Сторінка
5

Засоби механізації складальних операцій

Трохи інше технічне рішення закладене в конструкції установки, зображеної на рис. 19.

Внутрішня оправка в пристрої також виконана розтискною і складається з двох напівциліндрів. Зовнішня частина установки виконана у вигляді жорсткої конструкції, на якій закріплені тепловідводячі елементи, що представляють собою порожнини з мембранною стінкою. Мембрана, за рахунок високої гнучкості, забезпечує надійний щільний контакт власної поверхні із поверхнею обичайки, що підлягає зварюванню, при її притисненні до тепловідводячих притискачів.

Рис. 19. Установка із мембранними тепловідводячими притискачами.

Такий притиск виконується за допомогою спеціального механізму (рис. 20.), що забезпечує переміщення внутрішньої обичайки у вертикальній площині.

З метою забезпечення можливості зварювання обичайок різних діаметрів, діаметр внутрішньої оправки може мінятися за рахунок використання накладок різної товщини.

Рис. 20. Механізм підйому внутрішньої оправки.

В процесі виготовлення конструкцій дуже часто виконують зварювання кільцевих швів обичайок. Складання обичайок для зварювання кільцевих швів виконується на стенді, зображеному на рис. 4.21. На стенді розміщується пересувна скоба, що обладнана пневматичними або гідравлічними притискними пристроями. Такий стенд оснащується роликовим кантувачем (обертачем) і скобою. Кантувач має два ряди роликових опор 4. Один ряд роликових опор обертається електромотором 6 через редуктор, а другий ряд опор не має приводу. Скоба має вертикальний 2 і горизонтальний пневмопритискачі 1 і переміщається по рейковому шляху між роликоопорами.

Першу обичайку встановлюють мостовим краном на роликові опори в крайнє праве положення до упора 3. Другу встановлюють поруч із першою, після чого скобу по рейковому шляху пересувають таким чином, щоб вертикальний притискач 2 знаходився над кромками стиків першої і другої обичайок.

Рис. 21. Роликовий кантувач зі скобою.

1 – горизонтальний пневмопритискач; 2 – вертикальний пневмопритискач; 3 – упор; 4 – роликова опора; 5 – напрямна стрічка; 6 – електромотор.

У цьому положенні скобу закріплюють штирем, введеним в отвір напрямної стрічки 5. Горизонтальним пневмопритискачем 1, що упирається в нижню частину крайки другої обичайки, притискають крайки першої і другої обичайок. Вмикаючи вертикальний пневмопритискач 2, усувають депланацію крайок і роблять з'єднання обичайок, що стикуються, прихватками по обидві сторони від вертикального притискача. Після цього вимикають обидва притискачі, повертають зібрані обичайки на 500-700 мм по колу і повторюють стиск та прихватку кромок на новій ділянці. Після закінчення складання двох обичайок по всьому колу, скобу відсувають ліворуч, укладають третю обичайку і складають її з другою зазначеним вище способом. Складання конструкцій на стенді виконує один складальник.

Складання габаритних резервуарів з листової сталі затовшки 4-6 мм роблять методом „накручування” на кільця жорсткості. Такі резервуари складати з окремих листів і обичайок способом, описаним вище, не можна, тому що листи й обичайки в процесі складання деформуються від власної ваги.

Криволінійні труби у вигляді колін, перетинань і переходів не мають повторюваних конструкцій, тому їх складають у кожнім випадку по-різному. Складання виконують або на плиті, або на роликовому стенді.

Розгорнення для ланок фасонних труб вирізують ручними кисневими різаками і, отже, лінія різу звичайно має відхилення від зазначеної в кресленні, тому складальникові доводиться підганяти стики, підрубуючи крайки або підрізуючи їх різаком. Решту операцій складання виконують так само, як складання циліндричних частин труб.

Послідовність складання труби з деталями оформлення розглянемо на прикладі складання елементів кільцевої труби повітряпровода гарячого дуття доменної печі (рис. 22.).

Рис. 22. Кантувач для зварювання колін.

1- електродвигун механізму затиску; 2 – черв’ячний редуктор;

3, 4 – шестерні; 5 – вал механізму затиску; 6 – коробка швидкостей;

7 – редуктор; 8 – зубчасте колесо; 9 – підшипник; 10 – головний вал;

11 – шестерня; 12 – стійка; 13 – рама під редуктор і електродвигун;

14 – затискні гвинти; 15 – голівка механізму затиску.

Спочатку складають трубу без ребер жорсткості й опорних вузлів. При цьому ретельно перевіряють розміри труб по хордах, стрілкам і діаметрам відповідно до креслення. Зібрані елементи труби зварюють на спеціальному кантувачі (рис. 22.). Після зварювання труби на ній установлюють по розмітці деталі кожуха і приварюють їх. Фіксаторні куточки і деталі підвісок установлюють при загальному складанні кільцевої труби.