Сторінка
3

Страховий ринок України

—експертно-інформаційні послуги;

—підготовка, укладення та супровід договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та пере­ рахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань відповідно із страхуваль­ ником або перестрахувальником;

— інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Упов­ новаженим органом.

Страхові агенти — громадяни або юридичні осо­би, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укла­дання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Стра­хові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

Страхові брокери — громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності і здійсню­ють посередницьку діяльність на страховому ринку •за винагороду від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика. Страхові брокери — громадяни, які не мають права отримувати та пере­раховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.

У деяких країнах через страхових брокерів здій­снюється переважна більшість усіх видів страхуван­ня, в інших — тільки страхування великих, нових та маловідомих ризиків. Найбільшого розвитку інститут брокерів досяг у Великій Британії.

Посередницька діяльність страхових агентів і страхових брокерів на користь іноземних страхо­виків на території України не допускається, крім договорів перестрахування (див. ст. ЗО Закону Украї­ни "Про внесення змін до Закону України "Про стра­хування").

5. Перестраху вальні компанії (перестрахови-ки) — організації, які не виконують прямих страхових операцій, а приймають у перестрахування ризи­ки інших страховиків і можуть передавати частину з них в ретроцесію.

6. Перестрахові брокери — юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі бро­ керської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як посередник.

7Моторне (транспортне) страхове бюро — юридична особа, яка утримується за рахунок коштів страховиків, котрим дозволено займатися страхуван­ ням відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам, та за умовами, пе­редбаченими міжнародними договорами. України щодо вказаного виду страхування

1)ведення єдиного державного реєстру страхови­ків (перестраховиків) та державного реєстру стра­хових та перестрахових брокерів;

2) видача ліцензій страховикам на здійснення страхової діяльності та проведення перевірок її від­ повідності виданій ліцензії;

3) видача свідоцтв про включення страхових та перестрахових брокерів до державного реєстру стра­хових та перестрахових брокерів та проведення пе­ ревірки додержання останніми законодавства про посередницьку діяльність у страхуванні та перестра­хуванні і достовірності їх звітності;

4) проведення перевірок щодо правильності за­стосування страховиками (перестраховиками) тастраховими посередниками законодавства про стра­хову діяльність і достовірність її звітності;

5) розроблення нормативних та методичних до­кументів з питань страхової діяльності, що віднесе­ на до компетенції Уповноваженого органу:

6) узагальнення практики страхової діяльності і посередницької діяльності на страховому ринку, розробка і подання у встановленому порядку пропо­ зицій щодо розвитку і вдосконалення законодавства України про страхову і посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні;

7) прийняття у межах своєї компетенції норма­тивно-правових актів з питань страхової і посеред­ницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні;

8) проведення аналізу додержання законодавства об'єднаннями страховиків і страхових посередників;

9) здійснення контролю за платоспроможністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов'язань перед страхувальниками;

10) забезпечення проведення дослідницько-мето­дологічної роботи з питань страхової і посередни­цької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, підвищення ефективності державного нагляду за страховою діяльністю;

11)встановлення правил формування обліку і роз­міщення страхових резервів та показників звітності;

12)проведення і координація у визначеному за­конодавством порядку навчання, підготовки і пере­підготовки кадрів та встановлення кваліфікаційних вимог до осіб, які проводять діяльність на страхово­му ринку, організація нарад, семінарів, конференцій з питань страхової діяльності;

13)участь у міжнародному співробітництві у сфері страхування і посередницької діяльності у страху­ванні та перестрахуванні; вивчення, узагальнення, поширення світового досвіду; організація виконан­ня міжнародних договорів України з цих питань;

14)здійснення організаційно-методичного забез­печення проведення актуарних розрахунків.

Уповноважений орган може здійснювати й інші функції, необхідні для виконання покладених на ньо­го завдань.

Права Уповноваженого органу у справах нагля­ду за страховою діяльністю (cm. 37):

1) одержання в установленому порядку від стра­ховиків звітності про страхову діяльність, інформації про їх фінансовий стан та необхідні пояснення щодо звітних даних, а від підприємств, установ і грома­дян — інформації, необхідної для виконання покла­дених на нього завдань;

2)проведення перевірки стосовно правильності за­стосування страховиками законодавства України про страхову діяльність та достовірності їх звітності за по­ казниками, що характеризують виконання договорів страхування; не частіше одного разу на рік призначати проведення за рахунок страховика додаткової обов'яз­кової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;

3)видача приписів страховикам про усунення ви­явлених порушень вимог законодавства про страхо­ву діяльність, а у разі їх невиконання — призупи­нення чи обмеження дії ліцензії цих страховиків до усунення виявлених порушень або прийняття рі шення про відкладення ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків);

4) проведення тематичних перевірок діяльності страховиків у разі необхідності перевірки фактів, ви­кладених у скаргах, заявах, зверненнях страхуваль­ників, достовірності показників звітності, виконання вимог раніше наданих приписів, за дорученням пра­воохоронних органів державної влади, зустрічних пе­ревірок достовірності і правильності укладених дого­ворів страхування та перестрахування та у разі над­ходження інформації від страхувальників про пору­шення;