Сторінка
2

Про мовну ідентифікацію у суспільному середовищі України

Проблеми національної ідентифікації у зазначеному контексті – це проблеми орудування словами, в яких відбивається подібний досвід людей як історичний, так і індивідуальний. Нацією постає сукупність людей, для яких мовні значення стають спільними, зрозумілими, такими, які зумовлюють подібне ставлення до дійсності та збереження цієї дійсності. Водночас, мова стає засобом суспільного захисту власних інтересів та цінностей, які випрацювало суспільство, стає виразником традиції. На цьому етапі формується національна ідентичність, яка стає проявом цілісності суспільних прагнень, унаочнених в організації влади, яка забезпечує збереження традиції суспільства, форм внутрішнього ладу, індивідуальних свобод.

Варто наголосити на тому, що поява теорій ідентичності належить до часу, коли активно формувалися нові економічні умови існування тих чи інших суспільств. Це так звана епоха буржуазних перетворень. І жоден з філософів цих перетворень не оминув у своїх працях проблему власності: Ф.Бекон, Т.Гоббс, Д.Локк, Д.Юм, Вольтер, А.Сміт. Певне економічне становище – це певний тип мислення, певний тип ставлення до власності, якою постає Ідентичність людини стосовно себе самої: моя власність – це моя ідентичність. Зберегти власність – означає зберегти (не втратити) ідентичність.

Для захисту власної ідентичності створюється мова, яка відрізняється від інших мов. Вона стає перепоною порушення основ ідентичності. Руйнація цього захисту поступово веде до втрати певного типу мислення, певного типу дійсності, суспільних стосунків, людини.

Висловлюючись наближено до економічних потреб нашої дійсності, зазначимо, що збереження власності – це, як не дивно, є збереженням і розвитком мови, в якій відбився досвід набуття цієї власності (хоча, на жаль, шляхи набуття економічної власності не завжди є морально виваженими. Але чи хтось наведе приклади з історії, де економічний розквіт відбувався кристально чисто, без зміни суспільного мислення та психології?).

Чи має мовне середовище, відтак, бути міцно замкненим, непроникним? В жодному разі. Навпаки. Але, за умови сприйняття і введення іншого досвіду у структури власного досвіду як нового власного досвіду. Небезпеку становить підміна форм прояву досвіду, неспроможність розрізнити власний досвід і чужий – застосування слів без відповідних їм ідей (думок).

Особливої гостроти ця проблема набуває на етапі формування власних засобів самоусвідомлення – часу молодості. Проблема звучить наступним чином: чий досвід стане змістом мислення молодої людини, і, відтак, визначатиме її ідентичність. Чужий досвід, сприйнятий зі "слів без ідей (думок)" буде завжди породжувати конфліктне порушення ідентичності особи, спонукатиме до агресивних проявів, які виникатимуть з невідповідності між власним досвідом та сприйнятими словами-звуками з іншого суспільного середовища.

Суспільні зусилля варто спрямовувати не на максимальне залучення чужого досвіду, а на створення умов для органічного сприйняття чужого досвіду, які б не вели до порушення власної ідентичності. Тому, мовні аспекти національної (не ототожнювати з етнічною) ідентифікації в Україні відіграють зараз провідну роль. Такого ж значення стосовно молоді набуває і роль освітніх закладів, де, водночас зі становленням інтелектуального потенціалу, відбувається і становлення особи, цілісної ідентичності.

Проблема національної ідентифікації стосовно різних типів освітніх закладів є темою перспективних досліджень.