Сторінка
4

Матеріальна відповідальність за трудовим правом

2. Повна матеріальна відповідальність настає за шкоду, за­подіяну працівниками підприємству у випадках, коли майно або інші цінності були одержані працівником під звіт за разо­вою довіреністю або за іншими разовими документами. Термін «під звіт» означає, що працівники повинні повністю звітувати перед власником або уповноваженим ним органом за одержані цінності, тобто подати документи про відправлення вантажу, здання одержаних цінностей на склад, використання їх на виробництві за розпорядженням певних службових осіб тощо. Працівник, який одержав матеріальні цінності і не звіту­вав про них, у разі їх відсутності несе повну матеріальну відпові­дальність незалежно від виду майна і мети його використання.

До разових документів у першу чергу відносяться доручен­ня. Залежно від змісту повноважень, що містять доручення, вони можуть бути трьох видів: разові, спеціальні та загальні. Всі вони мають офіційний характер, оскільки походять від службових осіб, які уповноважені їх видавати від імені підприємства.

Разові доручення видаються представнику на проведення однієї, разової дії. Для вчинення певних однакових дій у межах певного відрізку часу видаються спеціальні доручення. Загаль­не доручення видається на право проведення різних дій по уп­равлінню майном.

Повна матеріальна відповідальність настає для всіх кате­горій працівників, які не звітували про цінності, одержані за разовими дорученнями та іншими разовими документами. Спец­іальні та загальні доручення повинні видаватись тільки праців­никам, з якими укладено договір про повну матеріальну відпо­відальність або які несуть таку відповідальність відповідно до законодавства.

Працівник, якому видали під звіт матеріальні цінності, не повинен відноситись до категорії тих, з ким можуть укладатись договори про повну матеріальну відповідальність. Цінності йому доручаються тимчасово, іноді на досить короткий термін, на­приклад одержати їх від постачальника і доставити на підпри­ємство. Але оскільки за передані йому матеріальні цінності на нього може бути покладена повна матеріальна відповідальність, власник або уповноважений ним орган може видати разове доручення працівнику лише за його згодою. Відмова працівни­ка від одержання під звіт цінностей за разовим дорученням не є дисциплінарним проступком.

Разове доручення повинне видаватись лише працівникам, що перебувають з даним підприємством у трудових правовідно­синах. За відсутності трудового зв'язку з особою, якій видали доручення, може настати майнова відповідальність на підставі цивільного законодавства.

Крім разового доручення, документами, за якими праців­ник одержує під звіт матеріальні цінності, можуть бути відомість фактура, накладна тощо. Про одержання матеріальних цінностей працівник ставить свій підпис і тим самим бере на себе зобов'язання забезпечити їх повну збереженість і передати влас­нику або уповноваженому ним органу. При цьому повна мате­ріальна відповідальність настає за умови, що працівник мав реальну можливість зберегти цінності, які він одержав під звіт.

Тому особи, які одержують матеріальні цінності під звіт повинні бути ознайомлені з правилами прийняття матеріалі них цінностей, порядком складення акта в разі нестачі, поряд­ком відправлення вантажу тощо.

3. Матеріальна відповідальність у повному розмірі настає також у випадку, коли шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (п. З ст. 134 КЗпП).

Таку відповідальність несе будь-який працівник, незалеж­но від посади, яку він займає, або виконуваної ним роботи, який не є матеріально відповідальною особою, але своїми дія­ми, що мають ознаки кримінального злочину, завдав шкоди майну підприємства.

Факт вчинення діянь, що переслідуються у кримінальному порядку, повинен підтверджуватись у порядку кримінального провадження. Це має бути або обвинувальний вирок суду, ухва­ла суду в кримінальній справі про припинення провадження по справі в зв'язку з амністією чи передачею обвинуваченого на поруки трудовому колективу, передачі справи на розгляд товариського суду та в інших подібних випадках, або постано­ви слідчо-прокурорських органів.

Такою постановою працівник може бути навіть звільнений від кримінальної відповідальності в зв'язку зі спливом строку давності для притягнення до кримінальної відповідальності, коли вчинений працівником злочин вже не становить суспільної не­безпеки. Працівник може не нести кримінальної відповідаль­ності, якщо його звільнили від відбування покарання у зв'язку із захворюванням, достроково або умовно-достроково звільни­ли від покарання, в разі винесення судом обвинувального ви­року без призначення міри покарання тощо.

Таким чином, для покладення на працівника повної матер­іальної відповідальності на підставі п. З ст. 134 КЗпП працівник не обов'язково повинен бути засудженим до позбавлення волі. Головне, щоб була відповідна постанова суду або слідчо-проку­рорських органів про те, що дії працівника мають ознаки кри­мінального злочину. У той же час амністія не звільняє від обо­в'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, покладеного на винну особу вироком чи рішенням суду (ч. 2 ст. 5 Закону Ук­раїни від 1 жовтня 1996 р. «Про застосування амністії в Україні»). Коли ж справа припиняється за ч. 2 ст. 7 Кримінальниго кодексу України за малозначністю, підстави для покладення на праців­ника повної матеріальної відповідальності відсутні. Малознач­ним визнається така дія чи бездіяльність працівника, яка тільки за своєю формою подібна до злочину, але внаслідок своєї малозначності не становить суспільної небезпеки.

У випадку, коли при розгляді справи в суді за цією підста­вою виникає сумнів у правильності постанови слідчого чи про­курора про наявність в діях працівника ознак кримінального злочину, суд має поставити перед відповідним прокурором пи­тання про перегляд цієї постанови. І навпаки, розглядаючи цивільну справу, суд, виявивши в діях працівника, якими була заподіяна шкода, ознаки кримінального злочину, повідомляє про це прокурора або сам порушує кримінальну справу. У цих випадках провадження по справі зупиняється.

При розгляді справи в суді про матеріальну відповідальність працівника, що випливає з кримінальної справи, по якій суд щодо працівника постановив обвинувальний вирок, що набрав чинності, цей вирок для цивільної справи має значення лише в частині, чи мав місце кримінальний злочин і чи вчинений він даною особою. Якщо обвинувальний вирок у кримінальній справі обов'язковий для суду, що розглядає цивільну справу хоча б у цих питаннях, то постанови прокурорсько-слідчих органів такої обов'язкової сили не мають. Вони є лише підста­вою для власника або уповноваженого ним органу для звер­нення до суду з позовом про відшкодування заподіяної праців­ником шкоди за п. З ст. 134 КЗпП.