Сторінка
4

Страховий ринок України

5) одержання від страхових та перестрахових бро­керів установленої звітності про їхню діяльність та інформації про укладені договори, а також необхід­них пояснень стосовно даних;

6) видача приписів страховим посередникам про усунення виявлених порушень законодавства, а у разі їх невиконання — прийняття рішення про виклю­чення страхового або перестрахового брокера з дер­жавного реєстру страхових і перестрахових брокерів;

7) одержання в установленому порядку від аварійних комісарів інформації, необхідної для ви­конання покладених на нього завдань, в тому числі інформації про обставини і причини настання стра­хового випадку та заподіяну шкоду,

8)створення комісій та робочих груп для прове­дення перевірок діяльності страховика та страхо­вих посередників;

9)здійснення контролю за достовірністю та пов­нотою інформації, що надається учасниками страхо­вого ринку;

10)отримання безоплатно від органів виконавчої влади інформації та статистичної звітності, необхід­ної для виконання покладених на нього завдань;

11)звернення до суду з позовом про скасування дер­жавної реєстрації страховика (перестраховика) або стра­хової посередника у випадках, передбачених законом.

2. Внутрішня система та зовнішнє середовище страхового ринку

До внутрішньої структури страхового ринку від­носять:

— страхові продукти (послуги за конкретними видами договорів страхування);

—систему організації продажів страхових полісів та формування попиту на страхові продукти;

—гнучку систему тарифів (ціни, пільги, знижки,націнки, штрафи, пеня тощо);

—власну інфраструктуру страховика (агентства, контори, філіали, представництва, канали комерцій­ного зв'язку);

—матеріальні та фінансові ресурси, що визнача­ють становище страховика;

—людські ресурси страхової компанії;

— фінансове становище страхової компанії та довіру до неї з боку фінансових інститутів;

— ліквідність страхового фонду. Розглянемо детальніше деякі із цих елементів. Страхові продукти — специфічні послуги, що

пропонуються на страховому ринку. Ціна їх відобра­жається у. страховому тарифі. Формується вона на основі конкуренції при порівнянні попиту і пропозиції. Нижня межа ціни визначається умовами рівно­ваги між надходженнями платежів до страхового фонду та виплатою страхового відшкодування і стра­хових сум, верхня — потребами страховика.

Ціна послуги конкретного страховика залежить від величини і структури його страхового портфеля, якості інвестиційної діяльності, величини управлін­ських витрат та очікуваного прибутку. Якщо ціна його страхової послуги виявиться надмірно високою, страховик може опинитися у невигідному становищі порівняно зі своїм конкурентом і втратити клієнтів Купівля-продаж страхових послуг оформляється страховим договором, а підтвердженням цього акту є страхове свідоцтво (поліс), виданий покупцеві (стра­хувальнику) продавцем (страховиком).

Перелік видів страхування є асортиментом страхового ринку.

Система організації продажу страхових полісів:

—безпосередньо у представництвах та агентствах страхових компаній;

—через страхових агентів;

—через альтернативну мережу розповсюдження;

—комбіновані форми.

Так, в Італії та Франції страхові поліси розпо­всюджують на 50% банки. У Великій Британії 50% контрактів із клієнтами укладається через телефонну мережу, в Німеччині 80% контрактів укладають служ­бовці філіалів та представництв, 13% — маклери та посередники, а безпосередньо страховики — тільки 2%.

Власна внутрішня структура страховика;

представництва — підрозділи страхової ком­панії, які не мають статусу самостійної юридичної особи і займаються, як правило, збиранням інфор­мації, рекламою, репрезентаціями, пошуком клієнтів, але не здійснюють комерційної діяльності;

агентства — підрозділи, які мають право викону­вати всі функції представництва, а також здійснюва­ти операції з укладання та обслуговування договорів;

філіали (відділення) страхової компанії — підроз­діли, які теж не мають права юридичної особи і здійснюють свою діяльність, керуючись законодав­ством, нормативними актами, статутом та рішення­ми загальних зборів акціонерів, ради директорів та президента компанії. Результати роботи філіалу (від­ділення) відображаються у послідовному балансі страхової компанії. Управління системою страху­вання здійснюється страховиком.

Усі елементи внутрішньої структури страхового

ринку взаємоповязані. Вплив на один із них спричиняє дію в інших. Тому управлінському складу стра­хової компанії важливо враховувати взаємодію цих елементів і узгоджувати їх із зовнішнім середо­вищем.

Зовнішнє середовище страхового ринку — це сис­тема факторів, що взаємодіють, які оточують вну­трішню систему ринку і впливають на неї.

Зовнішнє середовище страхового ринку скла­дається з елементів, якими страховик може управ­ляти, та з тих, на які він впливати не може, але пови­нен враховувати їх у своїй діяльності.