Сторінка
3

Природні біотичні та урбанізовані екосистеми в біосфері

Середовище місця проживання — це та частина природи, яка оточує живий організм і з якою він безпосередньо взаємодіє. Складні частини та властивості середовища різноманітні й мінливі.

На нашій планеті живі організми освоїли чотири основні середовища проживання, які значно різняться одне від одного. Водне середовище було першим, в якому виникло і поширилося життя. Згодом живі організми опанували наземно-повітряне середовище, створили й заселили грунти. Четвертим специфічним середовищем життя стали самі живі організми, кожний з яких є цілим світом для паразитів або симбіонітів, що живуть у ньому.

Пристосування організмів до середовища (адаптація) — одна з основних властивостей організмів, що забезпечує їх існування, можливість виживати й розмножуватися. Адаптації проявляються на різних рівнях: від біохімії клітин і поведінки окремих організмів до будови і функціонування цілих угруповань. Адаптації виникають і змінюються в ході еволюції видів. Середовище також здатне формувати такі типи адаптації, надаючи в такий спосіб еволюційно віддаленим видам схожих ознак (так зване явище конвергенції). Наприклад, багато видів рослин, що заселяють пустелі, мають специфічні (функціонально подібні) механізми регулювання гідротермічного режиму свого організму.

Автотрофні організми (продуценти) — у процесі фотосинтезу та хемосинтезу трансформують світлову енергію в потенціальну енергію хімічних зв’язків, що зосереджується в органічних сполуках (вуглеводах, білках, жирах). Вони дають початок трофічним ланцюгам, тобто підпорядкованим рядам організмів: у такому ряді одні організми є поживою для інших, а їх, у свою чергу, поїдають треті (гетеротрофні).

Консументи, які живляться складними органічними речовинами, поділяються на три групи:

а) консументи першого порядку, що існують за рахунок продуцентів. Це рослиноїдні тварини, які поїдають тканини продуцентів; рослинні і тваринні паразити зелених рослин;

б) консументи другого порядку (первинні хижаки) — переважно різні комахоїдні тварини;

в) консументи третього порядку (вторинні хижаки) — м’ясоїдні.

Біоредуценти — організми, що живляться трупами, екскрементами та рослинними опадами і, розкладаючи їх, тим самим здійснюють поступову мінералізацію органічного матеріалу й переводять його у неорганічний. До них належить велика кількість сапрофітів: бактерії, гриби та тварини найрізноманітніших груп.

Первинна продукція — загальна кількість органічних речовин, утворених в екосистемі внаслідок асиміляції. Чиста первинна продукція дорівнює загальній, за винятком речовин, витрачених на дихання, і є запасом енергії, доступної для гетеротрофів (на дихання споживається близько 10% загальної продукції рослин).

Природа намагається збільшити валову продукцію, людина — чисту.

Продукція — це та кількість органічної речовини, що її нагромадила популяція або екосистема за одиницю часу. Частина продукції, яка утворилася понад кількість, потрібну для підтримання життєдіяльності всіх форм життя в екосистемі, називається чистою продукцією.

Фактори формування навколишнього середовища

Факторами називають явища і процеси, які є причинами, рушійними силами даного явища. Виділяють фактори зовнішні і внутрішні, між ними існують нерозривні зв’язки.

За походженням фактори формування навколишнього середовища бувають природними й антропогенними. Їх можна згрупувати в енергетичні, речовинні і структурні.

Енергетичні фактори. До енергетичних природних факторів належать: надходження, перетворення, перенесення, акумуляція енергії.

Екологічні фактори — будь-які елементи або умови зовнішнього середовища, які діють на організми або угруповання, на що останні реагують пристосувальними реакціями.

Екологічні фактори мають різну природу і специфіку дії, поділяються на абіотичні, біотичні й антропічні.

Абіотичні включають кліматичні (світло, тепло, радіоактивне випромінювання, тиск, вологість повітря); едафічні (механічний склад грунту, гумус, грунтовий розчин, аерація грунтів) і орографічні (рельєф, нахил схилу, експозиція); геологічні (материнська порода різного походження).

З абіотичних факторів поряд із кліматичними найважливішими є едафічні фактори середовища.

Едафічні фактори середовища — властивості земної поверхні, які справляють екологічний вплив на її мешканців (від гр. «едафос» — основа, грунт). Це — грунтова вода і розчинені в ній (або взагалі доступні кореням) поживні речовини; концентрація грунтового розчину, його кислотність і ступінь окиснення, отруйні речовини грунту; комплекс фізичних властивостей грунту — механічний склад, поруватість, аерація, водні й теплові властивості; об’єм (потужність) коренедоступного шару грунту — ризосфери; лісова підстилка та ін.

Біотичні фактори включають вплив рослин і тварин. Рослинні фактори — це не тільки вплив на ліс трав’яної, мохової, лишайникової, грибної, бактеріальної флори, а й деревної, тобто вплив рослин одна на одну (ценотичний фактор).

Категорія зоологічних факторів — це життєдіяльність численних представників тваринного світу.

Організми не лише пристосовуються до умов середовища, а й змінюють їх так, щоб зменшити негативний вплив зовнішніх факторів: температури, світла, вологи та ін.

Антропічні фактори. Людська діяльність у природі зв’язана із суттєвою видозміною корінного (первинного) середовища. У лісокористуванні — це рубки, трелювання і перевезення деревини, випасання тварин; на річках та інших водоймах — надмірний вилов риби, хижацьке винищення окремих видів диких тварин та багато інших видів діяльності; у промисловості — забруднення атмосфери промисловими газами, димом, пилом, які справляють негативний вплив на рослини, тварин і мікроорганізми; у рекреаційній сфері — туризм, пожежі, ущільнення грунту, пошкодження лісу, дерев і т. п.