Сторінка
2

Пісня як світогляд нації

У пісні “Київська Русь” (сл.Ф.Тишка, муз.В.Волощука), присвяченій нашому славному і трагічному минулому, оспівується любов нових поколінь до своєї землі: “Сивочола, моя Батьківщино, я до тебе всім серцем горнусь, краю рідний, моя Україно, що колись була Київська Русь”. Минуле нашого народу, його духовність, вірність своїм ідеалам, віра в Бога лунає і в пісні “Софія” тих же авторів:

Ми з тобою, Софіє,

Ми на тій же землі

І одна у нас віра,

Один Бог на чолі.

Зберігаючи надбання давнини, нові покоління пишаються своїми попередниками, які залишили нам у спадок свої творіння. Так, у пісні “Золоті ворота” (сл.Ф.Тишка, муз.М.Гаденка) від імені сучасних киян лунає:

Золоті ворота Київ відкриває

Для людей хороших, дорогих гостей,

Добрих і надійних друзів зустрічає

Піснею, що ллється щиро із грудей.

Значну роль у формуванні світогляду суспільства, народу, нації, відіграють почуття відповідальності за свої дії. У так званих величальних піснях, гімнах, одах висловлюється найвища оцінка державі, особистості, людській красі. М.Рильський стверджує: “Віддавна смілості й одвазі шумить по всесвіту хвала”. Прославляючи великого І. Франка, Д.Павличко пише: “І сорок років йшов Франко – сіяч . і спів його звучав не раз як плач, і плач його звучав, як гімн народу”.

Велике значення у формуванні світогляду нашого народу мав Державний Гімн України – “Ще не вмерла України” (сл. П.Чубинського, муз. М.Вербицького).

Почуття гідності і відповідальності за долю нашої Батьківщини почуття гордості і безмежної відданності своїй Україні лунає у приспіві безсмертної пісні:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу

і покажем, що ми браття козацького роду.

Коли бачиш, як наші спортсмени під час виконання гімну України “Ще не вмерла України” тримають праву руку на серці, власні серця переповнюються почуттям гордості за співвітчизників. Ми віримо, що наші спортсмени віддадуть всі сили заради престижу Держави. Шкода, що урядовці не наслідують приклад спортсменів.

Щоб уславити свої колективи, їх керівники сприяють створенню величальних пісень. Так, у Національному медичному університеті імені О.О. Богомолця, за ініціативою і підтримкою ректора, члена-кореспондента АМН України, заслуженого лікаря України, доктора медичних наук, професора Віталія Федоровича Москаленка, народився “Гімн Національного медичного університету імені О.О.Богомольця”. Творцями його є відомий композитор Г.Татарченко та поет, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України, доктор медичних наук, професор, лікар-оториноларинголог вищої категорії, – Федір Тишко. Вперше Гімн пролунав 1 червня 2004 р. під фонограму записаної Заслуженим академічним симфонічним оркестром під керівництвом заслуженого діяча мистецтва України В’ячеслава Блінова та хору імені Платона Майбороди під орудою головного диригента хору Національної радіокомпанії “Україна”, народного артиста України Віктора Скоромного.

Гімн створений у кращих традиціях світових зразків жанру. Мажорний, оптимістичний, надихаючий, цей твір є не просто урочистою піснею, а одою медицині, медичній освіті, одному з найкращих навчальних закладів України.

У тексті гімну закладена глибока віра у світле майбуття вітчизняної медицини, любов студентів до AІma mater, викладачів до професії (“ девізом нашим є і буде людське здоров”я і життя”), могутній виховний потенціал у прагненні майбутніх лікарів наслідувати своїх учителів, бути гідними їх звершень (“… ми честь і славу вчителів клянемось високо тримати”). І – священна ідея всіх народів і держав – ідея патріотизму, гордості за свою Батьківщину, безмежної шани до медиків, медичної школи, якою є для них університет і особиста відповідальність перед ним (“… світоч наш національний, шана народна, гордість держави, слава і честь”), що так прекрасно оспівано в приспіві гімну. Підкреслено, що найважливішими цінностями лікаря і вченого є сумління, честь, гідність.

Текст гімну написаний простою, але вишуканою літературною мовою, підібрані слова, що легко запам”ятовуються.

Світогляд нинішнього покоління українського народу віддзеркалюється в пісні “Україно-мати” на слова В.Крищенка і музику Г.Татарченка:

Україно-мати ми твої сини,

Україно, нене, в радості й журбі

На синівську вірність клянемось тобі.

І лунає пісня звіку-зроду

І не просто так собі звучить –

То є голос нашого народу,

А йому без голосу не жить (Ф.Тишко).