Сторінка
1

Місце страхування у житті цивілізованої людини

1. ЗМІСТ СТРАХУВАННЯ

Страхування є економічною категорією, що входить в економічну систему держави. Як і фінансові відносини в цілому, страхування зумовлене рухом грошових засобів у процесі розподілу і перерозподілу грошових доходів та нагромаджень всіх суб'єктів виробництва й обміну. Разом з тим, для страхування характерні економічні відносини, змістом яких є перерозподіл доходів і коштів для нагромадження лише з метою відшкодування ма­теріальних чи інших втрат (здоров'я, працездатності, тощо). Отже, в основі страхування лежить ймовірний рух грошової форми вартості.

Для характеристики ринкового змісту страхування в сучасних умовах як перерозподільчого відношення мож­на вказати на такі його ознаки.

Під час страхування виникають грошові перерозподільчі відносини, причиною яких є наявність страхового ризику, можливість виникнення події, що здатна зумовити матеріальні чи інші втрати.

Специфікою перерозподільчих відносин, зумовлених страхуванням, є те, що вони виникають між учасниками. які пов'язані з солідарною розкладкою величини збитку одного з них на всіх. З метою організації замкнутої розкладки збитку на всіх учасників страхування утво­рюється цільовий страховий грошовий фонд, джерелом якого є встановлені внески всіх застрахованих юридичних чи фізичних осіб. Обсяг внеску і виражає долю кожного з них в розкладці збитку. Очевидно, що розширення сукупності учасників страхування створює умови для зменшення страхових платежів і тим самим робить до­ступнішими страхові операції.

Саме замкнута розкладка збитку є відмітною ознакою категорії страхування, її особливістю по відношенню до інших фінансових категорій. Згадаймо, що доходи дер­жавного бюджету, наприклад, формуються за рахунок платежів (податків) юридичних і фізичних осіб, але ви­користовуються (витрачаються) за межами їх надход­ження і на різні цілі, які безпосередньо не пов'язані з умовами їх виробництва (оборона, загальне управління, тощо).

Особливістю страхування є те, що воно передбачає розподіл збитку від настання страхових подій як в те­риторіальному (просторовому) розміщенні, так і в часі. Щоб забезпечити ефективний територіальний перероз­поділ страхових коштів на протязі певного часу між застрахованими суб'єктами, необхідне значне залучення учасників на великій території.

Виходячи з розкладки збитку в часі та враховуючи випадковий характер виникнення надзвичайних подій, відшкодування їх негативних наслідків за рахунок стра­хового фонду не обмежується одним господарським ро­ком. Можливе і таке, що надзвичайні події такого роду не виникають декілька років підряд. У всякому разі, точний час їх надходження передбачити важко, за ви­ключенням деяких з них (повені, засухи, тощо).

Названі обставини викликають необхідність резерву­вання частини страхових платежів, що надійшли у сприятливі роки, для створення певного запасного фон­ду. Його призначення — бути джерелом відшкодування надзвичайних збитків в році, коли вони перевищили середній рівень.

Характерною особливістю страхування є поверненість страхових платежів, що внесені у страховий фонд. За виключенням тієї частини страхових сум, що йде на забезпечення діяльності страхової організації, сукупність страхових платежів направляється для відшкодування ймовірного збитку. Величина їх встановлюється на ос­нові вірогідного збитку за розрахунковий період (5 чи 10 років) в межах певного регіону і повертається у формі відшкодування втрат протягом прийнятого в розрахунок часового періоду в тому ж таки територіальному масштабі.

Якраз повернення частини виплачених коштів носить ознаки кредитних відносин. Тому страхування можна вважати не лише фінансовою, а й певною мірою кре­дитною категорією.

Виходячи з аналізу специфіки перерозподільчих від­носин, що властиві страхуванню, можна дати йому таке визначення. Змістом страхування є система замкнутих перерозподільчих відносин між його учасниками, об'єктом яких є формування ними цільового страхового фонду за рахунок грошових внесків, і відшкодування з нього можливого надзвичайного та іншого збитку застрахованих або для виплати грошових коштів громадянам у випадку втрати ними працездатності.

Важливою умовою здійснення ефективних страхових операцій є забезпечення територіальної (просторової) розкладки збитку на протязі одного господарського року, а потім і розкладки збитку в часі, тобто протягом декількох років підряд. Щоб виконати ці умови, не­обхідна достатньо масштабна концентрація коштів у страховому фонді.

Саме концентрація коштів у страховому фонді, що витікає з раніше визначених його суттєвих ознак, є найважливішим принципом організації страхових опе­рацій. Це, звичайно, стосується як державної системи страхування, так і кожної недержавної страхової ком­панії, якщо вона намагається (а інше в ринкових умовах є безглуздям) до тривалої беззбиткової страхової ді­яльності.

На протязі існування колишнього СРСР в ньому панува­ла загальнонародна (державна) власність, що не створю­вало особливої потреби в страхуванні, обмежуючи його колгоспно-кооперативним сектором, особистою власністю громадян, їх сімейними інтересами. В умовах становлення ринкових відносин в Україні, роздержавлення власності та її приватизація відкривають широке поле для проведення страхових операцій у сфері підприємницьких структур, економічних інтересів суб'єктів господарювання.