Сторінка
1
ПЛАН
1. Система управління людськими ресурсами в міжнародних корпораціях.
2. Особливості мотивації в багатонаціональному культурному середовищі.
3. Система відбору персоналу в міжнародних корпораціях.
4. Розвиток персоналу в міжнародних корпораціях.
5. Особливості управління людськими ресурсами в українських відділеннях міжнародних корпорацій.
6. Особливості керівництва в міжнародних корпораціях.
7. Моделі лідерства в міжнародних корпораціях.
8. Міжнародні ділові комунікації. Комунікаційні бар'єри і підвищення ефективності міжнародних комунікацій.
1. Система управління людськими ресурсами в міжнародних корпораціях.
Вихідні положення для самостійного опрацювання комплексу питань теми зафіксовано у відповідному розділі типової програми курсу і кількох навчальних цілях, сформованих вище.
Основні положення теми конспективно окреслені в навчальному посібнику Є. Г. Панченка [5]. Більш розгорнуто теоретичні основи теми подано в підручнику «Международньїй менеджмент» [4]. З досвідом управління людськими ресурсами провідних міжнародних корпорацій студент може ознайомитись у довідниковій праці В. В. Гончарова [3], а також у перекладних навчальних виданнях [1, 2]. Особливо варто звернути увагу студентів на книгу одного з провідних британських гуру менеджменту Ч. Хенді [8], яка містить найсучаснішу концепцію управління людськими ресурсами міжнародних корпорацій під назвою «трилисникові організації».
Для опанування останнього питання теми слухачам доцільно познайомитись з відповідним розділом монографії «Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації» за редакцією Д. Г. Лук'яненка, присвяченим інтелектуальному ресурсу українського суспільства [7].
Вивчаючи тему, студент має насамперед усвідомити суть управління людськими ресурсами міжнародних корпорацій, яка пов'язана з рухом їх персоналу по всіх відділеннях у світі та забезпеченням задоволення їхніх різноманітних потреб, включаючи розвиток і просування. З огляду на це визначення доцільно звернути увагу на три основних моделі управління людськими ресурсами, які використовуються міжнародними корпораціями: людський капітал, ринок праці та відданість організації. Характеристики цих моделей наведені в табл. 6.1 [Макміллан Ч., с. 220].
Таблиця 6.1
МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМИ РЕСУРСАМИ
Підхід
| Характеристики | Американські організації | Японські організації |
Людський капітал |
Витрати на навчання |
Малі вкладення |
Великі вкладення |
Навички навчання |
Навчання конкретним навичкам |
Загальне навчання | |
Оцінка діяльності |
Формалізована |
Неформал ізована | |
Ринок праці |
Пріоритети |
На першому місці — зовнішні фактори |
На першому місці — внутрішні фактори |
Характер найму |
Короткостроковий |
Довгостроковий | |
Методи просування |
Спеціалізовані сходи просування |
Неспеціалізовані сходи просування | |
Відданість організації |
Трудові контракти |
Прямі контракти по найму |
Психологічні контракти |
Стимули |
Зовнішні |
Внутрішні | |
Робочі завдання |
Індивідуальні робочі завдання |
Групова орієнтація у роботі |
Важливо підкреслити, що в практиці управління міжнародними корпораціями одночасно використовуються всі три зазначені в таблиці моделі стосовно різних категорій персоналу.
Важливим є розуміння особливостей управління людськими ресурсами в ТНК:
• відмінність ринків праці у країнах-господарях;
• переміщення працівників між підрозділами компанії, що розташовані в різних країнах;
• відмінність практики управління людськими ресурсами в різних філіях;
• національна орієнтація персоналу;
• ускладнення контролю виконання.
У процесі самостійного опрацювання теми варто з'ясувати питання про джерела людських ресурсів:
1. Домашні країни — експатріанти
• Технічна компетенція.
• Висока кваліфікація.
• Контроль корпоративної стратегії.
2. Країни-господарі — місцевий персонал
• Пристосованість до місцевих умов.
• Високі стимули.
• Імідж компанії.
• Довгострокові цілі персоналу.
• Мобільність.
• Менші витрати.
3. Треті країни
• Надійна експертиза.
• Висока здатність до роботи.
Вивчаючи перше питання теми, важливо усвідомити конкретні особливості використання інструментів управління людськими ресурсами в різних країнах. У табл. 6.2 наведені ці особливості стосовно деяких країн.