Сторінка
2
В договорах страхування збитків від простою здебільшого передбачається і встановлення деякої межі, перевищення якої зумовлює виникнення відповідальності страховика. В значені такої межі може бути використана франшиза в грошовому виразі, що широко застосовується в практиці майнового страхування, або період простою, лише при перевищенні якого страхувальник одержує право на відшкодування.
Той збиток, що підлягає страховому відшкодуванню від простою, включає такі елементи. В нього входять витрати, здійснені за час зупинки виробництва, неодержаного внаслідок цього прибутку, додаткових затрат на ліквідацію наслідків страхового випадку. Виходячи з того, що другий складовий елемент величини збитку, як правило, найбільш значний, можна вживати визначення "страхування втраченого прибутку" (доходу).
До складу витрат, здійснених в період зупинки виробництва, включаються ті затрати страхувальника, які він змушений нести незалежно від того, чи відбувається виробничий процес, чи він зупинений. Обчислюючи такі витрати, розмежовують ту їх час гину. яка проявляється лише в умовах зупинки виробництва, від постійних затрат.
Обсяг прибутку, неодержаного за період зупинки виробничого процесу, можна обчислити шляхом множення величини продукції, яка не була вироблена внаслідок простою, на норму прибутку, розраховану на одиницю продукції. При таких розрахунках обсяг невиробленої в період простою основних активів продукції визначається у вигляді різниці між величиною товарною маси, яка могла б бути вироблена в разі нормального виробничого процесу, і масою продукції, випущеної в результаті налагодження виробництва її на інших об'єктах.
Для визначення суми додаткових затрат, направлених на скорочення збитків від простою техніки й устаткування, необхідно проаналізувати облікові та звітні документи. В них міститься необхідна інформація про введення додаткових змін, оплату за понадурочні роботи, терміновий ремонт, залучення менш ефективних техніки й технології, тощо. Важливою умовою здійснення таких затрат є те, щоб їх сума не перевищувала можливого збитку по двох інших елементах у випадку, коли б цих затрат не було.
Звернемо увагу на те, що розрахунок обсягу збитку, як правило, досить складний, і вимагає, насамперед, глибокого знання специфіки виробничого процесу па тому чи іншому підприємстві, що виступає в ролі страхувальника. Необхідний і аналіз значного обсягу інформації, що характеризує різні сторони його діяльності.
Для страхування підприємницької діяльності застосовуються ті ж загальні обмеження відповідальності страховика, що й до інших видів страхування (порушення страхувальником правил і техніко-економічних умов експлуатації техніки й устаткування, військові дії, тощо). Крім них, в даному страхуванні виключається з відшкодування додатковий збиток, який викликаний зупинкою виробництва по таких причинах: зміною затвердженого проекту, ремонту чи реконструкції пошкоджених активів, забороною органами місцевої влади проведення відновлювальних робіт, недостатністю у страхувальника необхідних фінансових чи матеріальних ресурсів для подолання наслідків простою.
При страхуванні підприємницької діяльності ставки платежів встановлюються у відсотках до грошової оцінки валової продукції, яка випускалась до настання страхового випадку. Можливе й використання середніх ставок по видах діяльності чи галузях з коригуванням їх стосовно конкретних підприємств. Тут необхідне врахування загального техніко-економічного стану майна, чіткості та організації виробництва, господарських зв'язків, ступеня ймовірності виникнення втрат. Вивчення цих чинників може бути в одних випадках підставою для зниження страхових платежів, а в інших — для їх підвищення. Залежно від конкретної ситуації оправданим може бути надання скидки зі ставки платежів у випадку, якщо страхувальник зумів не допустити настання страхових випадків на протязі декількох років, і він у цей період не претендував на страхове відшкодування. Навпаки, при частих чи крупних збитках на деяких виробництвах доцільно для них підвищувати ставки страхових платежів,
Певні особливості є в страхуванні ризиків, пов'язаних з впровадженням у виробництво нової техніки та технології. Ці ризики залежать від конкретних напрямів страхування. Одним з них є страхування самої техніки, транспортних засобів та устаткування технологічних ліній, тощо на випадок їх загибелі, зупинки, порушення ритму роботи. В цьому разі передбачається відшкодування від прямих збитків, пов'язаних з застрахованими об'єктами. Другий напрям — це страхування від раптових несприятливих наслідків, викликаних впровадженням науково-технічних та технологічних новинок, їх аваріями, руйнуванням. Тут йдеться про опосередковані збитки страхувальника, який змушений нести додаткові витрати та не одержувати на протязі деякого часу запланований обсяг прибутку. По вказаних напрямках страхування може здійснюватись як окремо, так і в комплексі.
Страхування нової техніки та технології стосується ризиків, пов'язаних з їх експлуатацією. До них відносяться:
- конструктивні помилки у виготовленні техніки та розробці технології, підборі матеріалів, їх використанні;
- непередбачене надходження на ринок більш конкурентноздатної чи дешевшої техніки або технології;
- не виявлені під час випробувань дефекти;
- неправильні показання вимірювальних, регулюючих або попереджувальних приладів, що приводять до зниження якості продукції, інших негативних наслідків;
- непередбачені показники напруги й тиску, які викликають зупинку техніко-технологічного процесу;
- непрофесійні дії при обслуговуванні устаткування, технологічних ліній, машин та механізмів.
Можливе страхування й від інших ризиків, реалізація яких приводить до зруйнування, поломки активної частини основних активів і зупинки виробництва.
Як можна помітити, особливість даного страхування полягає у відшкодуванні збитків, що виниклиз вини окремих юридичних або фізичних осіб. Але необхідно також і підкреслити, що обов'язковою умовою для страхового відшкодування повинно бути визнання конкретної події страховим випадком з точки зору його непередбаченості, раптовості. Іншими словами, страхова відповідальність наступає тоді, коли збитки спричинились випадковою помилкою чи професійними діями працівників, які мали документи про необхідну підготовку для роботи з новою технікою чи технологіями. Коли ж ця умова не виконана, збитки від некваліфікованих дій спеціалістів не можна вважати випадковими.
В разі страхування від технічних та технологічних ризиків не покриваються збитки від стихійних природних явищ, вибухів, пожеж, тому що ці страхові випадки включені у відповідальність по страхуванню основних і оборотних активів підприємств. Як і при укладанні інших договорів страхування, не підлягають відшкодуванню збитки від військових дій, страйків, конфіскації нової техніки. Правом страхової організації є об'єднання за бажанням страхувальника водному договорі страхового захисту від технічних, технологічних ризиків та ризику втрати чи пошкодження майна від пожежі.