процесу. Тому особливе значення для активізації інноваційної діяльності має проблема державного сприяння фінансовому забезпеченні підприємств інноваційної сфери. В цьому напрямі можна виділити такі види фінансово-кредитної підтримки інноваційного підприємництва:

- пряме державне фінансування;

- пряме державне кредитування;

- недержавне кредитування;

- державне гарантування кредитів;

- недержавне гарантування кредитів.

Державний підхід до формування і впровадження механізмів державної підтримки інноваційної діяльності закріплений у Законі України „Про інноваційну діяльність", прийнятому 4 липня 2002 року. Згідно із цим законом державну підтримку мають суб'єкти господарювання всіх форм власності, що реалізують в Україні інноваційні проекти, і підприємства, які мають статус інноваційних [4].

В Україні через відсутність у держави можливостей пряма фінансова допомога дуже незначна. На сьогодні основним засобом фінансової підтримки підприємництва є банківський кредит.

Проте банківські установи не висловлюють великого бажання мати справи з таким „клієнтом", як інноваційний бізнес. Причиною цього є те, що фінансування інноваційних підприємств ускладнюється трьома обставинами: великим ризиком, оскільки інновації спочатку не мають технічної та комерційної апробації, великим обсягом необхідних інвестицій та значним часовим лагом до початку принесення прибутку.

Тому в ситуації, яка склалася, державні позики мають стати реальним джерелом формування фінансових ресурсів інноваційних підприємств. Поки що на державному рівні фінансовою підтримкою інноваційної діяльності займаються лише кілька структур, таких як Державна інноваційна компанія, Державний фонд фундаментальних досліджень, Український фонд підтримки підприємництва. На жаль, як довела практика, ці структури та обсяги їхнього кредитування не можуть задовольнити наявного великого попиту з боку суб'єктів інноваційного підприємництва щодо отримання фінансово-кредитної допомоги.

Отже, з огляду на обмежені фінансові можливості держави, фінансово-кредитна політика має будуватися на принципах широкого залучення різних недержавних джерел фінансування. Недержавні організації, місія яких полягає у формуванні сприятливих умов для розвитку підприємництва, створюються за рахунок нагромадження капіталів підприємців, підприємницьких структур комерційного характеру, комерційних банків тощо. Завдання держави - стимулювати цей процес і створювати для нього відповідні умови.

Проте основною перешкодою розвитку небанківських фінансових по­середників і, що має особливе значення, ефективної реалізації ними функції фінансування національної економіки, є нерозвиненість фондового ринку, дефіцит інвестиційно привабливих фінансових інструментів на ньому. Фондовий ринок образно називають системою кровоносного обігу економіки країни. Саме він сприяє ринковому перерозподілу капіталів та спрямуванню їх у сфери найефективнішого використання.

Одним із важливих напрямів підтримки розвитку інноваційної діяльності може стати запровадження державою механізму стимулювання комерційних банків до надання позик (пільгових позик) інноваційним підприємствам. Йдеться насамперед про механізм довгострокового кредитування через інструменти рефінансування комерційних банків.

Крім банківських установ необхідно також стимулювати розвиток фінансового небанківського сектора в Україні, який формується на основі розвитку фондів підтримки підприємництва разом з інноваційними й інвестиційними фондами, страховими і лізинговими компаніями, фінансово-кредитними установами, гарантійними фондами тощо. Так, досить цікавим в процесі формування фінансово-кредитних відносин буде створення в Україні інститутів спільного інвестування, які передбачають венчурне фінансування.

Важливою складовою стратегії підтримки інноваційного розвитку в частині формування фінансових ресурсів є також створення умов для найширшого залучення найрізноманітніших джерел всіх суб'єктів інноваційного процесу. З цією метою важливо підтримувати недержавний, приватний, іноземний потенціал фінансування, а також фінансові ресурси фізичних осіб.

В Україні головним джерелом фінансування реалізації інноваційної політики повинен стати державний кредит, призначення якого виявляється в першу чергу в тому, що він є засобом мобілізації в руках держави додаткових фінансових ресурсів. У випадку дефіцитності державного бюджету додатково отримані фінансові ресурси спрямовуються в основному на фінансування соціальних витрат. При позитивному бюджетному сальдо отримані за допомогою державного кредиту фінансові ресурси повинні прямо використовуватися для фінансування програм інноваційного розвитку України. Це означає, що державний кредит, будучи засобом збільшення фінансових можливостей держави, може виступати важливим фактором прискорення соціально-економічного розвитку країни, зокрема зростання її інноваційного потенціалу [3].